РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ МЕХАНІЗМІВ УПРАВЛІННЯ МУНІЦИПАЛЬНОЮ ВЛАСНІСТЮ
2.1. Методологічні аспекти управління муніципальною власністю
Ринкові трансформації диктують нові вимоги до механізмів управління
муніципальною власністю, яка в умовах сучасного історичного переходу набуває
особливого значення у зв’язку з унікальною в історії цивілізації роллю міста.
Крім національних умов трансформації і переходу до ринкової моделі
господарювання відбуваються і глобальні соціально-економічні зміни, що
пов’язані з формуванням нових геоекономічних регіонів і супроводжуються
зрушеннями у вертикалі ієрархічних схем організації суспільства. Ці процеси
відбиваються на численних і складних перетвореннях в управлінні муніципальною
власністю і, як наслідок, у виробничо-господарському комплексі міста, що
призводить до структурних змін у соціально-економічній системі. Підвищення
ефективності функціонування економіки України вимагає узгодження загально
еволюційних і ринкових методів саморегулювання і тенденцій розвитку
муніципальної власності з регулюючою діяльністю держави. У зв’язку з цим
особливого значення набуває необхідність наукового управління муніципальною
власністю.
Притаманними рисами України є розвиток міст, їх матеріально-технічної бази і
специфічного міського образу життя. Однак процес урбанізації залежить від
ступеня впливу великої кількості соціально-економічних факторів. Це можна
проілюструвати шляхом порівняння міст різного ступеня розвитку. При наявності
деякої сукупності загальних рис у них спостерігаються дуже суттєві відмінності,
які мають місце, тому що розвиток матеріального виробництва і інфраструктурних
галузей проходив в них різними шляхами. Це ж саме стосується й темпів їх
розвитку.
За своєю філософією міста є концентраторами соціальності: культури, інформації,
інтелекту, інновацій і капіталу (в тому числі фізичного). Відповідно до їх
природи, просторовий розвиток міст повністю відображає парадигму соціальних і
економічних відносин, яка притаманна тому чи іншому історичному періоду.
Історично міста розвивалися як елементи єдиного господарського комплексу з
притаманними йому можливостями концентрації суспільних ресурсів,
централізованим плановим характером їх перерозподілу, економічною
спеціалізацією та уніфікацією соціальних відносин.
Однак руйнація соціального міфу, зміна суспільних орієнтирів, об’єктивні
процеси глобалізації світової економіки потребують нових принципів і механізмів
саморегуляції суспільства. Історичним викликом для територіальних громад міст
України стала необхідність самостійного визначення моделі, образу свого
майбутнього та стратегії його досягнення в умовах багатьох можливостей. Крім
того, принципово змінились умови внутрішньої і зовнішньої саморегуляції та
доступу до ресурсів – жорстка конкуренція за ресурси на глобальному,
регіональному, національному, місцевому рівнях. Сьогодні рушійними чинниками
розвитку міст України стали їх індивідуальність та унікальність.
На процеси становлення і трансформації міст впливає багато факторів: природні;
демографічні; виробничо-економічні; суспільно-політичні. Природні і
демографічні фактори діють більш менш стабільно протягом значного періоду часу,
вони являють собою відносно консервативну складову процесу розвитку. Це
пов’язано з тим, що економічна переоцінка природних ресурсів відбувається
досить рідко, а демографічні показники досить часто залишаються незмінними для
кількох поколінь. Але ці фактори надають стабільність та стійкість містам,
слугують базою відтворення економічної і соціальної структури. Крім того, слід
окремо зазначити, що, в силу вибірковості використання ресурсів території, на
одних і тих самих природних ландшафтах можуть бути утворені зовсім різні
господарські системи.
Що ж стосується таких факторів як виробничо-економічні та суспільно-політичні,
то тут необхідно усвідомлювати, що вони діють дуже в тісному взаємозв’язку і
здійснюють значний вплив як на процеси становлення, так і на процеси подальшої
трансформації міст та муніципальної власності.
За останні декілька років принципово змінилися системні чинники міського
розвитку. Поступово зростає рівень самостійності і, як наслідок,
відповідальності територіальних громад за власний розвиток і своє майбутнє. В
таких умовах принципово змінилися підходи до управління ресурсами розвитку
міст. Сьогодні міста України активно конкурують за інновації, інформацію,
інтелект, капітал на міжнародному, регіональному та національному рівнях.
Відбувається активне переосмислення економічних, природних ресурсів, соціальних
цінностей.
Такий стан речей означає докорінну зміну соціально-економічних пропорцій міст,
закриття ряду виробництв і переключення ресурсів, що звільняються, на
перспективні напрямки суспільного виробництва. При цьому відбувається значний
територіальний перерозподіл ресурсів, посилюється міграційна активність
населення. Слід погодитися з думкою авторів роботи [126, С.11], що з появою
нових, додаткових системоутворюючих факторів при збереженні дії старих,
відбувається розвиток, який супроводжується кількісним ростом. Якщо ж
відбувається послаблення дії системоутворюючих факторів, то реструктуризація
господарського комплексу міста стає єдиною альтернативою деградації. Тому для
збереження свого статусу в регіональній економічній системі, можливості зайняти
нову нішу в регіональному розподіленні праці, міста повинні розвивати свої
найбільш виграшні функції.
Зміни, що відбуваються сьогодні в містах, торкнулися свідомості суспільства та
засад соціального порядку, мають дуже гл
- Київ+380960830922