РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖУВАНИХ ХВОРИХ
2.1. Методи дослідження.
Загальноклінічне обстеження було направлене на вивчення загального соматичного
стану дитини, зокрема, дихальної, серцево-судинної, видільної, нервової та
травної системи. Всім дітям виконували електрокардіографію. З метою виявлення
супутніх захворювань і можливих протипоказів до хірургічного втручання діти
були консультовані педіатром, а при необхідності - іншими спеціалістами.
Всім дітям проводили необхідний мінімум лабораторних досліджень: клінічний
аналіз крові та сечі, дослідження системи згортання крові та її біохімічного
складу, визначення групи та резус-фактору крові.
Враховуючи мету та задачі роботи ми використовували комплекс клінічних та
інструментальних методів дослідження, який включав загальний огляд ЛОР-органів,
ринопневмографію, реоенцефалографію, суб'єктивну аудіометрію в конвенційному та
розширеному діапазоні частот, імпедансну аудіометрію, дослідження нюхової та
мукоциліарної функцій носа.
Діагноз захворювання встановлювали на основі скарг дитини (враховуючи скарги
батьків), анамнезу, як правило, зібраного у батьків, та обстеження ЛОР-органів,
яке включало передню і задню риноскопію, отоскопію, фарингоскопію, непряму
ларингоскопію, пальцеве дослідження носоглотки в окремих випадках.
При передній риноскопії, по мірі необхідності, використовували оптику (отоскоп
або мікроскоп), за показаннями проводили анемізацію слизової оболонки порожнини
носа 0,1% розчином адреналіну гідрохлориду.
При наявності підвивиху чотирикутного хряща або його значного викривлення в
передньому відділі, для оцінки впливу вказаної деформації на утруднення
носового дихання під час огляду використовували пробу Cottle, яка заключалася в
тому, що щока на стороні утрудненого дихання зміщується в сторону від
серединної лінії і тим самим латеральний хрящ відводиться від перегородки носа.
При цьому щілиноподібний кут клапана носа збільшує свій розмір, що в свою чергу
зменшує ступінь утруднення носового дихання зумовленого викривленням
перегородки носа в передньому відділі.
При підозрі на наявність синуїту виконували оглядову рентгенографію приносових
пазух.
Враховуючи той факт, що викривлення перегородки носа може порушувати функцію
слухової труби, ми проводили дослідження слуху у даної категорії дітей до і
після операції.
Аудіометричне дослідження виконували у звукоізольованій камері з рівнем
фонового шуму, який не перевищував 30 дБ, за допомогою клінічного аудіометра
АС-40 фірми "Interacoustics" (Данія). Об'єм дослідження включав визначення
шепітної та розмовної мови, виконання дослідів Бінга та Федерічі, порогову
тональну аудіометрію з подачею звукових сигналів по повітряній та кістковій
провідності в діапазоні 0,125-8 кГц та по повітряній провідності в діапазоні
9-16 кГц, надпорогову тональну аудіометрію. Старшим дітям також проводили мовну
аудіометрію (визначення 50% порогу розбірливості тесту числівників за методикою
Харшака по повітряній та кістковій провідності і визначення стану 100%
розбірливості мови за даними словесного тесту з використанням таблиць Г.І.
Грінберга та Л.Р. Зіндера).
Для визначення прохідності слухової труби використовували проби Тойнбі,
Вальсальви та Політцера.
Функціональний стан барабанної перетинки та слухової труби визначали методом
імпедансометрії з реєстрацією тимпанограми та іпсі- і контралатерального
акустичного рефлексу внутрішньовушних м'язів (АРВМ). Останній визначали на
частоті 0,5, 1 і 2 кГц. Динамічну імпедансометрію виконували на імпедансометрі
«Siemens SD 30» (Німеччина), який через інтерфейс пов’язаний із PC/XT фірми IBM
(США), що дозволяє відображати, накопичувати та обробляти отриману інформацію.
Спочатку проводилася динамічна тимпанометрія із зондуючим звуковим сигналом 226
Гц. Після цього визначався поріг виникнення АРВМ на кожному вусі при іпсі- та
контралатеральній стимуляції тонами частою 0,5, 1 та 2 кГц.
При проведенні акустичної імпедансометрії нами бралися до уваги кількісні
показники динамічної тимпанометрії (значення компліансу та інтратимпанального
тиску), а також порогові характеристики АРВМ. Якісну оцінку типів отриманих
тимпанограм проводили за класифікацією Jerger et al. (1973).
У осіб контрольної групи пороги слуху на тони в звичайному (0,125- 8 кГц)
діапазоні частот не перевищували 10 дБ, а в розширеному (9-16 кГц ) – 20 дБ.
Показники мовної аудіометрії знаходились в межах норми. Пороги диференціації за
методикою Люшера на частотах 0,5, 2 та 4 кГц у даної групи осіб становила
відповідно (1,93±0,04), (1,18±0,04) та (1,02±0,04) дБ. При проведенні
імпедансної аудіометрії у осіб контрольної групи були встановлені наступні
результати тимпанометрії: середнє значення компліансу становило (0,91±0,04)
см3, а інтратимпанальний тиск знаходився в межах норми від -12 до + 17 dPa.
При реєстрації АРВМ у осіб контрольної групи було визначено, що пороги
акустичного рефлексу при іпсілатеральній стимуляції на частотах 0,5, 1 та 2 кГц
становлять (85,21±2,31), (85,98±2,42) та (87,08±3,53) дБ, а при
конралатеральній стимуляції (85,52±3,98), (86,98±3,36), (86,97±3,02) дБ
відповідно. Середньостатистичне значення амплітуди АРВМ у осіб контрольної
групи на кожній з досліджуваних частот дорівнювало при іпсілатеральній
стимуляції (0,21±0,003), (0,22±0,002) та (0,22±0,001) см3, а при
контралатеральній стимуляції (0,20±0,001), (0,23±0,003), (0,23±0,002) см3
відповідно.
Дослідження церебральної гемодинаміки проводили методом реоенцефалографії.
Запис реоенцефалограм (РЕГ) виконували з допомогою комплексу апаратури, що
складався з чотирьохканальної
- Київ+380960830922