Розділ 2
Матеріали та методи досліджень
2.1. Загальна характеристика досліджених груп хворих
Дослідження проводилися у клініці кафедри інфекційних хвороб Харківського
державного медичного університету під керівництвом завідувача кафедри,
професора, доктора медичних наук В.М. Козько, на базі Обласної клінічної
інфекційної лікарні (головний лікар - к. мед. н. М. А. Колодій) протягом
2003-2007 років. Комплексне дослідження клітинної та гуморальної ланок
імунітету: основних популяцій та субпопуляцій Т- і В- лімфоцитів, IG- классів
А, М, G, ЦІК, комплементу, фагоцитозу у крові, а також рівнів IL-1, IL-4,
IL-10, TNF-б, INF-г у крові та лікворі при госпіталізації та на 21 день
лікування у лабораторії клінічної імунології та алергології Державної установи
„Інститут імунології та мікробіології АМН України ім. І.І. Мечникова” під
керівництвом професора, д. мед. н. Т.І. Коляди.
Дослідження проводилось на основі положень Гельсінської Декларації Всесвітньої
Медичної Асоціації, добровільної участі, інформування пацієнтів про характер
дослідження.
Відповідно до міжнародної статистичної класифікації хвороб і проблем,
пов’язаних зі здоров’ям, Х перегляду, що була прийнята 43 Всесвітньою Асамблеєю
охорони здоров’я, у рубриці „Хвороби нервової системи” виділяють герпетичний
менінгіт (G.02.0), герпетичний менінгоенцефаліт (G.05.1).
Включення пацієнтів до програми лікування і обстеження проводилося за
спеціально розробленими критеріями відбору. Критерії включення:
1) наявність клініки захворювання, характерної для гострого менінгоенцефаліту;
2) етіологічне підтвердження захворювання маркерами реплікативної активності ГВ
методами ПЛР і/чи ІФА в крові і/чи лікворі;
3) вік хворих від 16 до 70 років;
4) добровільна згода пацієнта на участь в дослідженні.
Критерії виключення:
1) підгострий та хронічний перебіг герпесвірусного ураження ЦНС;
2) наявність супутніх захворювань, що впливають на достовірну оцінку імунного
статусу пацієнта (ВІЛ-інфекція, гематологічні захворювання, злоякісні
новоутворення, інсулінзалежний цукровий діабет, ураження печінки, нирок у
стадії декомпенсації, генетичні захворювання);
3) застосування пацієнтами перед надходженням до стаціонару імуносупресивної
терапії, інтерферонів, індукторів інтерферону, специфічних імуноглобулінів;
4) відмова пацієнта від участі у дослідженні.
Під нашим спостереженням знаходилось 82 хворих на гострі герпесвірусні
менінгоенцефаліти (ГГМЕ) у віці 16 – 72 роки, серед яких чоловіків було – 46
(56%), жінок – 36 (44%). Сезонних підвищень захворюваності ми не спостерігали.
При розподілі хворих за формами та варіантами клінічного перебігу захворювання
ми використовували класифікацію В.І. Покровського (1986) в інтерпретації Ж.І.
Возіанової (2000) [18, 290]. Оцінку порушення свідомості проводили згідно з
критеріями шкали Глазго.
Клінічне формулювання діагнозу проводилося з урахуванням характеру ураження
центральної та периферичної НС і етіологічного чинника, згідно з класифікацією
ГВ уражень НС [62]. На підставі аналізу клінічної картини захворювання діагноз
менінгоенцефаліт було встановлено у 82 хворих.
Ступінь тяжкості стану пацієнтів оцінювали за такими критеріями [9, 40, 129]:
- вираженість неврологічної симптоматики;
- рівень свідомості за шкалою Глазго;
- ступінь порушення вітальних функцій;
- характер і вираженість лабораторних змін.
Характер перебігу захворювання визначали такі чинники, як вік хворих,
тривалість, вираженість і стійкість неврологічної симптоматики, частота
рецидивів. До гострого перебігу належали випадки з тривалістю хвороби до 3
місяців, до підгострого – від 3 до 6 місяців, до хронічного – більше 6 місяців
[39]. Згідно з цими критеріями у дослідження увійшли хворі з гострим перебігом
герпесвірусного ураження ЦНС тяжкого та середньотяжкого перебігу. Легкого
перебігу зареєстровано не було.
При обстеженні хворих основну увагу приділяли вивченню клінічних симптомів у
гострому періоді захворювання та протягом 3 тижнів після госпіталізації.
Клінічне обстеження було спрямоване на ретельне з'ясування всіх деталей
анамнезу (у т.ч. супутні захворювання, раніше перенесені менінгіти,
черепно-мозкові травми і дані епідеміологічного анамнезу) як зі слів хворого,
так і супровідного медичного персоналу та родичів. Інформація також була
отримана з індивідуальних поліклінічних карток хворих. В усіх хворих вивчали
скарги. Під час первинного огляду увагу звертали на стан свідомості, вищої
нервової діяльності, психо-емоційної сфери, а також на виявлення ранніх
оболонкових та енцефалітичних симптомів. У хворих у несвідомому стані важливим
було встановлення неврологічних симптомів набряку-набухання головного мозку
(ННГМ), оцінка ступеня його виразності, рівня розвитку та динаміки поширення. У
неврологічному статусі проводилося дослідження функції черепних нервів,
рухової, чутливої і координаторної сфери, вегетативної та судинної системи за
загальноприйнятими у клініці методами.
Всебічне клінічне обстеження доповнювалося лабораторними дослідженнями крові,
сечі, ліквору. Проводилися загальноклінічні аналізи крові та сечі. Усім хворим
в динаміці хвороби (1-й та 21-й день лікування) здійснювали дослідження СМР:
досліджувався плеоцитоз, цитограма; визначався кількісний вміст білка, цукру,
хлоридів; звертали увагу на присутність бактерій, найпростіших, еритроцитів,
макрофагів, плазматичних та клітин арахноендотелію. Візуально оцінювали колір
ліквору, що було важливо для попереднього висновку на етапах постановки
остаточного діагнозу.
Клініко-лабораторне обстеження хворих доповнювалося інструментальними методами,
зокрема, проводилася рентгенографія органів грудної клітки, черепа,
- Київ+380960830922