Ви є тут

Синдром м'язової дрожі після операцій, виконаних в умовах загальної анестезії: профілактика, лікування.

Автор: 
Веньовцева Юлія Юріївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0408U003828
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ
ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1 Загальна характеристика хворих
Для вирішення поставлених в роботі задач нами було проведено проспективне
рандомізоване контрольоване, подвійне „сліпе” дослідження, в паралельних двох
групах, яке включало 443 прооперованих пацієнтів. В першій – проводили
лікування синдрому дрожі шляхом внутрішньовенного введення нефопаму або
клофеліну, в другій здійснювали профілактику дрожі шляхом введення аналогічних
препаратів після інтубації трахеї.
В першій групі було обстежено 287 хворих. З них у 117 хворих дрожі не було, а у
170 визначався синдром дрожі різного ступеню інтенсивності. Таким чином,
відсоток виникнення синдрому дрожі в цій дослідній групі склав 59,2%. Для
лікування дрожі у 57 хворих використовували нефопам, у 55 клофелін, а 58
пацієнтів склали контрольну підгрупу (цим пацієнтам вводилось плацебо).
Розподіл пацієнтів першої групи в залежності від віку, статі, тривалості
операції та наркозу представлено у табл.2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих першої групи в залежності від віку, статі,
тривалості операції та наркозу.
Показник
Середня величина показника
Показники хворих без
СМД
Показники
хворих з
СМД
Жінки
145
(50,5%)
62
(53,0%)
83
(48,8%)
Продовж. табл. 2.1.
Чоловіки
142
(49,5%)
55
(47,0%)
87
(51,2%)
Середній вік (роки)
51,3±1,1
55,0±1,0
50,0±1,2
Трив-ть операції і нарк.(хв.)
145,1±3,9
147,0±2,75
144,4±4,3
Серед обстежених хворих першої групи було 142 (49,5%) чоловіків та 145 (50,5%)
жінок. Середній вік пацієнтів склав 51,3±1,1 роки. Тривалість операції та
наркозу в середньому 145,1 ± 3,9 хвилини. Дані по розподілу хворих з СМД в
залежності від віку, статі, тривалості операції та наркозу викладені у
табл.2.2.
Таблиця 2.2
Розподіл хворих з синдромом дрожі в залежності від віку, статі,
тривалості операції та наркозу.
Показник
Показники хворих з СМД, у яких для його лікування використовували нефопам,
клофелін, плацебо
Нефопам
Клофелін
Плацебо
жін.
стать
чол.
27
(47,3%)
30
(52,7%)
28
(51,0%)
27
(49,0%)
28
(38,3%)
30
(51,7%)
Середній вік (роки)
49,2±1,2
46,0±1,4
55±1,0
Трив-ть операції і нарк.(хв.)
152,8±4,3
141,0±3,9
139,6±4,8
В другій групі обстежено 156 пацієнтів. З них, профілактику синдрому дрожі
нефопамом проводили у 54 хворих, клофеліном у 50 хворих та плацебо – у 52
хворих, які склали контрольну групу.
Серед обстежених хворих другої групи було 75 (48,1%) чоловіків та 81 (51,9%)
жінок. Середній вік пацієнтів склав 48,8±1,4 років. Тривалість операції та
наркозу в середньому становила 148,8 ± 3,6 хвилин. Дані відображені в табл.
2.3.
Таблиця 2.3
Розподіл хворих другої групи в залежності від віку, статі,
тривалості операції та наркозу та методу профілактики СМД
Показник
Показники хворих, у яких проводилась профілактика виникнення СМД шляхом
застосування нефопаму, клофеліну, плацебо
нефопам
клофелін
плацебо
жін.
стать
чол.
24
(44,4%)
30
(55,6%)
22
(44%)
28
(56%)
35
(67,3%)
17
(32,7%)
Середній вік (роки)
47,2±1,4
52,2±1,4
47,0±1,6
Три-ть операції і нарк.(хв.)
148,5±3,2
141,0±2,9
156,7±4,9
Усі хворі були прооперовані в умовах загальної анестезії.
Премедикацію всім хворим проводили дімедролом (0,1 мг / кг маси тіла) та
атропіном (0,01 мг / кг маси тіла), внутрішньом`язово за 30 – 40 хвилин до
початку операції та наркозу. Індукцію в загальну анестезію здійснювали
внутрішньовенним введенням фентанілу (1-2 мкг/кг), тіопенталу Na (3-7 мг/кг)
або діпрівану (2-2,5 мг/кг) та після введення дитиліну в дозі 1,5 мг/кг
проводили інтубацію трахеї і розпочинали ШВЛ. [140] Базисну анестезію
здійснювали інгаляцією N2О і O2 у співвідношенні 2:1, внутрішньовенною інфузією
діпрівану зі швидкістю 2-4 мг/кг/год. та внутрішньовенним фракційним введенням
фентанілу по 100 мкг кожні 20-30 хвилин. М`язову релаксацію підтримували
внутрішньовенним болюсним введенням норкурону або ардуану в дозі 0,04-0,06
мг/кг. При необхідності подовження релаксації болюсно вводили 0,01-0,02 мг/кг
норкурону або ардуану. [142,143] Середня температура операційної підтримувалась
на рівні 23,4 ± 1,3 °C.
Всі розчини для внутрішньовенного введення та промивання черевної порожнини
підігрівали до температури 27,0 – 30,0 °C.
Пацієнти розрізнялися за типом оперативного втручання: операції проводили на
жовчному міхурі (ЖМ) та жовчних протоках, шлунку та кішківнику
(холецистектомії, в тому числі лапароскопічні, холедохолітотомії, зовнішнє
дренування холедоху, холєдоходуодено анастомози, холєдохоентеростомії,
гастректомії, бандажування шлунку, гастроентероанастомози,
панкреатоентеростомії, гастроєюностомії, панкреатоцистоєюностомії,
апендектомії, геміколектомії та ін.), а також герніопластика (вентральних,
післяопераційних, пахвових кил та кили білої лінії черева). [141,144]
Розподілення хворих першої групи в залежності від оперативного втручання
показано в таблиці 2.4.
Таблиця 2.4
Розподіл хворих першої дослідної групи в залежності від різновидів оперативного
втручання.
Різновид оператив-ного втручання
Загальна кількість хворих
Кіл-ть хворих
без СМД
Кіл-ть хворих
з СМД
На ЖМ та протоках
79
(27,5%)
31
(26,5%)
48
(28,2%)
Продовж. табл. 2.4.
Герніопластика
61
(21,3%)
28
(23,9%)
33
(19,4%)
На шлунку та
ДПК
80
(27,9%)
29
(24,8%)
51
(30,0%)
На кішківнику
67
(23,3%)
29
(24,8%)
38
(22,4%)
Всього
287
117
170
Розподіл хворих з синдромом дрожі в залежності від виду оперативного втручання
і методу лікування відображено у табл.2.5.
Таблиця 2.5
Розподіл хворих першої дослідної групи з СМД в залежності від рі