РОЗДІЛ 2. ПЕДАГОГІЧНЕ КЕРІВНИЦТВО ПРОЦЕСОМ ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ЧИТАННЯ З ЛИСТА ХОРОВИХ ПАРТИТУР У СТУДЕНТІВ ВНЗ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ
2.1. Теоретичне обґрунтування методики формування навичок читання з листа хорових партитур
В контексті дослідження проблеми формування навичок читання з листа хорових партитур студентами вищих навчальних закладів, доцільним і важливим, на наш погляд, є аналіз змісту програм і методичних посібників з навчального курсу "Читання хорових партитур" з метою визначення позитивних і негативних компонентів, які в них містяться, а також з метою використання набутого методичного досвіду і розробки нової, авторської, експериментальної методики.
В 1967 році на кафедрі хорового диригування Московського державного інституту культури Г. Матухін і Н. Неаполітанський підготували навчально - методичний посібник для студентів - заочників факультету культурно - просвітньої роботи [141].
Автори відзначають, що "прочитати хорову партитуру - це значить зрозуміти та вивчити зміст хорового твору, а також вміти відтворити його в реальній звучності (спів та виконання на фортепіано) із всіма особливостями, притаманними даному твору" [141,С.2].
Тобто, під поняттям "читання хорових партитур" автори посібника мають на увазі професійно - диригентське вивчення змісту партитури, що включає в себе як виконання її на фортепіано та вивчення всіх її партій (окремо кожної та у сукупності), так і всебічне вивчення музичного змісту і тексту партитури.
У зв'язку з цим викладачі МДІК (автори посібника) вказують на необхідність розвитку у студентів ряду навичок, а саме: виконання партитури в цілому на фортепіано; сприймання зором всіх строк партитури і напрямів руху всіх голосів у їх одночасному звучанні; виконання хорових партитур різних типів (однорідних жіночих, чоловічих, дитячих, неповних та повних мішаних різного складу, хорів з інструментальним супроводом та ін.); спів окремих хорових партій з одночасним виконанням на фортепіано інших голосів партитури; складання диригентських анотацій; виконання на фортепіано хорових партитур "з листа"; виконання хорових партитур в інших тональностях (із транспонуванням).
Вищезазначене дійсно є важливими складовими процесу читання хорових партитур, але у своїх методичних рекомендаціях для студентів щодо оволодіння певними навичками, автори обмежились тільки деякими порадами (наприклад, переписати партитуру в нотний зошит, розставити дихання в кожному голосі відповідним знаком, розподілити фактурний матеріал між правою та лівою руками, намітити аплікатуру у потрібних місцях). Звичайно, що ці рекомендації не дають можливості студентам у повному обсязі оволодіти навичками читання хорових партитур, в тому числі і читання з листа незнайомого хорового тексту.
У програмі "Читання хорових партитур", яка була підготовлена старшим викладачем Московського державного інституту культури Г. Соколовою у 1987 році та видана як типова для всіх інститутів культури колишнього СРСР, наголошується на тому, що майбутні культосвітні працівники повинні здійснювати ідеологічне виховання, тому в процесі навчання читанню хорових партитур слід вирішувати не тільки технологічні, але й ідейно - художні завдання, а, у зв'язку з цим слід ретельно підбирати репертуар [252].
Аналізуючи вищезазначену програму, необхідно підкреслити, що заідеологізованість у ХХ столітті розповсюджувалась, як видно, і на спеціальні дисципліни, включаючи і "читання хорових партитур".
Однак, якщо відкинути з цієї програми "ідейно - політичні завдання", які повинен вирішувати майбутній культосвітній працівник, в її тексті можна знайти цінні думки, використання яких у роботі зі студентами - хоровиками можуть дати необхідні позитивні результати. Так, наприклад, Г. Соколова акцентує увагу на тому, що читання хорових партитур розвиває навички музичного мислення, художній смак, сприяє широкому та різнобічному розвитку студента [252].
У програмі "Читання хорових партитур" підготовленою в Харківській державній академії культури у 2003 році (укладач - В.Г. Бойко), вказується, що ця навчальна дисципліна передбачає формування у студентів вмінь грамотно і виразно виконувати на фортепіано хорові партитури (а capella та в супроводі фортепіано); читання з листа партитур різного ступеню складності; хорових творів за стильовими та жанровими ознаками; аналіз хорових творів з точки зору особливостей хорового викладу, ідейно - художнього змісту, засобів художньої виразності [250].
Нажаль, в цій програмі зовсім не вказується на цілий ряд навичок (наприклад, навичок взаємозв'язку між зоровим і слуховим сприйняттям музичного тексту та руховою реалізацією музично - слухових уявлень; навичок точності читання нотного тексту, дотримання темпу тощо).
У всіх навчальних закладах мистецького напряму дисципліни диригентсько - хорового циклу займають значне місце у формуванні фахівців, є основою їхньої спеціальної музичної підготовки. Але питання методики викладання диригентсько - хорових дисциплін вивчено ще недостатньо. Є невелика кількість навчальних посібників або хрестоматій з методичними вказівками з окремих курсів диригентсько - хорового циклу, серед яких слід назвати "Нариси з методики викладання хорових дисциплін" О. Єгорова, посібник Л. Андреєвої, хрестоматія Є. Красотіної, К. Рюміної, Ю. Левіт тощо.
Окремо слід виділити науково - методичний посібник "Методика викладання диригентсько - хорових дисциплін", автором якого є відомий професор, народний артист Латвії Я. Мединь [143]. В його роботі розглянуто як теоретичні питання праці хормейстера, так і викладено цікаві практичні рекомендації щодо викладання дисциплін диригентсько - хорового циклу. До роботи Я. Мединя введено розділи, присвячені проблемам хорознавства, методики роботи з хором, читання хорових партитур, аранжування тощо.
Розглядаючи методичні прийоми і основи процесу викладання курсу "Читання хорових партитур", автор відзначає, що партитура хорового твору є узагальненням всіх голосових партій двох, трьох, чотирьох і інших ба
- Київ+380960830922