РОЗДІЛ 2 МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методи дослідження
Основним напрямком роботи є розробка індивідуальних заходів диференційованої діагностики, лікування, та профілактики рецидивів із застосуванням патогенетично обґрунтованих медикаментозних засобів на основі вивчення особливостей перебігу ДМК у жінок пізнього репродуктивного віку.
Обстеження жінок проводилось в гінекологічному Київської міської відділенні клінічної лікарні №9 та у відділенні гінекології перехідного віку Київської міської клінічної лікарні №16.
З метою максимальної об'єктивізації скарг на кровотечу використовували метод візуальної оцінки, що запропонований Янсенем [49]. Жінки заповнювали спеціальну візуальну таблицю, згідно якої проводився підрахунок кількості використаного санітарного матеріалу (прокладок чи тампонів) в різні дні менструації.
Загальна кількість балів підраховувалась відповідно до ступеня промокання санітарного матеріалу, а саме: 1, 5 і 20 балів для прокладок, а 1, 5 і 10 для тампонів. Кількість балів 185 та вище свідчила про наявність менорагії.
Також з метою оцінки достовірності скарг у динаміці проводився аналіз крові з визначенням гемоглобіну, феритину, гематокриту, кількості еритроцитів та тромбоцитів - в клінічних лабораторіях міських клінічних лікарень №9 та №16.
Для формування груп дослідження використовувався метод клінічного обстеження з врахуванням анамнестичних даних, та віку жінки. Проводилось загальне обстеження з визначенням антропометричних даних - росту, ваги, та обчислення індексу маси тіла - співвідношення маси тіла в кілограмах до росту в метрах, зведеного в квадрат [230, 175]. Згідно класифікації ВООЗ, що базується на визначенні ІМТ, показники ІМТ від 18,5 до 24,9 кг/м2 характеризують нормальну вагу, від 25 до 29,9 - надлишкову вагу, а показники індексу маси тіла ? 30 відносять до ожиріння [230].
Для визначення вмісту жирової тканини використовували метод біоімпедансного аналізу, який за допомогою слабкого безпечного електричного імпульсу дозволяє проводити аналіз структури тіла. Метод був запатентований в 1997 році американським дослідником Donald Kottler [175]. Сутність методу полягає в тому, що жирова тканина не є провідником електричного струму. Електричний імпульс легко проходить через рідинну складову м'язової тканини, але з трудом - через жирову тканину. Опір, що створює жирова тканина проходженню електричного імпульсу, називають біоелектричним імпедансом. Чим вище опір, тим більше вміст жирової тканини [73, 198]. Згідно класифікації, що базується на визначенні ВЖТ жирової тканини, нормальні показники складають для жінок 17-25% [230]. Показники вище 25% для жінок відносять до надлишкової маси жирової тканини.
Вимірювання ВЖТ проводилось за допомогою ваг Tanita-TBF-543, при цьому точність виміру вмісту жиру становить 0,1%. В платформу ваг вмонтовані два електроди, а від ступні до ступні через тіло проходить безпечний для людини струм 50 кГц. При вимірюванні заносили параметри росту, віку, статі, вимірювання проводилось стоячи, босоніж [73, 152].
Крім того, на етапі відбору, з метою виключення соматичної патології та підтвердження діагнозу ДМК, жінкам проводили клінічні обстеження: біохімічний аналіз крові (в тому числі ліпідний профіль та рівень глюкози) та коагулограму - в клінічних лабораторіях клінічних лікарень №9 та №16.
Для поглибленого вивчення психологічного статусу визначали рівень тривожності за допомогою шкали, що запропонована С.Д. Спілбергером і адаптована Ю.А. Ханіним (1978). Дана шкала складається з двох підшкал: особистісної та реактивної тривожності. Ці дві шкали дають можливість диференційовано оцінити особистісну (постійну, притаманну особистості тривогу) та реактивну (реакцію на стрес) тривожність і виразити її в балах [48, 99]. Кожна підшкала містить 20 тверджень, які пацієнтка оцінює в балах. Обчислювали різницю суми балів відносно тверджень, що характеризують наявність тривоги, та суми балів, що свідчать про відсутність тривоги. До отриманої різниці додавали число 50. При показнику 20-34 бали рівень тривожності оцінювали як низький, 35-45 балів - середній, а 46 балів і вище - як високий ступінь тривожності. Для дослідження темпу сенсомоторних реакцій та уваги використовували коректурну пробу (закреслення букв з відміткою через кожні 60 секунд з реєстрацією часу, що потрачено на виконання завдання) [48, 99].
Для дослідження гормонального статусу обстеженим жінкам визначали вміст гонадотропних гормонів (ЛГ,ФСГ) імуноферментним методом з використанням реактивів Syntron Bio Research IND, а статевих стероїдних гормонів (естрадіолу, прогестерону та тестостерону) - радіоімунним методом. Крім того, на етапі відбору пацієнток, проводилось визначання рівня ТТГ (імуноферментним методом), Т3 та Т4 - радіоімунним методом. Дослідження проводились в лабораторії ендокринології ІПАГ АМН України (керівник - доктор мед. наук З.Б. Хомінська). Рівень лептину визначали радіоімунним методом в лабораторії "Діла".
Ультразвукове дослідження органів малого тазу проводилося за допомогою апарату Sonoline-400 Sl з використанням абдомінального та вагінального трансдьюсерів (робочі частоти 3,5-4,0 МГц) на 5-7, 13-15, 21-23 дні циклу.
При ультразвуковому дослідженні матки визначалися її величина (товщина, ширина, довжина) та структура М-еха. Для вивчення яєчників проводилось сканування малого тазу, при якому вимірювалися розміри яєчників (довжина, ширина та товщина), визначався стан строми і фолікулярного апарату (кількість та розмір фолікулів), а також досліджувався фолікулогенез (динаміка росту та визрівання фолікула).
Оцінку стану вегетативної нервової системи проводили за допомогою системи експрес-аналізу варіабельності серцевого ритму "Кардіо-Спектр" (АОЗТ "Солвейг"). Аналіз кардіоритмограм проводили шляхом обчислення спектральних та статистичних критеріїв, що рекоменд
- Київ+380960830922