Розділ 2.
Методика дослідження
2.1. Утримання лабораторних тварин в умовах експерименту та розподіл їх на
групи
Всі експерименти були проведені відповідно до існуючих міжнародних правил та
вимог гуманного використання лабораторних тварин у медико-біологічних
дослідженнях.
Собаки та щури до планування експериментів підлягали обов’язковим карантинним
заходам за всіма правилами зоогігієни [256]. Тварин утримували у світлому
приміщенні з постійною температурою повітря 20-25 0С та вологістю 40-45%.
Клітки щоденно прибирали і раз у тиждень дезінфікували крутим окропом і
5-10%-им розчином їдкого лугу.
Тварин годували 1 раз на добу кормом, який був фізіологічно збалансованим у
калорійному, поживному, а також мінерально-вітамінному відношенні.
Для вирішення встановлених задач було проведено 6 серій експериментів (в
сукупності: гострих, напівгострих та хронічних експериментів). В якості
експериментальних тварин були використані собаки вагою 12,5–16,0 кг та білі
нелінійні щури переважно чоловічої статі масою 180–250 г.
За 16-20 годин до дослідження тварин піддавали харчовій депривації при вільному
доступі до води.
В першій серії експериментів (N=15) вивчали міоелектричну активність шлунка
собак у вихідному стані та в динаміці моделювання вегетативного дисбалансу.
В другій серії (N=5) досліджували секреторну активність шлунка собак у
вихідному стані та в динаміці моделювання вегетативного дисбалансу.
У третій серії (N=22) досліджень вивчали міоелектричну активність шлунка та
дванадцятипалої кишки інтактних щурів у вихідному стані та при блокуванні
NO-синтази.
В четвертій серії (N=24) досліджень вивчали секреторну функцію шлунка інтактних
щурів у вихідному стані та при блокуванні NO-синтази.
У п’ятій серії (N=27) вивчали міоелектричну активність шлунка та
дванадцятипалої кишки при моделюванні дуоденогастрального рефлюксу відповідно
на 3-й, 6-й та 12-й день у вихідному стані та при блокуванні NO-синтази.
В шостій серії (N=36) досліджували шлункову секрецію у щурів при моделюванні
дуоденогастрального рефлюксу відповідно на 3-й, 6-й та 12-й день у вихідному
стані та за умов неселективного блокування NO-синтази.
2.2. Моделювання вегетативного дисбалансу та дуоденогастрального рефлюксу
Моделювання дисбалансу вісцеральних регуляторних механізмів у собак проводили
шляхом щоденних внутрішньом’язових ін’єкцій карбахоліну (0,01 мг/кг) за 15
хвилин до введення натще per os цинхофену (0,05 г/кг) протягом 30 діб.
Для відтворення ерозивно-виразкових ушкоджень ГДЗ, поєднаних з ДГР, використали
відому модель Тарасенко Л. М. [257] в нашій модифікації. При цьому здійснювали
щоденне введення жовчі (консервована нерозведена жовч (90,0%-й розчин) великої
рогатої худоби та свиней – виробництво ЗАТ «Інфузія», м.Киів – у дозі 2 мл на
тварину) перорально натще із наступним впровадженням імобілізаційно-холодового
стресу протягом однієї години (+4?С).
Для перорального введення жовчі використовували дугоподібний металевий зонд із
оливою на кінці. Для моделювання впливу стресового чинника тварину саджали у
скляну ємкість (об’ємом 500 мл), яку щільно закривали повітропроникною кришкою,
після чого розміщували в холодильній камері.
2.3. Дослідження міоелектричної активності шлунка та дванадцятипалої кишки
Для вивчення МЕА шлунка собакам першої групи було імплантовано 5 пар платинових
біполярних електродів: 1-й – на відстані 2 см від пілорусу, наступні – через
кожні 5 см по великій кривині шлунка у напрямку його кардіального відділу.
Реєстрацію МЕА собак здійснювали на поліграфі RM-86 (Nihon Kohden) при
частотному фільтрі 30 Гц, значенні постійної часу 0,1 та міжелектродному опорі
10–25 кОм. МЕА в експериментах на щурах реєстрували за допомогою біполярних
ігольчастих срібних електродів (рис. 2.1.1)., які вживляли безпосередньо під
серозну оболонку шлунка та дванадцятипалої кишки відповідно на відстані 6–8 мм
по обидва боки від воротаря; міжелектродний опір в цих експериментах складав
10–50 кОм.
Рис. 2.3.1. Макроелектрод для реєстрації міоелектричної активності шлунка та
дванадцятипалої кишки (фон – міліметровий папір).
А – вигляд знизу (масштаб 1:0,06), Б – вигляд збоку (масштаб 1:0,08).
Реєстрацію МЕА щурів здійснювали на поліграфі RM-86 (Nihon Kohden), який був
з’єднаний через 4-хканальний аналого-цифровий перетворювач з комп’ютером для
цифрової реєстрації даних (частота оцифрування даних складала 1140 Гц).
Настройки поліграфа були наступними: частотний фільтр – 30 Гц, значення
постійної часу – 0,1, чутливість кожного з каналів поліграфа обиралася
безпосередньо в експерименті і тому дещо відрізнялася в різних серіях
експериментів. Записи електричних коливань стінки органа здійснювали в ряді
експериментів за допомогою поліграфа RM-86 на самописці WI-387G. Відповідно
подальший аналіз отриманих даних проводили або вручну, або ж за допомогою
програмного забезпечення (Origin Pro 6.1, MatLab 7.0 R14 та програма для
амплітудно-частотного аналізу біосигналів, яка була спеціально розроблена
науковим співробітником Інтитуту технічної механіки АТН України Вітушкіним А.
А. спільно із співробітниками лабораторії клінічної патофізіології ДУ «Інститут
гастроентерології АМН України»).
У відповідності зі схемою дослідження, здійснювали 10-тихвилинні електронні
записи МЕА шлунка та дванадцятипалої кишки щурів з інтервалом 5 с протягом
необхідного часу (2–4 год). Після запису данних в електронному вигляді
отримували текстові файли (dat), які містили по 5 колонок чисел, перша з яких
містила значення часу в секундах, а інші 4 – значення амплітуд коливань
електричної активності у відповідних відведеннях органа