Вы здесь

Творчість Богдана Лепкого: літературно-малярський дискурс.

Автор: 
Гавдида Наталія Іванівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U002491
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ТВОРЧІСТЬ БОГДАНА ЛЕПКОГО КРІЗЬ ПРИЗМУ ЛІТЕРАТУРНО-МАЛЯРСЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ
"Письменник виявляє свою національність у своїх творах. Якщо його твори пройняті національним духом, якщо вони не мертві, а роблять враження, впливають на життя нації, будять свідомість, ширять любов до рідного краю, до свого народу, до його минувшини, до його долі й недолі, так він національний письменник", - відзначив Б. Лепкий у статті "Чи українці?", що вийшла друком у Німеччині в 1924 році [342, 319].
Керуючись такими принципами, митець писав свою поезію та прозу, через що його пісня "Чуєш, брате мій" ("Журавлі") вважалась народною і лунала навіть тоді, коли ім'я її автора було під забороною, а українці свою історію сприймали крізь призму героїчної епопеї про гетьмана Івана Мазепу. Тому з аналізу саме цих текстів розпочнемо дослідження літературно-малярського дискурсу в доробку майстра слова та барви. Застосуємо здебільшого герменевтичний метод, за допомогою якого здійснимо інтерпретацію творів, тлумачачи їх в контексті зацікавлення Богдана Лепкого живописом. Використаємо також біографічний метод, щоб відслідкувати історію виникнення деяких поетичних та прозових текстів; генетичний, щоб з'ясувати їх ґенезу; порівняльно-історичний, щоб дослідити взаємовпливи та взаємозв'язки між літературою та малярством, між українським та польським культурними колами.

2. 1. Живописна образність пісні "Чуєш, брате мій" та її вплив на розвиток української прози XX століття
Вірш "Журавлі" написаний Богданом Лепким у 1910 році [138] далеко від України під впливом глибоких почуттів любові до рідного краю, туги за ним. Поетичні рядки гармонійно поєдналися з не менш трагічною мелодією, складеною братом митця, Левом, на українській землі, скривавленій лихоліттями Першої світової війни. Вперше поезію було опубліковано 13 жовтня 1912 року в львівському літературно-мистецькому альманасі "Неділя" під назвою "Видиш, брате мій" [138].
Слова пісні зродились у душі автора на чужині, в місті Кракові, яке стало для багатьох українських емігрантів своєрідним рубіконом, що відділяв їх від заокеанських країв. Митець часто спостерігав на вокзалі, як його земляки від'їжджають у пошуках кращої долі.
Поштовхом до написання стала вистава Станіслава Виспянського "Листопадова ніч", яка розворушила невидимі струни його душі. Богдан Лепкий повертався з театру вечірніми краківськими вулицями, "під ногами шелестіло пожовкле листя", "над головою лунали крики відлітаючих журавлів", і в цій атмосфері несподівано, "немов сам із себе", "склався" вірш [327, 387].
Григорій Жук у статті "Чуєш, брате мій" (До історії написання вірша Б. Лепкого "Журавлі") зауважив, що письменник часто відвідував Краківський театр, де переглядав вистави Станіслава Виспянського. "Так, у драмі "Легіони", - помітив дослідник, - один з персонажів, польський національний герой Висоцький, щоб надати духу борцям-легіонерам, кидає їм сповнену алегорії і глибокої символіки фразу: "Летіть, журавлі, рознесіть по полях іскри з палаючих хат!". "Листопадова ніч" - п'єса також з історії Польщі, що, як і Україна, свого часу була поневолена Росією. Це драматичний твір про пошуки шляхів до незалежності, у якому реальність переплітається з фантастикою, минуле - з сьогоденням" [86].
Текст "Журавлів" виник завдяки синестетичним особливостям образного мислення письменника, що проявляються в здатності викликати асоціативний відгук у свідомості на звук, колір, запах. Синестезія - складне явище суб'єктивного характеру, похідна реакція підсвідомості - становить психологічне підґрунтя синтезу мистецтв у творчості Богдана Лепкого. Концепцію синестезійного начала в мистецтві започаткував А. Хаузер, відштовхуючись від естетики романтизму, вчення Е. Христіансена про враження настрою [56].
Синестетичні особливості мислення письменника зумовлюють і надзвичайну популярність його поетичного та прозового доробку в читачів. Адже тексти Богдана Лепкого вражають образністю, що моделюється завдяки багатству зорових та слухових асоціацій, ліризмом - тією особливою настроєвою тональністю, яка найбільше наближає літературний твір до музичного. Вказані риси проявились і в поезії "Журавлі", що стала своєрідною трансформацією народнопісенних образів, підсилених трагізмом історичної ситуації та особистими переживаннями автора.
Досліджуючи історію виникнення пісні "Чуєш, брате мій", Григорій Жук писав: "Поет був зворушений п'єсою ("Листопадова ніч" - Н. Г.), він перебував під емоційним впливом почутого й побаченого і переживав в душі події, описані в драмі. А саме в такі моменти душевної настроєвості народжується справжня лірика. Тож, коли він вийшов з театру і ступив у темряву нічних краківських вулиць, а над головою раптом почулося далеке курликання справжніх журавлів, то думка митця миттєво асоціативно запрацювала і перенесла описані в драмах Виспянського події на український грунт" [86].
Як бачимо, генетико-контактні зв'язки є важливим чинником культурного розвитку, оскільки один мистецький твір зумовлює появу іншого. Спираючись на літературні історичні джерела, Ян Матейко малював полотна, що зумовили появу драм Станіслава Виспянського, які зворушили Богдана Лепкого та інспірували виникнення тексту пісні "Чуєш, брате мій", котра, в свою чергу, вплинула на розвиток української прози XX століття... Наведені факти яскраво засвідчують, що межі між різними видами мистецтва є доволі умовними, через що відбувається перекодування знаково-символічних систем.
І в рукописному варіанті поезії "Журавлі" [183, 6], і в надрукованому на сторінках часопису "Неділя" (1912) замість лексеми "чуєш", яка наявна в пісні, вжито "видиш", що апелює до зорових асоціацій. Семантичне значення використаного автором слова сприяє появі перед очима читача живописного малюнка: "Видиш, брате мій, / Товаришу мій, / Відлітають сірим шнурком / Журавлі в вирій" [183, 6].
Звуконаслідувальні лексеми "кру! кру! кру!" підсилюють малярський імпресіоністичний образ журав