РОЗДІЛ 2
СВОБОДА ДОГОВОРУ НА СТАДІЇ УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ ТА НА СТАДІЇ ЙОГО ВИКОНАННЯ
2.1. Свобода переговорів при укладенні договору
Укладення договору являє собою процес досягнення сторонами домовленості,
спрямованої на певний правовий результат. Зі змісту ст. 638 ЦК України
випливає, що така домовленість досягається шляхом пропозиції однієї сторони
укласти договір (оферти) і прийняття такої пропозиції (акцепту) другою
стороною. Про переговори у положеннях ЦК України про укладення договору не
зазначається. Подібне законодавче рішення є правильним і неправильним
одночасно. Це пояснюється тим, що переговори можуть розглядатися щонайменше у
трьох аспектах.
По-перше, переговори розглядають як процес обміну інформацією, під час якого
учасники цивільних відносин визначають лише загальні моменти можливого
укладення договору у майбутньому. У цьому сенсі І.В. Апопій цілком виправдано
відносить їх до стадії встановлення контактів, яка передує укладенню договору
[46, с. 11].
По-друге, під переговорами розуміють обмін офертою та акцептом при укладенні
договору (тобто класичну процедуру укладення договору). Так, Р.А. Лідовець
відзначає, що укладення договору завжди здійснюється в процесі переговорів, які
у будь-якому випадку зазвичай проходять, як мінімум, дві стадії – оферту та
акцепт [124, с. 73].
По-третє, під переговорами розуміють окрему (відмінну від класичної) процедуру
укладення договору [45, с. 762–764; 87, с. 292–293; 119, с. 198–210]. Вона має
місце у тих випадках, коли не спрацьовує класична процедура досягнення
домовленості “оферта-акцепт”. Здебільшого, це стосується складних, особливо
багатосторонніх, договорів. Як приклад С.А. Денисов наводить багатосторонній
правочин – договір простого товариства. Вчений справедливо вказує на те, що
класична процедура укладення договору стосовно договору простого товариства має
розглядатися як юридична фікція, оскільки при укладенні такого договору серед
волевиявлень сторін не завжди можна виділити оферту та акцепт [87, с. 293].
Справа у тому, що при укладенні договору простого товариства домовленість за
всіма його умовами досить часто досягається поступово, поетапно. Спочатку
майбутні сторони договору узгоджують свої позиції з однієї чи декількох умов,
потім ще з декількох. Так триває доти, доки не будуть погоджені всі умови
договору. За таких обставин у потоках інформації, якими вони обмінюються шляхом
листування, обміну повідомленнями по факсу та електронній пошті, під час
телефонних розмов та особистих зустрічей неможливо виділити оферти, контроферти
та акцепти. Це пов’язано з тим, що пропозиції та відповіді, якими обмінюються
сторони, зазвичай не відповідають формальним ознакам оферти та акцепту,
зокрема, не містять усіх істотних умов договору, не є повними та безумовними.
Разом з тим, у результаті таких дій досягається домовленість з усіх умов
договору, в тому числі істотних, що може підтверджуватися показами свідків,
змістом факсиміле та листів. При цьому, оскільки у цивільному законодавстві
переговори на стадії укладення договору не передбачено, вважатиметься, що
договір було укладено шляхом обміну офертою та акцептом, хоча фактично його
було укладено під час переговорів.
Якби законодавство містило вимогу про обов’язкове укладення договору простого
товариства у письмовій формі, то можна було б стверджувати, що подання однією
із сторін на підписання іншим сторонам договору-документа, в якому зафіксовано
досягнуту між ними домовленість, є офертою, а підписання – акцептом. Тоді б не
було підстав вважати оферту та акцепт фікцією. Однак, законодавством щодо
договору простого товариства встановлено вимогу про укладення його у простій
письмовій формі, недотримання якої не має наслідком його недійсність. Тому
наявності усної згоди з усіх істотних умов такого договору цілком достатньо для
того, щоб останній вважався укладеним (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Практика свідчить, що укладення договорів в процесі переговорів як самостійної
процедури укладення договору в основному має місце, коли йдеться про
багатосторонні договори, довгострокові договори та договори на значні суми. Як
приклад можна навести переговори між представниками НАК “Нафтогаз України”,
Львівської облдержадміністрації та чотирьох приватних інвесторів – ЗАТ “Стек”,
ТОВ “Агроліт”, а також американських корпорацій Bortex Enterprises Inc,
Commonwealth Occidental Company LLC (ComOxy). Цими переговорами по суті
опосередковується процес укладення договору на будівництво в Україні
нафтопереробного заводу, вартістю $ 1,5 млрд. [72]. Такі переговори
супроводжуються значними витратами (розробка інвестиційних проектів,
відрядження працівників, проведення аудиторських перевірок тощо). Не важко
здогадатися, що недобросовісна поведінка одного з учасників переговорів
неминуче призведе до того, що іншим учасникам буде завдано значних збитків.
Принаймні, будуть марно витрачені кошти та зусилля.
Подібного роду ситуації можливі й у випадку укладення договору за схемою
“оферта-акцепт” (переговори у значенні класичної процедури укладення договору).
У судовій практиці відомий випадок, коли між особами було підписано договір
будівельного підряду, на виконання якого підрядник здійснив передислокацію
баштового крана до об’єкта будівництва, його монтаж, установку та налагодження.
Витрати підрядника з цих робіт перевищили 200 тисяч російських рублів. Однак
замовник відмовився здійснювати оплату таких витрат, посилаючись на недоліки
підписаного сторонами тексту договору, які, на його думку, дозволяли дійти
висновку про те, що договір насправді не був укладений. Суд визнав доводи
замо
- Київ+380960830922