Вы здесь

Архітектурно-типологічні принципи формування духовних освітніх закладів Української Греко-Католицької Церкви в Україні

Автор: 
Стоцько Ростислав Зіновійович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U005151
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ФАКТОРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА
ФОРМУВАННЯ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОГО ДУХОВНО-ОСВІТНЬОГО ЗАКЛАДУ НОВОГО ТИПУ В УКРАЇНІ
2.1. Аналіз політичних, ідеологічних і духовних факторів.
Розвиток духовної освіти в Україні в ХІ-ХХ ст. призвів до формування певних
типів духовних освітніх закладів (приватні духовні школи, парафіяльні школи при
церквах, катедральні школи, духовні школи при монастирях, братські школи,
протестантські школи, богословські академії-університети, духовні семінарії),
проте найбільш повно завданням духовно-богословської освіти відповідали духовні
семінарії­-як заклади середньої освіти та богословські академії (університети)
– як вищі навчальні заклади [60].
Розглянемо вплив політично-ідеологічних та духовних факторів на формування
нового семінарійно-університетського типу комплексного освітнього закладу в
Україні.
Полонізація, яку провадили в Україні єзуїти в ХVI ст. загрожувала однаково як
Православній, так і Греко-Католицькій Церкві. Українська духовна еліта того
часу, зокрема українські єпископи, не могли не бачити небезпеки цього явища.
Зупинити процес колонізації й латинізації в Україні можна було б через
виховання в єпархіальних семінаріях національних священичих кадрів [64].
У 1720 р. відбувся Замойський синод, який прийняв ухвалу про організацію в
кожній єпархії семінарії. Рішення Замойського синоду затвердило саме духовну
семінарію як прототип навчального закладу для виховання молодого духовенства на
наступні три сторіччя. На противагу іншим типам освітніх духовних закладів,
духовна семінарія за структурою навчального процесу та організацією побуту
студентів найбільш повно відповідала політично-ідеологічній та духовній
ситуації в суспільстві того часу.
Як було зазначено вище, український народ в період ХVI-XVIII ст. перебував не
лише в географічному центрі Європи. На теренах України переплелися політичні,
військові та ідеологічні інтереси багатьох держав континенту. Подібний стан
речей існував і в духовному житті суспільства, і в духовній освіті зокрема.
Найбільший вплив на населення в Україні мали Православна Церква, Католицька
Церква та Греко-Католицька Церква. Так як Греко-Католицька Церква є, по суті,
Церквою Східного обряду, то можемо стверджувати про наявність в Україні двох
потужних гілок християнства – Католицизму та Православ’я.
Католицька Церква традиційно уособлювала в собі полонізацію України, тому
українська політична та духовна еліта повсякчас старалися відокремити
суспільство від католицького (а значить і польського) впливу. Один з шляхів
такої духовної незалежності лежить в площині духовної освіти. Мережа церковних
православних братських шкіл не могла на рівних протистояти добре організованим
католицьким єзуїтським семінаріям. Наприклад у м. Вільно в 1570 р. стараннями
єзуїтів була відкрита академія, де вже в 1616 р. Навчалося 1200 студентів.
Цифра фантастична навіть для сьогоднішнього часу. Віленська академія мала два
факультети: філософський і теологічний (перелік споруд та приміщень Віленської
академії див.табл.2.1) [19].
Саме академія в м. Вільно є прообразом сучасних духовних семінарій та
богословських університетів, де в одному місці поєднано теологічні та
філософсько-богословські науки. Функціонально-освітню та
архітектурно-планувальну організацію віленської академії було прийнято за
основу при подальших створеннях семінарій та академій Української
Греко-Католицької Церкви, а також частково і Православної церкви.
Таблиця 2.1
Перелік споруд та приміщень Віленської академії
№ п/п
Споруда
Приміщення
примітка
Храм
Головна нава, бокові нави, святилище, ризниця, паламарня, притвор, хори
Розсташування на осі симетрії комплексу
2.
Теологічний факультет
Класи: морального богословя, казуїстики та полеміки, догматики, грецької мови,
єврейської мови
Споруда межує з храмом
3.
Філософський факультет
Класи: історії та політики, географії, етики, логіки та риторики, поезії,
математики, фізики, метафізики, астрономії, латинської, французької та
німецької мов
4.
Факультет права
Класи: канонічного права, цивільного права
5.
Адміністративаний корпус
Кабінети: ректора, префектів, духівників і скарбника
Віленська академія не мала житлових корпусів. Студенти, проживаючи за межами
академії, менше часу знаходилися під безпосереднім контролем
наставників-духівників та педагогів-священиків. Така освітня доктрина була і є
притаманна західним Церквам, зокрема Католицькій та Протестантській.
Дещо інший підхід в організації духовної освіти спостерігався на теренах впливу
церков східного обряду – Православної Церкви та Української Греко-Католицької
Церкви. Тут духовні освітні заклади при всій подібності до Віленської академії
все ж нагадують монастирі (Острозька академія, Києво-Могилянська академія,
Житомирська духовна семінарія, Львівська Духовна Семінарія тощо...) з
цілодобовим перебуванням. В архітектурно-планувальному аспекті це: 1)Наявність
закритої території, оточеної муром, огорожею чи просто спорудами
духовно-освітнього закладу; 2) споруда храму є недоступною для мирян; 3)
наявність житлових приміщень (келій) і господарсько-побутових кімнат; 4)
наявність кухні та їдальні, а також продуктових складів; 5) наявність конюшні з
кузнею або майстернями; 6)наявність внутрішньої лічниці; 7) наявність
спортивних майданчиків; 8) ведення мінімального сільськогосподарського
виробництва через наявність городу, саду, пасіки тощо...
Три принципові варіанти, одному з яких мала б відповідати концепція сучасного
духовного освітнього закладу Української Греко-Католицької Церкви подані в
таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Концепції