РОЗДІЛ 2.
ПРОГРАМА, МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика клінічних та лабораторних досліджень.
У останні десятиліття група захворювань людини, що передаються переважно статевим шляхом, розширилась за рахунок інфекцій "нового покоління" - хламідіозу, мікоплазмозу, генітального герпесу та ряду інших. У 1978 році згідно з резолюцією наукової групи ВООЗ до інфекційних агентів захворювань, що передаються статевим шляхом, було залучено 16 збудників, в тому числі Chlamydia trachomatis, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum, Virus Herpes simplex, Gardnerella vaginalis, Cytomegalovirus та інші.
На сучасному етапі відповідні інфекції "нового покоління" представляють значну проблему охорони здоров'я, що обумовлюється досить швидкими темпами їх розповсюдження, складним клінічним перебігом, широким діапазоном вірусно-бактеріальних асоціацій, зростання чисельності різнопланових ускладнень, а також рецидивами, обумовленими недостатньою ефективністю ряду антибактеріальних препаратів.
Разом з тим, незважаючи на актуальність відповідної проблеми, спеціалізовані заклади охорони здоров'я України недостатньо контролюють ситуацію з рівнем захворюваності серед населення на деякі "нові" інфекції, що передаються статевим шляхом, в тому числі генітального герпесу. Це пов'язано з тим, що на теперішній час є відсутнім положення щодо обов'язкової реєстрації деяких відповідних інфекцій. Недостатньо вивченими є їх епідеміологічні і клінічні особливості. Відсутні також чіткі алгоритми діагностики збудників цих інфекцій. Потребують подальшого удосконалення раціональні методи лікування та профілактики відповідних захворювань.
З метою поглибленого дослідження епідеміологічної , соціально-демографічної, етіологічної, патогенетичної і клінічної характеристики генітальної герпетичної інфекції та її асоціацій, а також для розробки раціональних заходів запобігання подальшого розповсюдження захворювання нами була запропонована комплексна програма обстеження хворих.
В період з 2004 року по 2007 рік у Київському міському шкірно-венерологічному диспансері нами було комплексно обстежено 226 хворих на рецидивуючий генітальний герпес, в тому числі 134 ( 59,3%) жінок та 92 (40,7%) чоловіків. Вік обстежених хворих коливався від 18 до 60 років.
Усім відповідним хворим першочергово було запропоновано відповісти на ряд запитань, які вміщувались у розробленій нами анонімній анкеті для профільних пацієнтів. Перелік запитань у відповідній анкеті дозволив визначити певні епідеміологічно значимі чинники розповсюдження генітальної герпетичної інфекції та особливості її клінічного перебігу, а також провести аналіз соціального статусу хворих та їх поведінкового реагування на виникнення і перебіг захворювання. Крім того, у відповідній анкеті потребували на відповідь запитання щодо методів і засобів попереднього лікування, а також рівня інформованості хворих про шляхи передачі генітального герпесу та засобів профілактики подальшого розповсюдження цієї інфекції.
Результати проведених досліджень дозволили провести аналіз соціального статусу хворих на генітальний герпес, відстежити шляхи і виявити джерела інфікування, визначити особливості клінічного перебігу інфекції, а також оцінити ефективність існуючих методів діагностики і лікування цього захворювання. Аналіз результатів цих досліджень слугував підгрунтям для розробки раціональних медичних та медико-соціальних рекомендацій з удосконалення методів діагностики, лікування та профілактики генітальної герпетичної інфекції.
Комплексне обстеження хворих включало проведення загально- клінічних, лабораторних (цитологічні, серологічні, імунологічні, молекулярно-генетичні, електронно-мікроскопічні), інструментальних та статистичних методів дослідження.
Дослідження проводились в Київському міському шкірно-венерологічному диспансері, що є клінічною базою кафедри шкірних та венеричних хвороб НМУ імені О.О.Богомольця.
Окремі лабораторні дослідження, зокрема на виявлення вірусів простого герпесу шляхом імунофлюоресцентних та електронно-мікроскопічних методів проводились на кафедрі мікробіології, вірусології і імунології НМУ імені О.О.Богомольця.*
Заключний діагноз встановлювався на підставі даних анамнезу, клінічних проявів та результатів комплексних лабораторних досліджень, які передбачали проведення загальноприйнятих та новітніх методів, в тому числі: імуноферментного аналізу (ІФА), прямої і непрямої імунофлюоресценції (ПІФ, РНІФ) та полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).
Анамнестичні дані та клінічні прояви запального процесу визначали спектр методів лабораторної діагностики збудників інфекцій, що передаються статевим шляхом, які включали, крім обов'язкового дослідження на наявність вірусів простого герпесу, визначення Chlamydia trachomatis, Cytomegalovirus, Trichomonas vaginalis, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum.
Існуючі на теперішній час методи лабораторної діагностики розподіляються на фенотипові і генотипові. Більш традиційними є фенотипові методи, які ґрунтуються на дослідженні фенотипу мікроорганізмів і клітин, а також властивих їм антигенів та анти літ. До відповідних методів діагностики відносяться світлова і люмінесцентна мікроскопія, а також імунологічні методи.
У останні десятиліття широкого розповсюдження набувають генотипові методи, які грунтуються на виявленні та дослідженні спадкового матеріалу - нуклеїнових кислот збудників. Серед цих методів на особливу увагу заслуговує полімеразно-ланцюгова реакція (ПЛР).
В якості матеріалу для проведення лабораторних досліджень слугували
* Автор висловлює вдячність та повагу завідувачу кафедри мікробіології, вірусології і імунології НМУ імені О.О.Богомольця академіку НАН та чл..-кор.АМН України, професору В.П.Широбокову, а також асистенту кафедри, канд..мед.наук В.В.Бобиру за методологічну та технічну допомогу при виконанні фрагменту досліджень за темою дисертації.
зішкребки з піхви та уретри, секре
- Київ+380960830922