РОЗДІЛ 2
ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ КЕРІВНИКІВ АГРАРНИХ ФОРМУВАНЬ ДО
УПРАВЛІННЯ
У цьому розділі розглянуто мету, завдання, методику та організацію емпіричного
дослідження психологічної готовності до управління керівників аграрних
формувань. Представлено результати експериментального вивчення особливостей
формування такої готовності. Особливу увагу приділено аналізу чинників, які
впливають на формування психологічної готовності до управління керівників
аграрних формувань.
2.1. Мета, завдання, методи і організація констатуючого етапу дослідження
В сучасній психологічній науці є декілька напрямків дослідження керівника:
вивчення і систематизація особистих якостей керівника, дослідження розвитку
здібностей до управлінської діяльності, вплив об’єктивних і суб’єктивних
чинників на становлення особистості професіонала, вивчення впливу
соціально-психологічних феноменів (соціально-психологічний клімат,
згуртованість групи, задоволеність роботою, стиль керівництва) на ефективність
управлінської взаємодії, розробка ефективних технологій і методів активного
соціально-психологічного навчання керівників.
Мета нашого дослідження полягала у визначенні особливостей психологічної
готовності керівників аграрних формувань до управління, виявленні реального
стану, основних тенденцій її розвитку та чинників, які впливають на даний
процес.
Відповідно до поставленої мети, були визначені такі основні завдання
дослідження:
Визначити зміст та структуру психологічної готовності до управління керівників
аграрних формувань;
Дослідити рівень та основні тенденції розвитку психологічної готовності до
управління керівників аграрних формувань;
Проаналізувати уявлення керівників і головних спеціалістів господарств про
складові психологічної готовності до управління керівників аграрних формувань;
Експериментально перевірити розроблену нами теоретичну модель психологічної
готовності до управління керівників аграрних формувань;
Дослідити зв’язок між рівнем сформованості психологічної готовності керівників
аграрних формувань до управління та такими чинниками: а)
організаційно-професійними (загальний стаж, стаж управлінської діяльності
керівників); б) соціально-демографічними (стать, вік керівників).
Дослідження проводилось протягом 2001-2004р.р. в Інституті післядипломної
освіти Уманського державного аграрного університету, де керівники та головні
спеціалісти господарств (Вінницької, Черкаської, Кіровоградської та
Житомирської областей) проходили підвищення кваліфікації, безпосередньо в
аграрних формувань даних областей, на економічних семінарах та семінарах з
психології управління, організованих Черкаським товариством „Знання”,
тематичних семінарах і нарадах керівників агропідприємств.
В констатуючому експерименті взяли участь керівники вищої ланки управління
підприємством (директори товариств з обмеженою відповідальністю, голови
правління сільськогосподарських виробничих кооперативів та голови фермерських
господарств). Всього – 515 осіб. Також 83 головних спеціалісти господарств.
Відповідно до основних завдань констатуючого експерименту наше дослідження
проходило в 3 етапи, кожен з яких мав свою специфіку. Проаналізуємо особливості
кожного з етапів.
Перший етап (1999-2001 р.р.) було організовано у відповідності з принципами
якісного аналізу проблеми у вітчизняній психології, зокрема її недостатньою
теоретичною та експериментальною розробленістю. На цьому етапі на підставі
вивчення літературних джерел і теоретичного аналізу проблеми було проведено
психологічний аналіз управління в сільському господарстві, виокремлені існуючі
в літературі теоретико-методологічні підходи до проблеми психологічної
готовності особистості до здійснення діяльності, виявлені найбільш адекватні
підходи для дослідження психологічної готовності керівників аграрних формувань
до управління, виділено специфіку управління в сільському господарстві.
Також була визначена загальна структура психологічної готовності до управління
керівників аграрних формувань і виділено специфічні риси психологічної
готовності до управління керівників аграрних формувань.
Побудована теоретична модель психологічної готовності до управління керівників
аграрних формувань. На даному етапі використовувалися такі методи дослідження:
вивчення літературних джерел, теоретичний аналіз проблеми.
На другому етапі проводився констатуючий експеримент (2001-2004 р.р.).
Нагромадження емпіричного матеріалу проходило на базі Інституту післядипломної
освіти Уманського державного аграрного університету. В даному дослідження взяли
участь 328 осіб. Із них: а) 25 експертів, переважна більшість яких була зрілого
віку (40-60 років), мала досить великий професійних стаж та стаж роботи на
керівний посаді і репрезентувала Центральний регіон України; б) 220 керівників
аграрних формувань, які різняться за віком, професійним досвідом і стажем
роботи на керівній посаді, репрезентують різні природні зони України (Степову,
Лісостепову і Полісся); в) 83 головних спеціалісти господарств, які можуть бути
потенційними підлеглими даних керівників (агрономи – 37 осіб, менеджери – 20
осіб, головні бухгалтери – 26 осіб) та є керівниками відповідних галузей та
служб, або ж претендентами на посади керівників підприємств (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Категорії опитаних, які прийняли участь у констатуючому експерименті
Етапи та завдання дослідження
Категорії опитаних та їх кількість
Методики проведення досліджень
Констатуючий експеримент
Завдання:
- визначення змісту та структури психологічної готовності до управління
керівників аграрних формувань.
експе
- Київ+380960830922