РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІНІЧНОГО МАТЕРІАЛУ, МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ І МЕТОДИКИ ВІДНОВЛЕННЯ
БІОСТІЙКОСТІ
2.1. Клінічна характеристика потерпілих
2.1.1. Клінічна характеристика потерпілих з тяжкою і вкрай тяжкою опіковою
хворобою.
Для рішення поставлених завдань дослідження проаналізовано клінічний перебіг ОХ
тяжкого і край тяжкого ступенів в період шоку і гострої токсемії у 103
постраждалих, що перебували на лікуванні в Запорізькому опіковому центрі в 2001
– 2007 рр. Критерії включення у дослідження: ІТУ більше за 60 од.; надходження
у стаціонар у перші 12 годин від одержання опіку. Критерії виключення з
дослідження: ІТУ більше за 216 од.; вік менше 15 та більше 69 років. Розподіл
опечених за статтю, віком в залежності від тяжкості ОХ представлений в табл.
2.1.
Таблиця 2.1 Розподіл опечених за статтю, віком та тяжкостю ОХ
Тяжкість ОХ
Вік, років
Усього
Стать
15-21
22-34
35-59
?60
чоловіча
жіноча
Тяжка (ІТУ 61-90 од.),
абс. (%)
6 (5,8)
20 (19,4)
17 (16,5)
5 (4,9)
48 (46,6)
39 (37,9)
9 (8,7)
Вкрай тяжка (ІТУ>91од.), абс. (%)
6 (5,8)
14 (13,6)
32 (31,1)
3 (2,9)
55 (53,4)
47 (45,6)
8 (7,8)
Усього,
абс. (%)
12 (11,6)
34 (33,0)
49 (47,6)
8 (7,8)
103 (100,0)
86 (83,5)
17 (16,5)
Відповідно до рекомендації Московського Симпозіуму по віковій періодизації ОХ
реєструвалася: у людей віком 15 - 21 років – у 12 (11,6 %), 22 -34 років – у 34
(33,0 %), 35 - 59 років – у 49 (47,6 %), 60 років і більше – у 8 (7,8 %)
випадках. Чоловіків було 86 (83,5 %), середній вік яких склав (37,4 ± ± 2,8)
років, жінок 17 (16,5 %), середній вік яких склав (36,2 ± 8,0) років.
У 59 (57,3 %) хворих мали місце різні супутні захворювання: гіпертонічна
хвороба – 5 (4,9 %), ішемічна хвороба серця – 10 (9,7 %), ожиріння – 4 (3,9 %),
12 (11,7 %) зловживали алкоголем, у 11 (10,7 %) хворих в анамнезі був гепатит А
або Б, в 2 (1,9 %) діагностовано цукровий діабет, у 2 (1,9 %) була закрита
черепно-мозкова травма, в 3 (2,9 %) - комбінована термічна та скелетна травма,
по 2 (1,9 %) хворих мали в анамнезі виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої
кишки, ішемічний інсульт, 1 (1 %) хворий був інвалідом ІІ групи, по 1 (1 %)
хворому мали сифіліс, хворобу Бехтерева, пухлину легенів, 1 (1 %) жінка була
вагітною.
Важливим у перебігу та наслідках ОХ були терміни госпіталізації опечених і
початку ІТ, етіологічний фактор опіку, наявність та ступінь опіку дихальних
шляхів (ОДШ) (табл. 2.2 - 2.4).
Таблиця 2.2
Розподіл опечених за термінами пролонгації протишокової терапії
Пролонгація протишокової терапії, годин
Кількість опечених, абс. (%)
З них померли,
абс. (%)
до 3
94 (91,3)
22 (23,4)
3 - 6
4 (3,8)
2 (50,0)
6 - 12
5 (4,9)
3 (60,0)
Отже, більша частина травмованих отримали опіки полум’ям, мали ОДШ різного
ступіню тяжкості і були госпіталізовані впродовж перших 3-х годин
Таблиця 2.3
Розподіл опечених за етіологічним фактором
Етіологічний фактор опіку
Кількість хворих, абс. (%)
З них померли, абс. (%)
Полум’я
92 (89,3)
24 (26,1)
Рідина
9 (8,8)
3 (33,3)
Електроопік
2 (1,9)
Таблиця 2.4
Розподіл хворих за ступенем тяжкості ОДШ
ОДШ, ступінь
Кількість хворих, абс. (%)
З них померли, абс. (%)
32 (31,1)
8 (25,0)
ІІ
21 (20,4)
9 (42,9)
ІІІ
2 (1,9)
1 (50)
після травми. На рівень летальності опечених мали вплив, насамперед, пізні
терміни госпіталізації та тяжкість термоінгаляційного пошкодження.
В залежності від рівня ІТУ тяжкоопечені розподілені на дві групи: у групу з ІТУ
від 61 до 110 од. ((90 ± 4) од.) увійшли 48 (46,6 %) потерпілих; в групу з ІТУ
від 111 до 216 од. ((156 ± 7) од.) – 55 (53,4 %) постраждалих. Відповідно до
мети та завдань дослідження при надходженні тяжкоопечених до стаціонару
проведено енергобіометричний моніторинг і визначено вид порушення БС організму
потерпілих. В залежності від одержаних результатів розрахунку КІТС та рівня БС,
що характеризували тяжкість порушення енергопродукції та її кисневого
ресурсозабезпечення, у групі досліджуваних хворих з ІТУ (90 ± 4) од. визначено
СБП (КІТС (30 ± 4) %, БС (41 ± 8) %); у групі опечених з ІТУ (156 ± 7) од.
визначено СБЗ (КІТС (43 ± 3) %, БС (12 ± ± 3) %). За методом випадкової вибірки
в кожній групі виділено по дві підгрупи: основна (І) включала пацієнтів, яким
відновлювали БС технологіями енергобіокорекції; у підгрупі порівняння (ІІ)
лікування проводилося за стандартними протоколами (Наказ МОЗ України від
7.11.2007 № 691) (табл. 2.5).
Таблиця 2.5
Розподіл постраждалих в групах в залежності від ІТУ та загальнобіологічних
реакцій організму на опікову травму
Група
ІТУ, од.
КІТС, %
БС, %
Кількість постраждалих
в підгрупах, абс. (%)
Всього, абс. (%)
ІІ
СБП
90±4
30±4
41±8
21 (20,4)
27 (26,2)
48 (46,6)
СБЗ
156±7
43±3
12±3
27 (26,2)
28 (27,2)
55 (53,4)
2.1.2. Клінічна характеристика хворих із стреспошкодженням біостійкості.
Характеристика хворих із СБП та летальність в залежності від статі, етіології
опіку та наявності термоінгаляційної травми представлена в табл. 2.6.
Отже, в підгрупі порівняння при опіковому СБП сприяло розвитку біонестійкості і
летальності наступні фактори: жіноча стать, опіки полум’ям та тяжкість
термоінгаляційної травми. В основній підгрупі летальності не було.
Клінічна характеристика опечених із СБП представлена в табл. 2.7.
Таким чином, за аналізуємими клінічними факторами основна та підгрупа
порівняння при СБП були репрезентативними.
У підгрупі порівняння з опіковим СБП (ІТУ (89,0 ± 5,7) од.) застосовували
клінічні протоколи надання медичної допомоги постраждалим з термічними опіками
20 – 29; 30 - 39 та 40 - 49 % поверхні тіла (Наказ МОЗ України від 7.11.2007 №
691).
У основній підгрупі хворих з опіковим СБП (ІТ
- Київ+380960830922