РОЗДІЛ 2
Фінансово-правові відносини у сфері обліку платників податків
2.1. Зміст та особливості фінансово-правових відносин у сфері обліку платників
податків
Фінансові відносини, в тому числі податкові, існують виключно у формі
правовідносин.
Р. Й. Халфіна зазначає, що правовідносини - це та форма, в якій абстрактна
норма права набуває свого реального буття, втілюючись у реальному, конкретному
суспільному відношенні [53, с. 6].
У науці податкового права аналіз податкових правовідносин передбачає
виокремлення таких узятих у комплексі його кваліфікаційних ознак [5 На ознаки
податкового правовідношення, що наводяться, вказують майже всі дослідники
фінансового та податкового права. Разом із тим, останнім часом в деяких
наукових школах отримала розвиток ідея щодо поширення на податкові
правовідносини ознаки обов’язковості та введення до наукового обігу поняття
«податковий обов’язок», у зв’язку з чим наводяться додаткові ознаки податкового
обов’язку: односторонність, цілеспрямованість, позитивний зміст, активність
тощо [23; 149; 70, с. 147-148; 164].]:
а) виникнення та розвиток у сфері фінансової діяльності держави та місцевого
самоврядування, точніше в тому секторі цієї сфери, де забезпечується збирання
зазначеними суб’єктами податків та інших обов’язкових платежів;
б) майновий характер. Майновими благами в податкових правовідносинах є грошові
кошти (фінансові ресурси), які переходять від різноманітних суб’єктів до
держави та місцевого самоврядування. Однак, підкреслюючи майновий характер
податкових правовідносин, слід наголосити, що вони не є однорідними. Серед них
виокремлюють матеріальні та процесуальні правовідносини. В межах матеріальних
правовідносин безпосередньо відбувається рух грошових коштів, процесуальні
податкові правовідносини забезпечують реалізацію матеріальних [68, с. 192-193].
Оскільки процесуальні податкові правовідносини виникають у зв’язку зі
здійсненням податкового контролю, примусовою сплатою податків, притягненням до
податкової відповідальності тощо, вони не є майновими у суворому сенсі слова,
адже не опосередковують грошові кошти, а точніше – переміщення фінансових
ресурсів від одних суб’єктів до інших. У зв’язку з цим податкові правовідносини
в усій сукупності можуть бути охарактеризовані як майнові та пов’язані з ними
немайнові, що виникають зрештою з приводу грошових коштів (фінансових
ресурсів);
в) владний чинник, оскільки однією з сторін правовідносин є держава,
уповноважений державою орган чи орган місцевого самоврядування. В науці
фінансового права ознака владності фінансових, зокрема податкових
правовідносин, завжди називається поряд з його майновим характером. У зв’язку з
цим податкові правовідносин традиційно розглядаються як владно-майнові.
С. Г. Пепеляєв справедливо зазначає, що суть позицій учасників податкових
відносин, на відміну від адміністративних, полягає не в підпорядкуванні
платників податків податковим органам (субординації), а в підпорядкуванні
владного суб’єкта і платника податків – закону. Податкові органи контролюють
виконання платниками податків вимог податкового законодавства та мають право
діяти владно-зобов’язувальним чином [70, с. 142], проте не здійснюють
оперативне керівництво діяльністю підконтрольних суб’єктів.
Основним методом регулювання податкових правовідносин науковці вважають метод
владних приписів.
З цього приводу П. С. Пацурківський доречно зазначає, що метод владних
приписів, який застосовується в адміністративному праві, або «адміністративний
метод», так само відрізняється від методу владних приписів у фінансовому праві
– фінансово-правового методу, як предмет адміністративного права від предмета
фінансового права [37, с. 35].
Метод владних приписів як основний метод фінансово-правового регулювання,
полягає у тому, що сторона, яка виражає публічний фінансовий інтерес, завжди
наділена владними повноваженнями [10, с. 36; 109, с. 60-62].
Головною особливістю методу регулювання групи правовідносин з приводу податків
та зборів, як і фінансово-правових відносин у цілому, зазначає М. П.
Кучерявенко, є відсутність права оперативної самостійності суб’єктів. Це
пов’язано з тим, що права та обов’язки суб’єктів відносин регламентуються
однозначно, без яких-небудь варіантів та переважно імперативними нормами [28,
с. 10-11].
Владно-майновий характер податкових правовідносин слугує критерієм для
відмежування його від цивільно-правових відносин.
У чинному законодавстві України немає тлумачення поняття «податкові
правовідносини». Проект Податкового кодексу України 2002 р. визначає податкові
правовідносини як суспільні фінансові відносини, що виникають у зв'язку із
справлянням податків з юридичних і фізичних осіб, інших категорій платників
податків [252]. У ст. 1 розд. І нового проекту, розробленого в 2007 р.,
закріплено, що Податковий кодекс України регулює відносини, пов’язані із
встановленням, зміною та скасуванням податків і зборів в Україні, визначає
вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх
адміністрування, платників податків і зборів, їх права та обов’язки,
компетенцію контролюючих органів і повноваження їх посадових осіб під час
здійснення податкового контролю та інших адміністративних функцій, а також
відповідальність за порушення податкового законодавства [251]. Отже, останній
проект дає розширене тлумачення поняття «податкові правовідносини», хоча і не
вказує безпосередньо на те, що положення ч. 1 ст. 1 розд. І проекту є
дефініцією цього терміну.
Поведінка особи в процесі виконання нею податкового обов’язку
- Київ+380960830922