РОЗДІЛ 2
СПОСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЄДНОСТІ І ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ
В ПРАВОВОМУ РЕГУЛЮВАННІ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН ПРАЦІВНИКІВ ОВС
2.1. Єдність правового регулювання трудових відносин працівників органів внутрішніх справ України
Особливості, внутрішньо властиві організації проходження служби в органах внутрішніх справ, зумовлюють неприпустимість застосування до неї деяких загальних трудових правил повною мірою. Проте, основні правові гарантії у сфері праці все-таки поширюються і на даний вид діяльності, що у свою чергу є проявом єдності правового регулювання трудових відносин працівників внутрішніх справ. У науці трудового права закріпилася думка про те, що фундаментом для диференціації виступають єдині основоположні принципи трудового права. Диференціація виступає провідником загальних принципів правового регулювання. Диференційовані норми не повинні виходити за межі загальних принципів трудового права [94, с. 119-121; 63, с. 51; 12, с. 75; 64, с. 5].
Щоб переконатися в існуванні єдності в правовому регулюванні трудових відносин працівників органів внутрішніх справ, необхідно розглянути дію на вказані відносини єдиних основоположних принципів трудового права і їх прояв у спеціальному законодавстві.
Виявлення взаємозв'язку між основними принципами трудового права і спеціальними нормами, які регулюють працю працівників ОВС, дозволяє розкрити трудову сутність цих норм, і переконатися в існуванні єдності правового регулювання трудових відносин працівників органів внутрішніх справ.
Існує велика кількість класифікацій основних принципів трудового права, які відображають широкий спектр поглядів правознавців - спеціалістів у даній галузі.
Так, В.І. Прокопенко, аналізуючи правові положення КЗпП України та інших законодавчих актів України, визначає такі принципи трудового права: принцип свободи праці; принцип рівноправності в галузі праці; принцип договірного характеру праці; принцип визначеності трудової функції; принцип стабільності трудових відносин; принцип матеріальної заінтересованості сторін у наслідках праці; принцип безпеки праці; принцип участі трудових колективів і профспілок у вирішенні питань установлення умов праці і здійсненні контролю за додержанням законодавства про працю; принцип свободи об'єднання для здійснення і захисту своїх прав і свобод; принцип матеріального забезпечення у випадку непрацездатності, настання старості, при хворобі і у зв'язку з материнством [99, с. 43-44].
В.С. Венедіктов основними галузевими принципами трудового права називає такі: принцип свободи праці; принцип єдності і диференціації правового регулювання; свободи об'єднання для захисту своїх права, свобод і законних інтересів, заборони дискримінації у сфері праці; додержання дисципліни праці і підпорядкування певному правовому режиму; матеріальне забезпечення працівників при настанні непрацездатності; участь трудових колективів і профспілок в управлінні підприємством, установою, організацією [100, с. 27-28].
Н.Б. Болотіна, Г.І. Чанишева до основних принципів трудового права відносять: свободу праці, забезпечення права кожного вільно розпоряджатися своїми здібностями до праці, обирати вид діяльності і професію; заборона примусової праці та дискримінації у сфері трудових відносин; забезпечення права на працю в умовах, які відповідають вимогам безпеки та гігієни; забезпечення права на винагороду за працю без будь-якої дискримінації та не нижче заробітної плати, визначеної законом; захист трудових прав людини [101, с. 70-71].
Г.С. Гончарова, В.В. Жернаков, С.Н. Прилипко наголошують на віднесені до принципів правового регулювання праці таких принципів: свободу праці та можливість вільно розпоряджатися своїми здібностями до праці, заборона примусової праці; рівноправність у праці та заборона дискримінації в праці; соціальне партнерство; недійсність умов договорів про працю, які погіршують правове становище працівника в порівнянні з умовами, установленими чинним законодавством про працю; право на справедливу винагороду залежно від виконаної роботи, установлення державного мінімуму оплати праці; право на охорону праці, безпеку праці тощо; матеріальне забезпечення у випадку непрацездатності пов'язаної з материнством; право на захист трудових прав; свобода об'єднання для захисту своїх прав і свобод [102, с. 19-20].
Найбільшу зручність для цілей даного дослідження має, на наш погляд, система основних принципів трудового права, запропонована О.В. Смирновим, однак за умови доповнення цієї системи деякими не менш важливими принципами, які виділяються вченими (принцип соціального партнерства, принцип відповідальності сторін трудового договору, принцип забезпечення всебічного, зокрема судового, захисту прав працівника, принцип гарантованості трудових прав працівників тощо).
О.В. Смирнов виділяє принципи свободи праці, свободи трудового договору (контракту), єдності і диференціації умов праці, активної участі робітників і профспілок у встановленні умов праці, визначеності трудової функції, стійкості трудових правовідносин, забезпечення нормальної дисципліни праці, винагороди за працю без будь-якої дискримінації і не нижче за встановлений законом мінімум, забезпечення охорони праці і здоров'я працівників, гарантованості трудових прав працівників [103, с. 23-26].
Принцип свободи праці виділяється абсолютною більшістю вчених, які досліджують проблему принципів трудового права. Проте його зміст оцінюється по-різному. На думку О.В. Смирнова, даний принцип відображає сутнісні властивості правових норм, що регулюють залучення працездатних громадян до праці. Як самостійний принцип він виділяє принцип свободи трудового договору (контракту) [103, с. 26-28]. З погляду інших авторів, принцип свободи праці означає перш за все можливість кожного працездатного громадянина вільно розпоряджатися своєю здібністю до праці (робочою силою), обирати рід діяльності і професію [104, с. 241]. Л.Ю. Бугров пише: "Під принципом, що відображає свободу праці в трудовому праві, слід мати на увазі ширше і гл