РОЗДІЛ 2
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ТА МІСЦЕ ОРГАНІВ МІСЦЕВОЇ МІЛІЦІЇ У СИСТЕМІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
2.1. Юридична характеристика і співставлення правового положення органів місцевої міліції з органами внутрішніх справ
Одним із напрямів правового регулювання є реалізація правоохоронної функції держави. Держава реалізує свої функції через певну систему органів, які здійснюють діяльність з метою виконання покладених на них завдань. Органи, що здійснюють правоохоронну функцію держави, зазвичай іменують правоохоронними [157, с. 115].
Правоохоронна система - це державно-правовий механізм реалізації правоохоронної функції [158, с. 6]. Складовою частиною державно-правового механізму правоохоронної функції є механізм адміністративно-правового регулювання діяльності правоохоронних суб'єктів. До цих суб'єктів відносяться правоохоронні органи, серед яких важливе місце займають органи внутрішніх справ.
Правоохоронну систему можна розглядати як компонент найбільшої суб'єктивно-об'єктивної системи - суспільства, яке прагне до досягнення певної мети (виживання, прискорений розвиток тощо). Кожен компонент правоохоронної системи має свої завдання, і функціонування всіх компонентів системи, є засобом досягнення спільної мети [159, с. 303].
Центральним органом управління в правоохоронній системі є Міністерство внутрішніх справ України. П.Б. Коптєв визначає систему МВС України як "сукупність органів, підрозділів і служб та їх працівників, що виконують завдання з охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, охорони прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, боротьби з правопорушеннями, виконують інші функції, у тому числі і забезпечувального характеру (фінансового, матеріального, медичного тощо)" [160, с. 77].
В Україні система МВС ототожнюється з міліцією (крім міліції систему доповнюють лише внутрішні війська та підрозділи забезпечення). Тому, на сьогоднішній день, інститут місцевої міліції став одним з наріжних каменів процесу реформування ОВС.
Переосмислення соціальної функції "силового органу" стало об'єктивною реальністю та знайшло своє правове закріплення в цілому ряді правових актів. Забезпечуючи пряму дію конституційних положень, законодавець веде активний пошук оптимальної моделі забезпечення захисту прав і свобод людини. Вишукуються нові форми взаємодії органів публічної влади. Проводиться робота щодо забезпечення якісно нового рівня співпраці з населенням, адаптації системи МВС України до умов діяльності, спрямованої насамперед на забезпечення прав і свобод людини.
Правовим підґрунтям укріплення правопорядку на місцевому рівні є Конституція України, Закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, рішення місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування з питань охорони громадського порядку, правові рішення громадських об'єднань.
Указ Президента України "Про утворення місцевої міліції" [71] визначив окремий напрям реформи системи МВС України. Передбачалося, що реформування правового статусу ОВС в Україні мало здійснюватися у тісному взаємозв'язку з оновленням конституційного, адміністративного та фінансово-правового статусу органів місцевого самоврядування. Звичайно, адміністративна реформа здійснюється і в сучасних умовах, але на сьогодні не досягла очікуваних результатів через відсутність політичної волі щодо послідовного та глибокого реформування в т.ч. правоохоронних органів. В зв'язку з цим реформа системи МВС назріла навіть за умов незавершених адміністративно-територіальної, фінансової, податкової та інших реформ. Кроком до цього стало створення місцевої міліції. Але невирішені проблеми адміністративно-правового регулювання діяльності ОММ створюють враження, що держава не знає що з ними робити.
Запровадження інституту місцевої міліції, не означало виведення її з-під юрисдикції МВС України. Наголос було зроблено на оновлення механізмів матеріально-фінансового забезпечення, взаємодії з органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями. Важливим аспектом реформування органів внутрішніх справ стало те, що місцева міліція має утримуватися за рахунок коштів місцевого бюджету. Прийняттю положень з питань утворення місцевої міліції передувало ряд нарад та консультацій між Міністерством внутрішніх справ України, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.
Розвиваючи ініціативу Президента України щодо утворення місцевої міліції, народними депутатами було розроблено ряд цікавих законодавчих ініціатив щодо правового регулювання статусу органів місцевої міліції [161-164].2 Специфіка предмету правового регулювання зазначених законопроектів сприяла тому, що Верховна Рада України так і не зуміла прийняти відповідний закон про місцеву міліцію, а більшість законодавчих новел і надалі залишилися предметом парламентських дебатів.
Правовою основою для реформування міліції став Закон України від 4 березня 2004 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо місцевої міліції" [74]. Завдяки ньому Закон України "Про міліцію" було доповнено статтею 7-1 "Місцева міліція", яка визначила процесуальний порядок утворення місцевої міліції, її завдання та систему організаційно-правових внутрішньоструктурних відносин.
У подальшому, зміст цієї статті зумовив перегляд окремих положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Зокрема, стаття 26 цього Закону передбачила право міських рад на створення, згідно з законом, міліції, яка утримується за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету і могла б виконувати завдання щодо охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки.
Окрім вище зазначеного, стаття 7-1 Закону України "Про міліцію" визначила на основі яких структурних підрозділів формується місцева міліція. Відтепер до її складу мають входити підрозділи дорожньо-патрульної служби, патрульно-постової служби міліції, служби дільничних інспекторів міліції, а