Розділ 2
Новий погляд на тему служіння народу
у творчості Юрія Станинця
2.1 Літературна спадщина письменника
Юрій іванович Станинець - яскравий представник соціально-психологічної
літератури українського Закарпаття 30-40-х років ХХ століття - вкрай
дозовано, надзвичайно пізно і дуже обережно входить у канон історії
української культури. Його літературна, теологічна, епістолярна й
фольклорно-етнографічна спадщина ніколи не піддавалась цілісному
аналізові в першу чергу з тої простої причини, що Юрій Іванович за фахом
був греко-католицьким священиком, який з ліквідацією греко-католицької
церкви впродовж доби московського православ’я й атеїзму до кінця життя
так і не зрікся віри, за що був ще на початку ери радянської влади на
Закарпатті грубо відсторонений від літературного процесу, а тому добра
частина його творів ще й донині зберігається лише в рукописах [5]. Крім
того, тут маємо справу з напрочуд цікавою і складною особистістю - людиною з
відкритим щирим серцем і християнською мораллю в нім, чоловіком впертої
багаторічної праці і нелегкої письменницької долі, занурення у
внутрішній світ якого вимагає від дослідника ґрунтовних знань у галузі
історії краю, його звичаїв і традицій, а також теології й психології.
Усяка розмова про Юрія Станинця зводиться до того, що доля сипнула йому
щедрою рукою неабиякого літературного таланту, та не дала можливості вповні
зреалізувати себе, хоч в 30-40-х роках письменницький голос Юрія Станинця
звучав впевнено й багатообіцяюче. Та, власне, й критика називала його твори
“новим вкладом в скарбницю нашої літератури” [297, 52], “скарбом, що дався
новому Підкарпаттю” [75, 60], а книги “небуденним” літературним явищем,
тексти якого читаються “з великим інтересом і правдивим задоволенням” [113,
36]; пророкувала, що ще “много протече води, доки сучасникам якоюсь новою
збіркою удасться догнати оповідання Юрія Станчука” [75, 60]. Води справді
протекло “много”. Але ні сучасники, ні нащадки так і не змогли дорівнятися
до краси Станинцевого слова. Станинцеві тексти - це тільки Станинцеві
тексти. Їх не сплутати ні з якими іншими, їх легко вирізнити серед сотень
найвишуканіших: вони пахнуть йонатанками й ізабеллою, квітнуть рожами й
хризантемами, зігрівають теплом і любов’ю... Як твердить письменник
Петро Мідянка, “ми ще лише відкриваємо для себе материк добірної
Станинцевої прози...” [171, 12].
Метою нашого дослідження є якомога ширше і вичерпніше розкрити
історичні умови та перебіг життя й творчості Юрія Станинця, безперечно,
роблячи основний акцент на літературній праці, вдаючись до аналізу інших
сфер діяльності для кращого сприйняття й розуміння художніх текстів,
зосереджуючи увагу на тому, що Юрій Станинець, хоч і був брутально вилучений
з літературного та священичого життя краю, все ж зумів виробити новий погляд
на тему служіння народу і знайшов достойне місце в історії закарпатської
культури. Узагальнюючи й аналізуючи вже сказане про літературний
доробок письменника, визначаємо місце і значення Юрія Станинця в
закарпатоукраїнському літературному процесі як автора
соціально-психологічних творів, в яких реалістично (з елементами
романтизму і дидактики) відтворено історію, побут та духовне життя
закарпатського села, загострення соціальних відносин, актуалізовано
питання національного самоусвідомлення та зародження української
буржуазії кінця XIX початку XX століття.
Висновки й узагальнення, до яких схиляємося, зроблені на основі аналізу
художніх, літературознавчих, публіцистичних і теологічних текстів Юрія
Станинця, опублікованих за життя письменника, та тих, що залишилися в
рукописах. Тому в основу написання нашої праці лягла робота з літературним
архівом письменника. Увесь архів уклав у хронологічному порядку Ю.
Станинець і вмістив у 36 папках:
1. Папка № 1. 1925-1929 рр.
зошит “Поезії”, 51 с.
зошит “Звуки моєї душі”, 52 с.
оповідання “За хлібом”, 7 с.
коляди “як відбуваються коляди в Н. Шарду”, 2 с.
звичаї “Народні звичаї”, 2 с.
оповідання “русин”, 1 с.
оповідання “Екзекуція”, 17 с.
оповідання “дарунок Миколая”, 6 с.
оповідання “Малий господар”, 7 с.
2. Папка № 2. 1930-1935 рр.
оповідання “Хрестоносці” (1932), 9 с.
стаття “Угольський культ-трегер” (1933), 2 с.
оповідання “Тестамент” (1934), 8 с.
оповідання “Бунт”, 1 с.
стаття “Виховання естетичного смаку”, 2 с.
стаття “Одпуст в Бороняві”, 1 с.
стаття “Наша література”, 1 с.
стаття “Що треба брати на отпуст другого світа?”, 3 с.
стаття “Кошицькій дирекції почт до уваги!”, 1 с.
стаття “Служба школи...”, 1 с.
стаття “Список членов тов. Діла ширеня Віри в Угли”, 1 с.
стаття “Організація Католицької Акції”, 1 с.
стаття “Практика при виучуванію літургіки в народних школах”, 1 с.
стаття “Навернєніє з схизми митрополита Александра і 13 батюшков”, 2 с.
стаття “Шкодливость алкоголя”, 2 с.
стаття “Голод”, 2 с.
стаття “За дочасне життя”, 2 с.
стаття “Перепросім Христа, висячого за нас на хресті”, 2 с.
стаття “Котра віра ліпша?”, 1 с.
стаття “Один погляд Ісуса на ап. Петра”, 2 с.
стаття “Як помагають аграре”, 1 с.
оповідання “Божа рука”, 2 с.
оповідання “Дитинство Петрика”, 24 с.
стаття “Дорогі діточки”, 1 с.
стаття “Свойства дитини”, 1 с.
стаття “Біда, коли віру можна продавати або куповати”, 2 с.
оповідання “Бабусина осінь”, 2 с.
стаття “Слава во висших Богу”, 2 с.
стаття “Католицький конгрес”, 4 с.
стаття “Путь до життя”, 1 с.
стаття “Отвіти на блуди днешнього світа”, 2 с.
стаття “Неможливий стан в Салдобоши”,
- Київ+380960830922