Розділ 2.
Умови, об’єкти та методика проведення дослідження
2.1. Агрокліматична характеристика Південного Степу
Запорізька область розташована на півдні України, переважно у підзоні
Південного Степу. В її межах переважають ландшафти середньостепового підтипу з
порівняно однорідною структурою [140].
Кліматичні умови підзони характеризуються значними тепловими ресурсами та
недостатнім зволоженням. У Мелітопольському районі, де ми проводили основні
дослідження, стійкий перехід середньодобової температури повітря через 5 оС
(тобто настання весни) в середньому спостерігається у третій декаді березня.
Теплозабезпеченість рослин характеризується сумами активних температур понад
5 оС 3400 – 3600 оС, вище 10 оС – 3000 – 3200 о. Останні весняні заморозки
бувають у кінці третьої декади квітня, а перші осінні – в другій половині
жовтня. Середня тривалість безморозного періоду – 200 – 210 діб. Літо тепле.
Кількість діб із максимальною температурою повітря вище плюс 30 оС за рік – 25.
Абсолютний максимум температури повітря – плюс 40 оС. Стійкий перехід її через
5 оС у бік зниження (припинення вегетації), як правило, настає в першій декаді
листопада. Середня річна температура повітря дорівнює 9,8, середня температура
липня – плюс 22,8 оС [221].
Проте не все тепло може бути використане сільськогосподарськими культурами
внаслідок нестачі вологи. У цілому за рік на території зони випадає близько
400 мм опадів, тоді як максимально можливе випаровування перевищує вказаний
показник приблизно в два рази. Це підтверджується також значеннями
гідротермічного коефіцієнта (ГТК), який становить 0,8 – 0,9, що свідчить про
належність району до посушливої зони [144].
Розподіляються опади протягом року нерівномірно. За вегетаційний період (із
температурами повітря понад 5 оС) їх випадає 290 – 320 мм, що становить
70 – 80 % річної суми. Сума опадів за період із температурою повітря вище 10 оС
дорівнює 230 – 260 мм, тобто 60 – 65 % загальної кількості. В теплий період
року часто спостерігається атмосферна посуха. Ймовірність настання бездощових
періодів тривалістю понад 50 діб – 40 %. Майже щорічно протягом трьох – шести
декад і більше рослини ростуть за несприятливого режиму зволоження ґрунту,
тобто при запасах продуктивної вологи в орному шарі менше 19 мм. Крім того,
протягом року буває в середньому 56 діб із суховіями [221].
Ефективність кліматичних ресурсів визначається запасами вологи, яка є
інтегральним показником природних факторів і господарської діяльності людини
[190]. Основні запаси продуктивної вологи в ґрунті створюються за рахунок
осінньо-зимових опадів. На території зони запаси вологи забезпечують нормальний
розвиток сільськогосподарських культур тільки у весняний період. В цей час
запаси продуктивної вологи сягають 110 – 150 мм у метровому шарі, або 75 – 90 %
максимально можливих значень. Найменші запаси вологи як у верхніх шарах, так і
в метровому шарі ґрунту спостерігаються протягом жовтня. В деякі роки (у 15 %
випадків) запаси продуктивної вологи на полях можуть бути практично відсутні.
Температурні умови зимового періоду характеризуються таким показником, як
середнє з абсолютних мінімумів температури повітря, який на дослідній території
становить мінус 18 – 19 оС. Абсолютний мінімум температур повітря в окремі роки
може знижуватися до мінус 29 – 33 оС. Середня температура найхолоднішого місяця
року (січня) – мінус 3,1 оС.
Зима без- або малосніжна, із частими відлигами. Сніговий покрив нестійкий, його
висота в середньому становить 8 см, а максимальна – 35 см. Максимальна глибина
промерзання ґрунту – 50 см. На території зони початок сніготанення в середньому
припадає на 23 лютого, кінець – на першу декаду березня. Повне відтаювання
ґрунту в районі дослідження відбувається у другій декаді березня. В шарі
0 – 10 см ґрунт прогрівається до 5 оС наприкінці березня – на початку квітня
[221].
Отже, кліматичні ресурси степової зони забезпечують сприятливі умови для
вирощування на всій території озимої пшениці, кукурудзи, зернобобових,
соняшнику, плодово-ягідних і інших традиційних і нових культур, у тому числі
сильфію пронизанолистого.
2.2. Агрометеорологічні особливості періоду дослідження
Протягом періоду дослідження агрометеорологічні умови перезимівлі, росту,
розвитку і формування продуційного процесу сильфію пронизанолистого складалися
по-різному.
У 2003 році була найпізніша й найкоротша за період дослідження весна, яка
настала 11 квітня і тривала до 1 травня, тобто 21 добу. Найтривалішим виявився
весняний період 2007 року – 53 доби. Затяжною була також весна 2006 року, коли
перехід середньодобових температур через 0 оС спостерігався 18 лютого, а
перехід через 5 оС відбувся тільки через 38 діб (28 березня).
Літо найчастіше наставало у першій декаді травня. Лише в 2006 році стійкий
перехід середньодобових температур повітря понад 15 оС було відзначено 16
травня. Літній період у середньому тривав 151±5 діб.
Осінь наставала у першій декаді жовтня. Дати переходу через 0 оС у бік зниження
(тобто закінчення осені й настання зими) значно коливалися протягом усього
періоду дослідження. Так, найранніша зима була в 2002 році – 1 грудня, а
найпізніша – 24 січня 2005 року. У звґязку з цим і тривалість зимового періоду
коливалася від 114 діб (2002/03 рр.) до 47 (2004/05 рр.).
За забезпеченістю теплом у цілому роки дослідження виявилися близькими до
середніх багаторічних значень (табл. 2.1). В теплий період року (квітень –
жовтень) відхилення середньомісячних температур повітря від норми, як правило,
не перевищували +2 оС. Проте в деякі місяці спостерігалися значні відхилення
від середніх багаторічних значень. Так, у травні 2003 р.,
- Київ+380960830922