РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
З метою вивчення впливу комбінації солей важких металів проведений експеримент
на 270 щурах-самцях трьох вікових груп: молодих, зрілих та старих. Вибір щурів
як біологічної моделі обумовлений рядом спільних особливостей будови та функції
серцево-судинної системи названих тварин і людини.
Перед початком експерименту тварин оглядали, враховуючи їх локомоторну
активність та стан шкірного покриву. Після відбракування щурів з аномаліями
поведінки, тварин вводили в експеримент. Під час дослідів у віварії
підтримувалася постійна температура, тварини отримували належний догляд.
Утримання тварин та експерименти проводилися відповідно до положень
«Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для
експериментів та інших наукових цілей» (Страсбург, 1985), «Загальних етичних
принціпів експериментів на тваринах», ухвалених Першим національним конгресом з
біоетики (Київ, 2001), Хельсинської декларації Генеральної асамблеї Всесвітньої
медичної асоціації (2000). Комісією з питань біоетики Медичного інститута
Сумького державного університету (протокол № 1 від 10 березня 2008 р.) порушень
морально-етичних норм при проведенні науково-дослідницької роботи не виявлено.
Залежно від віку та комбінації важких металів усі тварини були поділені на 4
серії.
I серія (54 щурі) – яким моделювали екологічну ситуацію Ямпільського району,
для якої притаманне збільшення вмісту міді, цинку та заліза в водоймах та
грунтах, а саме: солей цинку (ZnSO4) - 50 мг/л, міді (CuSО4) – 20,0 мг/л та
заліза (FeSO4) – 20 мг/л. Для вивчення вікових особливостей дії
мікроелементозів на організм тварин експеримент проводився в межах 3 вікових
груп (по 18 особин у кожній): молоді тварини (4-6 місяців), зрілого віку (7-9
місяців) та щурі старечого віку (20-22 місяці) [76, 87, 133]. Кожну групу
тварин затравлювали солями важких металів протягом 1, 2 та 3 місяців, що
відповідає термінам підгострого експерименту [100].
II серія (54 щурі) – тварини трьох вікових груп, яким моделювались екологічні
умови Шосткинського району – протягом 1, 2 та 3 місяців з питною водою додавали
солі цинку (ZnSO4) - 50 мг/л, хрому (K2Cr2O7) – 10,0 мг/л і свинцю (Pb(NO3)2) -
3мг/л.
III серія (54 щурі) – тварини трьох вікових груп, яким моделювались екологічні
умови Середино-Будського району, – протягом 1, 2 та 3 місяців з питною водою
додавали солі марганцю (MnSO4 x 5H2O) - 5,0 мг/л, свинцю (Pb(NO3)2) - 3 мг/л та
міді (CuSO4 ) – 20,0 мг/л.
IV серія (54 щурі) - корекція морфофункціональних змін серцевого м'яза
препаратом "Тіотриазолін", який вводили внутрішньом'язово дозою 3 мг/кг один
раз на добу протягом 1, 2 та 3 місяців. Розрахунок дози проводили з урахуванням
рекомендацій Р.С. та Ю.Р. Риболовлевих (1979) [116]. Формула розрахунку має
наступний вигляд:
Доза для щура = rЧДоза для людини
R
де r – коефіцієнт видової витривалості для щура = 3,62;
R – коефіціент видової витривалості для людини = 0,57.
Препарат "Тіотриазолін" має антиоксидантні, імуномодулюючі, антиішемічні,
протизапальні, гепатопротекторні властивості та здатний стимулювати регенерацію
клітин. Серед механізмів дії препарату слід виділити активацію антирадикальних
ферментів супероксиддисмутази та каталази, антипероксидного ферменту
глутатіонпероксидази. "Тіотриазолін" гальмує утворення початкових та кінцевих
продуктів реакцій ПОЛ в патологічно змінених тканинах, при цьому захищає
структурно-функціональну цілісність мембран клітин [8, 24, 62, 83]. У даній
серії використовували тільки групи тварин, що отримували комбінацію солей
важких металів, які мають найбільшу токсичність на міокард – міді, марганцю та
свинцю.
V серія (54 щурі) - контрольна, до якої увійшли інтактні щурі всіх вікових
груп, що дозволило провести коректний порівняльний аналіз з експериментальними
серіями тварин.
Група експериментальних та контрольних тварин забивалася під ефірним наркозом
шляхом декапітації на наступний день після закінчення експерименту. На
дослідження забиралися серця щурів.
Для дослідження використовувалися такі методики:
1. Морфометричні виміри відділів і камер серця. Серце розтинали за методикою
Г.Г. Автанділова (1990) [1], розділяючи його на 4 частини: лівий та правий
шлуночки, міжшлуночкову перегородку та передсердя. Окремо зважували частини
серця за W. Muller [1, 34] з урахуванням модифікації R.M. Fulton et al., Г.І.
Ільїна [1, 34], використовували непряму планіметрію ендокардіальних поверхонь
шлуночків серця [1, 42].
При проведенні кардіометрії враховувалися наступні морфометричні показники:
чиста маса серця (ЧМС) - маса серцевого м'яза без клапанів, великих судин,
субепікардіальної жирової клітковини, абсолютна маса лівого (МЛШ) та правого
(МПШ) шлуночків з пропорційною до їхньої маси частиною міжшлуночкової
перетинки, індекс Фултона (ІФ) - відношення маси лівого шлуночка з
міжшлуночковою перегородкою до маси правого шлуночка, шлуночковий індекс (ШІ) -
відношення МПШ до МЛШ, серцевий індекс (СІ) - відношення ЧМС до маси тіла, маса
обох передсердь (МП), відсотковий вміст ЛШ (%ЛШ), відсотковий вміст ПШ (%ПШ).
За допомогою непрямої планіметрії вираховувалася площа ендокардіальної поверхні
лівого та правого шлуночків (ПСЛШ та ПСПШ), розраховувався планіметричний
індекс (ПІ) - ПСЛШ/ПСПШ.
2. Гістологічне дослідження міокарда шлуночків. Вирізалися шматочки міокарда з
передніх і бічних стінок лівого та правого шлуночків, міжшлуночкової
перегородки. Препарати фіксували в 10 % розчині нейтрального формаліну, після
відповідної проводки заливали в парафін. Готували гістологічні зрізи товщиною
10-15 мкм та забарвлювали їх ге
- Київ+380960830922