РОЗДІЛ 2
СТРАХУВАННЯ У СФЕРІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Характеристика страхових операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності
Страхування у сфері зовнішньоекономічної діяльності охоплює комплекс видів
страхування, що забезпечують захист інтересів вітчизняних і закордонних
учасників тих чи інших форм міжнародного співробітництва. Воно включає
страхування експортно-імпортних вантажів, засобів транспорту, що їх перевозять
(судна, літаки, автотранспорт тощо), вітчизняних майнових інтересів за
кордоном, туризму й автотуризму, майнових інтересів іноземних фізичних і
юридичних осіб у нашій країні, діяльності спільних підприємств, морське
страхування, страхування зовнішньоторговельної діяльності. В залежності від
змісту відповідних контрактів витрати по страхуванню може нести кожна зі
сторін, яка обирає страхову компанію й умови страхування [94, с. 245].
Зауважимо, що найпоширенішими страховими операціями у сфері
зовнішньоекономічної діяльності є страхування засобів водного транспорту,
засобів повітряного транспорту, засобів наземного транспорту і вантажів, які
перевозяться цими видами транспорту.
Загалом, під транспортним страхуванням розуміється сукупність видів страхування
від небезпек, що виникають на різних шляхах повідомлення, – морських, річкових,
повітряних, сухопутних, змішаних. Об’єктами страхування можуть бути як самі
засоби транспорту, так і перевезені ними вантажі. Страхування вантажів часто
називається карго, а страхування засобів транспорту – каско [86, с. 21].
Особливості морського страхування. Морські перевезення є одним з найдешевших
видів перевезень вантажів при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.
Перевезення вантажів морським шляхом супроводжується різними об’єктивними
(принциповими) ризиками, які непідвласні людському контролю і знеособлені, а
наслідки мають широкий масштаб. До цих ризиків відносять: землетрус, повені,
цунамі, урагани, виверження вулканів та інші прояви стихійних сил природи.
Війни, соціальні конфлікти і політичне втручання також входять до цього типу
ризиків.
До суб’єктивних (конкретних) ризиків можна зарахувати ризики, причини яких
персоніфіковані. До цих ризиків відносять: крадіжки, пожежі, автоаварії та інші
прояви, що ґрунтуються на запереченні або ігноруванні об’єктивного підходу до
дійсності.
Морське страхування включає: страхування суден, вантажів, фрахту,
відповідальності судновласників. Юридичною базою для укладення договору
морського страхування є Конституція України, цивільне і господарське
законодавство, Кодекс торговельного мореплавства України та інші законні й
підзаконні акти [81, с. 27].
Торговельне мореплавство – це діяльність, пов’язана з використанням суден та
перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, рибних та інших морських
промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних,
рятувальних операцій тощо.
Об’єктом морського страхування може бути будь-який пов’язаний з мореплавством
майновий інтерес, як-то: судно, зокрема і таке, що будується, вантаж, фрахт,
плата за проїзд, орендна плата, очікуваний від вантажу прибуток і вимоги, що
забезпечуються судном, вантажем і фрахтом, заробітна плата, інші види
винагороди капітана, інших осіб суднового екіпажу, цивільна відповідальність
судновласника і перевізника, а також ризик, узятий на себе страховиком
(перестрахування).
Страховик зобов’язаний на вимогу страхувальника видати йому за своїм підписом
документ, що містить умови договору морського страхування (поліс, страховий
сертифікат тощо).
Страхувальник зобов’язаний виплатити страховику страхову премію упродовж
обумовленого терміну. До сплати страхової премії договір морського страхування
не вступає в чинність, якщо в ньому не передбачено інше.
Договори морського страхування із страхувальниками-резидентами та договори
обов’язкового страхування пасажирів від нещасних випадків, що виникають під час
морського перевезення, укладають страховики, які визнані такими відповідно до
законодавства України, одержали в установленому порядку ліцензії на здійснення
цього виду страхування і є членами Морського страхового бюро. Морське страхове
бюро здійснює координацію діяльності страховиків у галузі страхування морських
ризиків та представляє їхні інтереси у міжнародних об’єднаннях страховиків.
Утворення Морського страхового бюро та його державна реєстрація здійснюється в
порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України [186].
У разі укладення договору страхувальник зобов’язаний повідомити страховика про
обставини, що мають істотне значення для визначення ступеня ризику і відомі або
повинні бути відомі страхувальнику, а також відомості, напитані страховиком.
Страхувальника звільняють від цього обов’язку щодо загальновідомих відомостей,
а також відомостей, що відомі або повинні бути відомі страховику. У разі
неповідомлення страхувальником відповідних відомостей або повідомлення ним
неправильних відомостей страховик має право відмовитися від договору.
Існує чотири типові види договору морського страхування:
1. Страхування судна, як транспортного засобу, в основі якого бувають такі
типові умови договорів:
* застереження RDC (running down clause);
* застереження про відповідальність перед третіми особами;
* застереження (free of particular average);
* застереження про загальну аварію;
* застереження про позови і трудові відносини;
* застереження про “абандон”;
* поділ ризику між страховиком і страхувальником;
* договірні гарантії (застереження про мореплавство; застереження про девіацію;
застереження про законність).
2. Страхування одержання плати за фрахт власником судна.
Страхування відповідальності товаров
- Київ+380960830922