розділ 2.2).
Результати порівняльного аналізу показників рівня особистісної адаптованості до початку формувального експерименту, одразу після його завершення та за шість місяців по завершенню в експериментальній та контрольній групах наведені у таблиці 3.2.
Таблиця 3.2
Порівняльний аналіз показників особистісної адаптованості у досліджуваних експериментальної (ЕГ) та контрольної (КГ) груп
Група
Рівень
адаптованості ЕГ (n=70)КГ (n=70)І зрізІІ зрізІІІ зрізІ зрізІІ зрізІІІ зрізАбс%Абс%Абс%Абс%Абс%Абс%Адаптованість2130,03245,72332,91622,91014,3710,0Неадаптованість2231,43042,93651,42738,62231,42332,9Дезадаптованість2738,6811,41115,72738,63854,34057,1
За результатами співставлення показників особистісної адаптованості в експериментальній та контрольній групах до (перший психодіагностичний зріз) і на завершення (другий психодіагностичний зріз) формувального впливу, в експериментальній групі було зафіксоване суттєве зменшення кількості дезадаптованих підлітків (11,4 % проти 38,6 %) та достатньо відчутне збільшення кількості адаптованих (45,7 % проти 30,0 %). На противагу цьому, в контрольній групі відзначено суттєве збільшення кількості дезадаптованих підлітків (54,3 % проти 38, 6%) та значне зменшення кількості адаптованих (14,3 % проти 22,9 %).
Зміни у динаміці показників особистісної адаптованості в експериментальній та контрольній групах, які можна було констатувати через півроку після завершення формувального експерименту (третій психодіагностичний зріз), продемонстрували достатньо суттєвий профілактичний потенціал здійсненого формувального впливу.
Співставлення результатів другого та третього психодіагностичних зрізів в експериментальній групі показало, що хоча ефект від формувального впливу й не був абсолютно стійкий, оскільки кількість дезадаптованих підлітків зросла на 4,3 %, а кількість адаптованих зменшилась на 12,8 %, проте, у порівнянні з початковими результатами тестування, отриманими за допомогою першого психодіагностичного зрізу, позитивна тенденція є очевидною: 15,7 % дезадаптованих підлітків проти 22,9 % та, відповідно, 32,9 % адаптованих підлітків проти 30,0 %.
Натомість, у контрольній групі, за співставленням результатів другого і третього психодіагностичних зрізів, кількість дезадаптованих підлітків продовжувала збільшуватись (57,1 % проти 54,3 %), в той час як кількість адаптованих - зменшуватись (10,0 % проти 14,3 %.), що й підтвердило виявлену в констатувальному дослідженні несприятливу вікову тенденцію та засвідчило про доцільність своєчасного впровадження у навчально-виховний процес сучасних загально-освітніх закладів системи цілеспрямованих превентивних впливів.
Таким чином, враховуючи експериментально встановлену на етапі констатування загальну вікову тенденцію до зменшення кількості адаптованих підлітків та збільшення кількості дезадаптованих, результати формувального експерименту ще раз підтверджують зроблене у теоретичній частині дослідження припущення про те, що між тривожністю та адаптивністю як інтегральними особистісними властивостями існує не стільки кількісний, скільки якісний зв`язок.
Наявність значної позитивної динаміки за показниками рівня особистісної адаптованості в експериментальній групі - у порівнянні з негативною динамікою за тими самими показниками у контрольній - дозволяє вважати превентивну стратегію апробованої профілактично-розвивальної програми достатньо дієвою та ефективною.
Кількісний розподіл досліджуваних за показниками рівня особистісної адаптованості відбито на рисунку 3.2.
Рис. 3.2. Відсотковий розподіл досліджуваних експериментальної (ЕГ) та контрольної (КГ) груп за показниками особистісної адаптованості (%)
Очевидні позитивні зміни в експериментальній групі та їх яскраво виражений негативний характер у контрольній не тільки пересвідчили ефективність апробованої профілактично-розвивальної програми, а й підтвердили експериментально встановлений на етапі констатування віковий сплеск дезадаптації серед 14-15-річних підлітків (табл. 2.2). Власне, саме з метою запобігання цій несприятливій віковій тенденції й була розроблена програма.
Результати оцінки та узагальнююча інтерпретація отриманих даних наведені у таблиці 3.3.
Таблиця 3.3
Порівняльний аналіз співвідношення показників особистісної тривожності та адаптованості у підлітків експериментальної (ЕГ) та контрольної (КГ) груп
Рівень тривожностіВисокийПомірнийНизький
Рівень
адаптації
Група
АдаптованістьНеадаптованістьДезадаптованістьАдаптованістьНеадаптованістьДезадаптованістьАдаптованістьНеадаптованістьДезадаптованість Абс%Абс%Абс%Абс%Абс%Абс%Абс%Абс%Абс%ЕГ (n=70)
І-й зріз57,1811,41318,61420,01217,11420,022,922,9--ЕГ (n=70)
ІІ-й зріз710,057,111,42028,61825,7710,057,1710,0--ЕГ (n=70)
ІІІ-й зріз22,968,611,41622,92637,1710,057,145,734,3КГ (n=70)
І-й зріз68,645,734,31014,31927,12130,0--45,734,3КГ (n=70)
ІІ-й зріз34,334,345,7710,01622,92738,6--34,3710,0КГ (n=70)
ІІІ-й зріз00,045,757,1710,01521,42637,100,045,7912,9
Рис. 3.3. Динаміка співвідношення показників особистісної тривожності та адаптованості у підлітків експериментальної (ЕГ) та контрольної (КГ) груп (%)
Для статистичної перевірки значущості відмінностей між показниками початкового та підсумкового зрізу за допомогою критерію Стьюдента було обчислено емпіричне значення для експериментальної та контрольної груп. У випадку, якщо б за показниками рівня особистісної тривожності та особистісної адаптованості в експериментальній групі не було зафіксовано статистично значущих змін, довелося б визнати неефективність розробленої профілактично-розвивальної програми та марність докладених зусиль.
Обчислення вихідних даних