РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Дослідження проводилося на кафедрі інфекційних хвороб Харківського державного
медичного університету та клінічній базі кафедри – Обласній клінічній
інфекційній лікарні м. Харкова. Клінічні спостереження здійснювалися в 1, 4 та
7 відділеннях ОКІЛ. Лабораторні, імунологічні та вірусологічні дослідження
виконувались у відповідних лабораторіях лікарні.
Робота виконувалася в два етапи. На першому етапі проводивсь аналіз
захворюваності на грип та інші ГРЗ у Харківській області протягом 2003-2005 рр.
за даними обласної санітарно-епідеміологічної станції. Крім того, вивчалась
етіологічна структура ГРЗ серед хворих, які були госпіталізовані в ОКІЛ у
період сезонного підйому захворюваності на ці інфекції. Об’єктом дослідження
стали 799 хворих на ГРЗ, у яких у реакції імунофлюоресценції (РІФ) та реакції
гальмування гемаглютинації (РГГА) визначалися відповідно антигени та антитіла
до вірусів грипу А та В, парагрипу, РС- та аденовірусу. Крім того, з метою
визначення ролі M. pneumoniae в розвитку ГРЗ у 268 хворих методом ІФА з
використанням діагностичних тест-систем «МикопневмоСкрин» (НИАРМЕДИК ПЛЮС,
Росія) визначали наявність антитіл класів IgM та IgG до цього збудника.
Матеріалом дослідження для РІФ був слиз із носоглотки, для РГГА та ІФА –
сироватка крові.
На другому етапі проводилося клініко-імунологічне обстеження хворих, які
перебували на стаціонарному лікуванні в ОКІЛ у період сезонного підйому
захворюваності на грип та інші ГРЗ.
У своїй роботі ми користувалися клінічною класифікацією грипу та ГРЗ за Д.М.
Злидніковим та А.А. Смородінцевим (1974). Заключний діагноз включав етіологію
захворювання, клінічну форму та тяжкість, наявність (відсутність) ускладнень,
супутні захворювання.
Усього під спостереженням перебувало 196 хворих. Серед обстежених чоловіків
було 120 (61,22%), жінок – 76 (38,78%).
Середній вік хворих становив 26,58±1,0 років.
Більшість хворих мала необтяжений преморбідний фон. Супутня патологія була
наявна в 34 (17,35%) пацієнтів і представлена здебільшого хронічним гастритом,
тонзилітом, хронічним бронхітом.
Діагноз встановлювали на підставі клініко-епідеміологічних даних, результатів
додаткових лабораторних та інструментальних методів досліджень згідно
загальноприйнятих у клінічній практиці критеріїв; підтверджували методами РІФ,
РГГА, ІФА. Більшість хворих була обстежена лише в РІФ, враховуючи досить високу
специфічність і чутливість цього методу, а також короткочасність перебування
хворих у стаціонарі, що не дозволяло дотримуватися необхідного інтервалу для
дослідження парних сироваток.
Розподіл на групи проводився за етіологічним чинником а також в залежності від
способу лікування.
Для вивчення особливостей перебігу захворювання залежно від етіології пацієнти
поділялися на нижче зазначені групи. До 1 групи ввійшло 33 особи, у яких був
діагностований ГрВ, до 2 групи ввійшло 48 хворих на парагрип, до 3 – 22 хворих,
у яких одночасно було виявлено віруси ГрВ та ПГ.
Крім того, для вивчення особливостей перебігу ГРЗ в залежності від наявності
антитіл до M. pneumoniae хворих було розділено на дві групи. 1 групу склали 58
осіб, у яких були винайдені антитіла до M. pneumoniae, до 2 групи ввійшли 64
особи, які були серонегативними щодо цього збудника.
Обстеження хворих включало вивчення скарг, епідеміологічного анамнезу, анамнезу
захворювання та життя, проведення фізикального обстеження під час надходження
до стаціонару, а потім у динаміці, рентгенологічне дослідження органів грудної
клітини, вивчення показників лейкограми.
Окрім загальної кількості лейкоцитів та показників формули крові, згідно з
задачами дослідження визначали інтегральні гематологічні показники, які
обчислювали на підставі характеристик периферійної крові та значень ШОЕ,
використовуючи математичні формули [141-144,207,208].
Визначали:
1. Лейкоцитарний індекс (ЛІ), який відображає взаємовідношення гуморальної та
клітинної ланок імунної системи:
ЛІ = л / с,
де л – лімфоцити, с – сегментоядерні нейтрофіли
2. Лейкоцитарний індекс інтоксикації Кальф-Каліфу (ЛІІ), зростання якого
свідчить про підвищення рівня ендогенної інтоксикаціі та активізацію процесів
тканинного розпаду:
ЛІІ = ((4мц +3ю + 2п + с) х (пл. кл. + 1)) / ((л + м) х (е + 1)),
де мц – мієлоцити, ю – юні, п – паличкоядерні нейтрофіли, пл. кл. – плазматичні
клітини, м – моноцити, е – еозинофіли; 1, 2, 3, 4 – коефіцієнти [141,142,207].
3. Гематологічний показник інтоксикації (ГПІ), запропонований Васильєвим В.С.
та співавт. [207]:
ГПІ = ЛІІ х Кл х Кш,
де Кл – поправочний коефіцієнт на лейкоцитоз, при кількості лейкоцитів від
5ґ109/л до 8ґ109/л дорівнює 1. При збільшенні лейкоцитозу на 1ґ109/л вище норми
Кл зростає на 0,1, а при гіперлейкоцитозі понад 20ґ109/л – на 0,2; Кш –
поправочний коефіцієнт на ШОЕ, дорівнює 1 при ШОЕ від 5 до 15 мм/год. При
підвищенні ШОЕ на 5 мм/год вище норми Кш зростає на 0,1, а при ШОЕ більше ніж
30 мм/год – на 0,2.
4. Лейкоцитарний індекс інтоксикації 2 (ЛІІ 2), запропонований Островским В.К.
и соавт. [208]:
ЛІІ 2 = (мц + пл. кл. + ю + п + с) / (л + м +е + б),
де б – базофіли
5. Індекс зсуву лейкоцитів (ІЗЛ), підвищення якого свідчить про активний
запальний процес і порушення імунологічної реактивності:
ІЗЛ = (е + б + с + п + ю + мц) / (л + м)
6. Лімфоцитарно-гранулоцитарний індекс (ІЛГ), який дозволяє диференціювати
ауто- та інфекційну інтоксикацію:
ІЛГ = (л х 10) / (м + мц + п + с + е +б)
7. Індекс співвідношення лейкоцитів та ШОЕ (ІЛШОЕ), змінення якого може
свідчити про наявність інтоксикації, пов’язаної з інфекційним (зниження ІЛШОЕ)
або аутоімунним (підвищення ІЛШОЕ) процесом:
ІЛШОЕ =
- Київ+380960830922