РОЗДІЛ 2
Фортепіанний репертуар у нотних колекціях львова
2.1. Нотні колекції як основне джерело для вивчення фортепіанного репертуару
Галичини
Дослідження нотних колекцій, бібліотек, архівів і приватних збірок займає
важливе місце в музично-історичних розвідках. Це дає важливі відомості про
музичне життя, форми побутування музики, її репертуар і жанрові уподобання,
врешті, знайомить із персоналіями. Нотні колекції зберігаються у державних та
приватних архівах, бібліотеках, музеях, громадських товариствах, церквах,
монастирях, навчальних і наукових закладах.
Найважливішим джерелом для вивчення історії музики є, насамперед, друковані та
рукописні нотні матеріали. "В них зафіксована, – як зазначає О. Осадця, – не
лише творчість композиторів, але й різні сторони і особливості музичного життя
свого часу. Наукове дослідження нот допомагає пізнати історію їх видання,
зв’язок композитора з видавцем, попит на певний вид нотної продукції зі сторони
виконавців і слухачів. Нотні рукописи – багатий матеріал для розуміння
особистості композитора, його творчого процесу" [147, с. 497].
Чимало нотних раритетів зберігаються у колекціях Львова. Це автографи, рукописи
та рідкісні видання. Для історії музичного мистецтва важливу роль мають також
різні записи на сторінках музичних творів, що стосуються переписувачів
рукописів і видавців, їх власників, композиторів та виконавців, учнів і
педагогів та ін. То ж усі ці імена так чи інакше мають стосунок до музичного
мистецтва.
Однією з таких цікавих пам’яток минулого є рукописний збірник під назвою
"Нотная тетрадь К. Бордычевского", що зберігається у фонді Наукового товариства
ім. Шевченка і датований 1877 р. Окрім цього, від руки зазначено: "Збірник
музичних творів, переписаний Бордичевським К. і подарований Крип'якевичу І."
[241, арк. 1–54]. Репертуар цієї колекції в основному складають танці та марші,
є декілька пісень та сім оперних уривків. "Та обставина, – пише О. Шевчук, – що
серед величезної кількості вміщених тут танців не знайшлося місця для
коломийки, яка за виразом І. Франка стала своєрідним гімном галицької
суспільності, свідчить про не львівське походження зошита" [192, с. 475].
Дослідниця припускає, що укладачем цієї збірки міг бути капельмейстер
військового оркестру. Очевидно, він переписував мелодії, які були популярними
свого часу у широких колах суспільності: будинках духовенства й міщан, під час
розваг (карнавали, вечорниці, урочистості за участю військових), у парках та на
міських площах, з нагоди певної дати чи приїзду поважних гостей [192, с. 476].
У Києві в Національній бібліотеці України ім. В. Вернадського зберігається
знаменита нотна колекція Розумовських (до 1918 р. була в Яготині), яка є
важливим матеріалом для вивчення музичного мистецтва України другої половини
ХVIII – першої половини ХІХ ст. Її зібрали сини гетьмана України Кирила
Розумовського, відомі аматори музики, меценати Олексій та Андрій.
Бібліотекарями цієї колекції був складений каталог нот, який має важливу
інформацію про популярний в українському середовищі магнатів репертуар
західноєвропейських композиторів [25, с. 1–2]. У ній налічується біля 1700
взірців різних жанрів, серед яких є рідкісні видання творів А. Кореллі,
Й. Гайдна, В.-А. Моцарта та багатьох інших європейських композиторів. Про
високу виконавську майстерність капели свідчать жанри, що переважають тут:
симфонії, концерти, опери, кантати, меси та ін. Цікавими є також обробки
українських народних мелодій, камерно-інструментальні та вокальні твори різних
композиторів.
І. Франко підкреслював: "саме бібліотеки та архіви капітул і монастирів, а
також родинні колекції великих магнатів повинні дати найважливіший матеріал і в
записках, і в самих пам’ятках музичної творчості, бо саме при головних
костьолах та монастирях, а також при дворах королів і магнатів, концентрувався
розвиток музики, існували капели та хори, працювали талановиті майстри і
духовних, і світських композицій” [67, с. 40].
Цінні нотні колекції, що містять інформацію про мистецьке життя Галичини ХІХ
ст., зберігаються, зокрема, у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника
НАН України (відділи рукописів, відділення "Палац мистецтв ім. Т. і
О. Антоновичів"), бібліотеках Львівської національної музичної академії
ім. М. Лисенка та Львівського національного університету ім. І. Франка, у
Центральному державному історичному архіві у Львові, державному архіві у
Львівській області, Національному та Історичному музеях, Музично-меморіальному
музеї Соломії Крушельницької. Значна кількість нотних збірок зберігається також
у приватних колекціях.
У нашому дослідженні фортепіанний репертуар Галичини ХІХ ст. вивчається на
основі нотних колекцій Жана Рукґабера, Порфирія Бажанського, Дениса
Січинського, Євгена Якубовича, а також архіву Львівської консерваторії, що, як
і попередні збірки, зберігається у фондах ЛНБ. Носіями цінної інформації є
сучасні приватні добірки – рукописний альбом родини Содоморів і друкована
збірка сім’ї Жмуркевичів.
2.2. Фортепіанні твори з архіву Жана Рукґабера
Австрійський композитор і піаніст Жан Рукґабер (1799–1876) – один із
найавторитетніших митців Галичини ХІХ ст. Майже все своє життя він був у центрі
музичного життя Львова і спричинився до розвитку галицької музики. Справжнє
ім'я та прізвище митця – Жан де Монтальбо. Львівські часописи ХІХ ст.
найчастіше іменують Рукґабера Йоганом (очевидно тому, що на той час державною
була німецька мова) і так його називають сучасні дослідники, інколи
зустрічається – Йоганнес. Досліджуючи рукописну спадщину композитора,
- Київ+380960830922