Розділ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
З 2003 до 2007 року під нашим спостереженням знаходилось 123 хворих на ЦД 2
типу, як складової метаболічного синдрому, з наявністю стеатогепатозу. Хворі
перебували на стаціонарному лікуванні в ендокринологічному відділенні
Івано-Франківської обласної клінічної лікарні.
В дослідження включались хворі на ЦД 2 типу віком від 30 до 75 років.
Критеріями виключення з дослідження були наявність інфаркту міокарду та розлади
мозкового кровообігу, гострі чи загострення хронічних запальних захворювань,
позитивні маркери вірусних гепатитів.
Контрольну групу становили 30 пацієнтів, які лікувались з приводу ЦД 2 типу за
стандартними методиками, включаючи превентивно-терапевтичні заходи, які
знижують ІР: гіпокалорійна дієта, фізична активність, таблетовані цукрознижуючі
середники, зокрема представники класу бігуанідів (метформін), а також 15
практично здорових осіб – донорів.
Вікова та статева характеристика хворих подана у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих за віком і статтю
Нозологічна одиниця
Стать
Вік (в роках)
Всього
до 40
41-55
56-70
понад 70
абс.
ЦД 2 типу
чол.
48
19
73
59,3
жін.
24
17
50
40,7
Всього
абс.
72
36
11
123
100,0
3,3
58,5
29,3
8,9
100,0
Слід відмітити, що серед обстежених осіб ЦД 2 типу зустрічався однаково часто,
як у чоловіків, так і у жінок. Середній вік пацієнтів становив - (53,8 ± 1,7)
роки. Більшість пацієнтів знаходились у вікових групах 41 – 55 (67 осіб – 58,5
%) і 56 – 70 років (36 осіб – 29,3 %), з них переважна більшість були чоловіки
72 особи (58,5 %).
Середня тривалість захворювання становила від 5 до 30 років. В основній групі
обстежених у 60 осіб тривалість захворювання коливалася від одного місяця до
п’яти років, а у 52 особи (42,3 %) обстежених пацієнтів - протягом 6 - 15
років. У 5,7 % хворих тривалість основної нозології сягала 16 – 25 років і
тільки у чотирьох осіб (3,2 %) тривав більше 25 років ЦД 2 типу (Рис. 2.1).
Рис.2.1. Розподіл хворих на ЦД 2 типу за тривалістю захворювання.
У всіх обстежених були діагностовано певні ускладнення ЦД різних ступенів
важкості. Виявлено ураження гепато - біліарної, серцево-судинної, нервової,
сечо-статевої та інших систем (табл.2.2).
Таблиця 2.2
Розподіл обстежених хворих за діабетичними ускладненями
Ускладнення
Кількість хворих на ЦД 2 типу
абс.
Діабетичний стеатогепатоз
96
78,0
Діабетична нефропатія
19
15,4
Діабетична полінейропатія
98
79,7
Діабетична енцефалопатія
49
39,8
Діабетична ангіопатія нижніх кінцівок
98
79,7
Діабетична ангіопатія судин сітківки
73
59,3
Діабетична ретинопатія обох очей
33
26,8
Як видно із таблиці, найбільш частими ускладненнями ЦД є діабетична ангіопатія
нижніх кінцівок (79,7%) та периферична полінейропатія (79,7%), діабетичний
стеатогепатоз (78,0%) діабетична ангіопатія судин сітківки (59,3%).
При оцінці загального стану хворих звертали увагу на наявність основних скарг
(поліурія, полідипсія, поліфагія) та симптомів ускладнень ЦД. Оцінювали
наявність синдромів ураження гепато - біліарної системи: больового (локалізація
болю, причини виникнення, ірадіація, тривалість), астено-вегетативного
(загальна слабість, втомлюваність). В анамнезі захворювання звертали увагу на
особливості початку захворювання, його перебігу, причини і тривалість
останнього погіршення, лікування на догоспітальному етапі. З анамнезу життя
брали до уваги перенесені раніше захворювання, оперативні втручання, шкідливі
звички, особливості харчування та дотримання дієтотерапії, спадковий анамнез, а
також наявність супутньої патології.
Основні клінічні прояви ЦД у пацієнтів, що знаходились під спостереженням
представлено у таблиці 2.3.
Таблиця 2.3
Клінічні прояви ЦД у обстежених пацієнтів
Клінічні прояви
Хворі на ЦД 2 типу
абс.
Полідипсія
110
89,4
Поліурія
75
61,0
Зміни маси тіла
40
32,5
Астено-вегетативний синдром
62
50,4
Як видно із таблиці, найчастіше у хворих спостерігалась полідипсія (89,4 %) та
поліурія (61,0 %). У 50,4 % обстежених пацієнтів відмічалися скарги властиві
астено - вегетативному синдрому, що проявлялось загальною слабістю, пітливістю,
швидкою втомою. 32,5 % хворих відмічали збільшення маси тіла, тоді як тільки у
4 осіб (3,3 %) було зниження маси тіла.
Ступінь компенсації захворювання оцінювали згідно з критеріями European
Diabetes Policy Group (1999) відповідно до глікемії натще та постпрандіальної
глікемії (табл. 2.4) [12, 202, 233].
Таблиця 2.4
Розподіл обстежених хворих на ЦД за станом компенсації
Стан компенсації
Хворі на ЦД 2 типу
абс.
Добра компенсація
22
18,0
Задовільна компенсація
91
74,0
Декомпенсація
10
8,0
Всього
123
100,0
Як видно із даних, наведених у таблиці 2.4, у добра компенсація ЦД відмічалась
у 22 пацієнтів (18,0 %), а у більшості обстежених осіб (74,0 %) був стан
задовільної компенсації і лише у 8,0 % - незадовільної.
Діагностовано у трьох осіб (2,4 %) легкий, у 108 (87,8 %) - середній, а у 12
пацієнтів (9,8 %) – важкий ступінь перебігу ЦД 2 типу.
При поступленні на стаціонарне лікування проводилось детальне клінічне,
лабораторне та інструментальне обстеження усіх хворих.
Поряд із загальноприйнятими клініко-лабораторними методиками обстеження
визначалися глікемічний і глюкозуричний профілі, проводилась
електрокардіографія, реовазографія судин нижніх кінцівок.
Оцінка функціональної здатності печінки проводилася за показниками білкового
обміну (за вмістом у крові загального білка), наявністю холестатичного (за
рівнем загального білірубіну) та цитолітичного (за активністю трансфераз – АСТ
і АЛТ)синдромів.
Стан ліпідного обміну оцінювали за показниками ЗХС і фракц
- Київ+380960830922