РОЗДІЛ 2
Політична комунікація як чинник демократизації владних відносин
2.1.Політична комунікація в умовах демократизації владних відносин
«Демократія є єдиною формою політичного ладу, при якому політика зобов’язана
постійно вступати в процес комунікації» [Цит. за 159, с.39]. Зважаючи на
комунікативну концепцію влади (Х.Арендт, Н.Луман, К.Дойч), на сучасному етапі
постає питання про значення політичної комунікації для політики взагалі й для
демократизації політико-владних відносин зокрема.
Демократична система постійно потребує зворотного зв’язку за допомогою
комунікації. «Без цього стимулюючого, критичного та корегуючого й тим самим
інтегруючого елементу відмирають демократичні корні» [Цит. за 159, с.39]. Без
вільної комунікації політична система не здатна до саморозвитку та рано чи
пізно приречена на провал. Теж можна сказати й про політичну владу.
У сучасній політичній сфері спостерігається тенденція до демократизації владних
відносин, тобто відмова від авторитарних чи тоталітарних форм владарювання на
користь демократичних. Процес демократизації світового суспільства розпочався
ще на початку ХІХ ст. з виникненням американської демократичної ідеології. А на
початку ХХ ст. американський президент В.Вільсон почав вживати слово
«демократія» як синонім «доброго суспільства». В історії політичної думки ідея
демократії пов’язується з ідеалом суспільного устрою, з найбільш досконалою
організацією влади та найкращою формою правління.
Демократичний режим – це державно-політичний устрій суспільства, в якому
керівні функції засновані на визнанні народу як носія влади, тобто його права
брати участь у вирішенні державних справ у поєднанні з широким колом
громадянських прав та свобод кожної особистості. Відмітною ознакою
демократичного режиму є визнання рівності усіх громадян, проголошення та
дотримання всіх прав та свобод, виборних представницьких органів, встановленого
загального виборчого права. Владні відносини у демократичному суспільстві – це
відображення інтересів відповідних суб’єктів політики, політичного процесу, а
саме – соціальних груп суспільства, особистостей, окремих політичних лідерів,
політичних партій і об’єднань, звичайних громадян. Влада «повертається
обличчям» до людини, яка починає посідати провідне місце у політиці, політичних
та владних відносинах.
Демократизація владних відносин передбачає узгодження інтересів усіх політичних
суб’єктів з владою, її структурами, що може забезпечити лише ефективний процес
спілкування між ними. Спілкування з приводу влади, владних відносин можна
трактувати як політичну комунікацію. Тому ми розуміємо їх як інтеракцію,
взаємодію, спілкування, тобто розглядаємо як аспект політичної комунікації.
Демократизація владних відносин – це втілення у їх сферу головних принципів
демократії, таких як суверенітет народу, виборність, вільні вибори, політична
конкуренція та змінюваність влади, поділ влади, свобода слова та інформації,
свобода асоціацій, можливість об’єднання в партії з метою участі у політичній
конкуренції, всезагальні громадянські права в тому розумінні, що всі громадяни
мають рівні права користуватися інститутами демократії. Окрім цього, демократія
передбачає ефективну участь, включеність громадян у суспільні справи з рівними
можливостями, рівність голосу, інформованість. Усі громадяни повинні бути в
курсі суспільних та політичних подій, цікавитися інформацією, для того, щоб
мати змогу брати компетентну участь у рішеннях. Цю можливість надає їм зокрема
політична комунікація, виконуючи свою інформаційну функцію.
Суверенітет народу передбачає його визнання як джерела політичної влади у
суспільстві. Це відбувається завдяки сполученню у суверенітеті прав і свободи
народу самостійно вирішувати питання свого життя.
Принцип суверенітету народу здійснюється, коли народ має можливість реально
реалізовувати свою функцію джерела влади: йому належить установча і
конституційна влада у державі; він обирає своїх представників і може періодично
змінювати їх; має право безпосередньо брати участь у розробленні і прийнятті
законів шляхом народних ініціатив та референдумів. Визнання народом влади є
основою для її легітимності.
Влада завжди прагне до легітимності, до того, щоб її визнавали законною, щоб
вона користувалась довірою. Про свою легітимність у такому сенсі влада та
владні структури можуть бути інформовані саме за допомогою політичної
комунікації. Тобто першим призначенням політичної комунікації у процесі
демократизації владних відносин є інформування влади про її легітимність, а
саме про її відповідність очікуванням людей, що адресовані владі, про їх вимоги
до неї, пов’язані з тим, якою мірою вона цим очікуванням відповідає, про те, як
вона слугує народові, загальному благу. Все це і є показником легітимності.
Успішний розвиток демократії та її інститутів, процес демократизації владних
відносин потребує не лише легітимації, але й масової підтримки, стійкість яких
досягається за умови засвоєння масовими верствами суспільства відповідних
політичних цінностей демократії, найважливішими з яких є довіра до самих
інститутів демократії, до влади взагалі та політиків зокрема. Це є основою
демократичних владних відносин.
Звичайно, громадська підтримка державної політики необхідна. Влада повинна
володіти чіткою та підтриманою суспільством стратегією і пріоритетами,
спиратися на аналітичні матеріали, які надають можливість розробляти
альтернативи, розраховувати потребу в ресурсах, передбачати наслідки та
враховувати ризики тощо. Такі аналітичні матеріали можуть бути надані саме
через сприяння політичної комунікації, коли різноманітні владні структур
- Київ+380960830922