РОЗДІЛ II. РЕФОРМУВАННЯ ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ
ШКОЛЯРІВ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКОЛАХ
УКРАЇНИ 20-Х – ПОЧАТКУ 30-X РОКІВ……………………………….88
II.1. Трудове виховання школярів у контексті становлення
радянської загальноосвітньої школи України…………………..88
II.2. Форми і методи трудового виховання у закладах
соціального виховання, фабрично-заводських семирічках
і школах колгоспної молоді………………………………………119
II.3. Трудове виховання на засадах політехнізму в
загальноосвітніх закладах України ………………………………143
Висновки до другого розділу…………………………………………………172
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ……………………………………………………175
ДОДАТКИ…………………………………………………………………….181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….188
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. У сучасних складних і повних суперечностей
процесах суспільного життя, пошуках, спрямованих на утвердження української
державності, осмислення реалій початку XXI століття, ми повинні уважно
вдивлятись у минуле, переосмислювати його, брати на озброєння усе цінне, що
закладене в демократичних, гуманістичних традиціях розвитку шкільництва в
Україні. Перехід до ринкових умов із особливою гостротою ставить питання про
підвищення ефективності трудового виховання дітей та учнівської молоді. Ця
проблема поступово стає однією з найбільш актуальних для сучасної вітчизняної
історико-педагогічної науки.
Реалізуючи „Національну доктрину розвитку освіти” (2002), історики педагогіки
покликані збільшити свій внесок у вирішення практичних завдань розбудови
незалежної України, підвищити роль історико-педагогічних досліджень у навчанні
та вихованні підростаючого покоління, в подальшому удосконаленні
загальноосвітньої і професійної школи у відповідності з основними напрямами її
реформування. Тим більше, що одне з головних завдань історії педагогіки полягає
у посиленні її методологічної функції, підвищенні теоретичного рівня досліджень
як істотних факторів оптимізації методів їх виконання і досягнення вищих
науково-практичних результатів.
Трудове виховання охоплює багатоаспектні форми і методи виховного процесу,
завдяки яким забезпечується загальний розвиток і морально-етична підготовка
школярів до трудової діяльності, як необхідної умови і важливого засобу їхнього
майбутнього повноцінного життя. Ця діяльність спрямована на підготовку
особистості до засвоєння і творчого збагачення матеріальної культури народу.
Вона здійснюється в сім’ї, дошкільних закладах, школах, трудових об’єднаннях
учнів, позашкільних навчально-виховних закладах, трудових колективах тощо.
Для трудового виховання особистості винятково важливу роль відіграють ігрова
діяльність, самообслуговування, спілкування, вивчення основ наук, трудове
навчання, суспільно корисна продуктивна праця, технічна творчість, дослідництво
під час позакласних занять, професійна освіта, професійна діяльність і т.п.
Праця в процесі виховання є й провідним фактором розвитку особистості і засобом
творчого освоєння світу, набуття досвіду доступної та посильної трудової
діяльності в різноманітних сферах виробництва і невід’ємним компонентом
загальної освіти.
Взаємозв’язок „трудового виховання” і „навчання” школярів є однією з актуальних
проблем у педагогіці. Без цілеспрямованої дослідницької роботи і об’єктивного
історико-педагогічного аналізу досвіду, який нагромадила у минулому наша
національна школа щодо його реалізації, в організації трудового виховання
практики будуть приречені на вічне „новаторство” і повторення попередніх
помилок. Надзвичайно важливо всебічно оцінити трудове виховання як педагогічне
явище без упередженого ставлення та осмислити різні аспекти вітчизняного та
зарубіжного досвіду. Особливе місце в цьому відношенні посідає організація
трудового виховання в першій третині XX ст. З одного боку, саме в цей час було
завершено його становлення як чинника формування найважливіших якостей
особистості молодого покоління, з іншого – у 20–30 - х рр. воно було
перетворене в засіб виховання готовності їх працювати за настановами
комуністичній партії.
У „Концепції національного виховання” головним завданням трудового виховання у
загальноосвітній школі є вироблення свідомого ставлення до праці, розвиток
потреби в творчій праці, діловитості, підприємництві та ін. Перехід
загальноосвітніх навчальних закладів України на 12-річне навчання, на нові
зміст і структуру освіти зумовлює необхідність здійснення якісних змін у
організації трудового виховання та формування в них потреби у праці й
оволодінні певними професіями. В Законі України „Про загальну середню освіту”
(1999) наголошується, що першочерговим завданням загальноосвітніх закладів є
формування у школярів готовності до трудового життя, їх професійного
самовизначення.
Залучання учнівської молоді до трудової діяльності, формування у неї потреби та
психологічної готовності працювати, до майбутньої професійної самореалізації в
сучасних умовах є не лише чинниками розвитку її творчого потенціалу, але й
важливою передумовою економічного добробуту держави. З огляду на це значно
зростає вагомість історико-педагогічних досліджень у галузі трудового виховання
школярів у навчально-виховному процесі, оскільки вивчення проблеми трудового
виховання минулих років в Україні не тільки дозволяє охарактеризувати шляхи
розв’язання даної проблеми, що є достатньо важливим здобутком й виступає
основою для науково-обґрунтованої прогностичної оцінки, сприяє формуванню
нової, виваженої освітньої політики щодо розбудови національної освіти в
Україні. Це особливо важливо в контексті нашого дослідження, оскільки
визначальні аспекти трудового виховання, підготовки підростаючого покоління до
праці з
- Київ+380960830922