Ви є тут

Оптимізація прийомів формування врожайності сої різних груп стиглості в умовах північної частини Степу України

Автор: 
Ільєнко Олександр Вікторович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
3408U004336
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДІВ
Основою наукового землеробства є знання законів розвитку рослин, і їх
пристосованості до умов навколишнього середовища. Чим глибше людство розумітиме
ці закони, тим краще володітиме методами та способами підвищення продуктивності
рослин при одночасному збереженні і відновленні родючості ґрунту.
К.А. Тімірязєв ще у 1938 році писав: „Только изучив законы о жизни, только
подметив или испытав у самого растения какими путями оно достигло своих целей,
мы в состоянии развивать его деятельность к своей выгоде, вынудив его давать
возможно больше продуктов, возможно лучшего качества” [170].
Наукові основи закономірностей взаємовідносин рослин з погодою і кліматом були
закладені визначними російськими вченими-кліматологами А.І. Воєйковим [171] і
П.І. Броуновим [172]. На необхідність урахування ґрунтово-кліматичних умов, в
яких ростуть рослини і біологічних особливостей сільськогосподарських культур
наголошували П.А. Костичев [173], В.В. Докучаєв [174], П.Г. Кабанов [94] та
інші.
Відомо, що будь-яка рослина може дати максимальну продуктивність лише в тому
випадку, якщо вона безперервно забезпечується усіма необхідними факторами, які
зумовлюють нормальну життєдіяльність – водою, світлом, поживними елементами та
іншим у оптимальній кількості.
2.1. Ґрунтово-кліматична характеристика місця проведення дослідів
Система агротехнічних заходів, яка направлена на отримання максимально високих
врожаїв сої повинна відповідати вимогам вирощуваних рослин до конкретних
природно-кліматичних умов.
Ерастівська дослідна станція Інституту зернового господарства УААН знаходиться
в П’ятихатському районі Дніпропетровської області. Її географічне положення
визначається 48°39' північної широти і 33°51' східної довготи. Територія
станції розташована на правобережному Придніпровському плато в міжріччі
Інгульця і Саксагані і згідно з агрокліматичним районуванням відноситься до
північної частини Степу України.
Ґрунтовий покрив дослідних ділянок представлений звичайним малогумусним
важкосуглинковим чорноземом на лесовидному суглинку. Глибина гумусового шару
складає 60-65 см. Вміст гумусу в орному шарі 4,5% (за Тюріним), загального
азоту – 0,23-0,26% (за К’єльдалем); рухомого фосфору – 0,11-0,16% (за
Чириковим), обмінного калію – майже 2% (за Чириковим); рН водяне – 6,5-7,0.
Структура орного шару – пилувато-грудкувата, підорного – грудкувато-зерниста
[175-177­­].
Ґрунтові води залягають на глибині 12-20 м і зволоження ґрунтів здійснюється
винятково за рахунок атмосферних опадів.
Водоутримна здатність за горизонтами: 0-10 см – 30,5-31,5 %; 10-20 см –
27,0-29,0%; 20-30 см – 25-27 % вологи.
Скипання карбонатів від 10%-вої соляної кислоти виявляється на глибині 50-60
см. За даними аналізів, максимальна гігроскопічність в горизонті 0-20 см
коливається в межах 9,0-9,1 %.
Поглинуті основи представлені, головним чином, кальцієм, магнієм та в незначній
кількості – воднем. Вміст кальцію в орному шарі складає 27,9-31,2 мг./екв. на
100 г абсолютно-сухого ґрунту. Співвідношення Са та Мg знаходиться в межах
5,7:1-7:1, що є характерним для звичайних чорноземів.
Оптимальна вологість ґрунту при її обробці для звичайного важкосуглинкового
чорнозему станції коливається від 18 до 26%. Оранка, проведена при такій
вологості ґрунту, забезпечує дрібний агрегатний стан орного шару.
Однією з необхідних умов раціонального ведення сільськогосподарського
виробництва є вивчення природно-кліматичних умов конкретних регіонів.
Недооцінка ґрунтово-кліматичних особливостей місця вирощування
сільськогосподарських культур може призвести до зниження їх продуктивності і
зростанню витрат на отримання одиниці продукції.
При проведенні досліджень ми враховували відоме твердження, що ріст і розвиток
рослин відбуваються при складній взаємодії кліматичних і ґрунтових факторів,
основними з який є тепло, волога, світло і живлення. Зміна кожного з них може
негативно чи позитивно впливати на продуктивність рослин.
Основним фактором одержання високих врожаїв, що лімітує в умовах північного
Степу – є волога, тому особливого значення набувають агротехнічні прийоми,
спрямовані на максимальне накопичення і раціональне використання ґрунтової
вологи рослинами.
Клімат у зоні діяльності Ерастівської дослідної станції
помірно-континентальний, відрізняється спекою влітку і великими холодами
взимку. У зимовий період бувають відлиги з підвищенням температури до +10
+13°С. У квітні і травні спостерігаються заморозки.
Строки появи постійного сніжного покриву по роках значно змінюються. У
середньому це відбувається до 20 грудня. Коливання середньої висоти сніжного
покриву також значні, від 3 см наприкінці грудня до 8 – 10 см до кінця
сніготанення. У зв'язку з невеликим сніжним покривом ґрунт промерзає в холодні
зими до 1 метра. Середня глибина промерзання ґрунту близько 50 см.
У весняний період переважають вітри східних напрямків. Улітку бувають жаркі
сухі вітри – суховії, які призводять до швидких втрат ґрунтової вологи.
Середня багаторічна сума опадів за рік у зоні діяльності Ерастівської дослідної
станції складає 450-485 мм. У формуванні врожаю важливе значення має не тільки
кількість опадів, що випали за рік, але і характер розподілу їх у часі. Велике
значення мають запаси вологи, що накопичились за осінньо-зимово-весняний
період. У літні місяці, опади мають переважно зливовий характер, тому
ефективність їхнього використання не завжди є значною.
Середня багаторічна сума ефективних температур (вище10є С) за травень –
вересень у зоні діяльності Ерастівської дослідної станції складає 1220є С при
варіюва