РОЗДІЛ 2
УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Характеристика природних кормових угідь західного Лісостепу
Площа природных кормових угідь у західному регіоні становить близько
2 млн га, з яких низинні – 396 тис. га. У західному регіоні на кожних три
гектари сільськогосподарських угідь припадає два гектари ріллі і один - луки
[26]. Площа лукопасовищних угідь у світі нараховує 313 млрд га , або вдвічі
перевищує площу ріллі. В Україні навпаки, площа ріллі майже в 5 разів перевищує
лукопасовищні угіддя (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Площа земель, які слід відвести під лучні угіддя (тис. га)
Типи лучних угідь
Західний регіон
Україна
середні дані за 1986-1990 рр.
після скорочення ріллі
середні дані за 1986-
1990 рр.
після скорочення ріллі
Степові рівнинні,
пологосхилові
і крутосхилові суходільні
169,1
240,1
2216,8
9034,8
Низинні
396,2
522,9
11201,9
1917,5
Заплавні
397,4
520,6
1881,6
2483,3
Болотні
235,0
290,1
490,5
1141,4
Гірські
186,5
186,5
271,9
271,9
Інші
372,3
413,2
1509,1
1720,1
Всього
1757,4
2173,4
7299,9
16297,1
За даними В.Ф.Сайка [192], площу орних угідь на Україні потрібно скоротити
майже на 10 млн га.
Це обумовлено потребою охорони ґрунтів, річок, підземних вод, а також і
оптимізацією умов для раціонального розвитку землеробства і тваринництва.
Передбачається, що на першому етапі з орних земель слід вивести схили крутизною
більше 70, піски, водоохоронні зони річок та водойм на загальній площі 1960,8
тис. га, зокрема в Поліссі – на 637,6 тис. га [194].
Господарський стан лучних угідь у Західному Лісостепу в основному
незадовільний, хоч на більшій частині луків можна проводити їх докорінне
поліпшення із створенням сіяних травостоїв [171]. Великі площі ріллі, і в першу
чергу в заплавах і на схилах, потрібно перевести в сіножаті та пасовища [161].
Низька продуктивність природних кормових угідь обумовлена в першу чергу
безгосподарністю, недостатньою забезпеченістю добривами та насінням трав. При
мінімальній потребі 150-170 кг/га діючої речовини мінеральних добрив вноситься
лише 10-12 кг/га. Одним із заходів підвищення продуктивності низинних луків є
їх докорінне поліпшення шляхом запровадження комплексу культур технічних і
агротехнічних заходів із наступним залуженням травосумішками [158, 165, 170]. У
довготривалому збереженні сіяних лучних травостоїв визначальна роль належить
мінеральним добривам із оптимальним співвідношенням NPK.
Низинні луки в Україні зволожуються переважно атмосферними опадами, а їх
непостійний водний режим спостерігається в окремі місяці вегетаційного сезон
[26]. На низинних луках у західних регіонах переважають дерново-глейові
мінеральні, так і торфові ґрунти з добре виявленими ознаками заболочування.
Внаслідок наявності закисних сполук поживні елементи ґрунту малодоступні для
рослин. При щорічному удобренні і регульованому водному режимі, дотриманні
науково обґрунтованої агротехніки, вони придатні для створення
високопродуктивних сіяних травостоїв. Проте в результаті безсистемного
використання вони переважно знаходяться в запущеному стані, продуктивність їх
низька (7-20 ц/га сухої маси).
Потенційні можливості низинних лук високі, вони придатні для одержання 70-80
ц/га сухої маси доброї якості і довготривалого використання (7-10 років і
більше).
Вологі злаково-різнотравні травостої на дернових, лучних, дерново-підзолистих
глейових супіщаних та суглинкових ґрунтах характеризуються великим
різноманіттям лучних трав. Характерними лучними видами є костриця лучна,
тонконіг лучний, мітлиця велетенська, тимофіївка лучна, конюшина лучна, пахуча
трава повзуча, родовик лікарcький, конюшина лучна, кульбаба лікарська, щучник
дернистий, ожика бліда, нечуйвітер волохатий, гребінник звичайний.
Лісостепова зона, де проводилися дослідження, становить 37% території
Львівської області, дещо менше Волинської, Рівненської, Івано-Франківської,
частину Тернопільської областей. За рельєфом, геологічною будовою, строкатістю
ґрунтового та рослинного покриву, кліматичними умовами - це найбільш складна і
різноманітна частина лісостепової зони України. Тут чергуються райони з
хвилястим рельєфом, площі лісів з великими площами полів, лісової флори і фауни
із степовою, опідзолених лісостепових ґрунтів із чорноземами і
перегнійно-карбонатними, суходільних лук із низинами заплавами і болотами.
Західна частина Лісостепу на півдні поступово переходить у Карпатське
передгір’я, а на півночі – у західне Полісся. Клімат тут відносно м’який і
вологий.
Ґрунтовою породою є головним чином лесовидні суглинки, на яких утворилися
опідзолені ґрунти – чорноземні, темно-сірі опідзолені і світло-сірі лісові у
тальвегах ярів і долинах рік поширені лучні і болотні ґрунти, низинні
мінеральні і торфові. В межах львівського Лісостепу виділяють п’ять
агроґрунтових районів, які водночас є геоморфологічними і фізико-
геоморфологічними, або ландшафтними районами [58].
Західний (Городоцько-Рудківський) район, на території якого проведено наші
дослідження, являє собою слабохвилясту рівнину з широкими, часто заболоченими
долинами (Сансько-Дністровська водороздільна і Львівське плато). Тут
переважають опідзолені чорноземи і темно-сірі опідзолені суглинкові ґрунти
острівцями трапляються дерново-підзолисті піщані і супіщані. Ґрунти цього
району переважно оглеєні, глеюваті і достатньо гумусовані. Сіножаті і пасовища
займають 25% всіх сільськогосподарських угідь. На понижених елементах рельєфу
зони поширені дернові лучні і болотні ґрунти. В основному це достатньо
гумусова
- Київ+380960830922