РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Дисертаційну роботу виконано на кафедрі органічної та біологічної хімії
Білоцерківського національного аграрного університету. Експериментальну частину
роботи проведено на страусах африканських, яких утримували у СВАТ „Гайсинське
підприємство по племінній справі в тваринництві”, м. Гайсин Вінницької області
(додаток Б рис. 1, 2, 3). Всі страуси були клінічно здоровими, птицю годували
повнораціонними комбікормами, доступ до корму та води був вільним.
Для виконання поставлених завдань було проведено три досліди (рис. 2.1). Метою
першого досліду було з’ясувати вікові особливості ліпідного складу, активності
ферментів системи антиоксидантного захисту (АОЗ), вмісту продуктів пероксидного
окиснення ліпідів (ПОЛ) у сироватці крові та гематологічні показники в
страусів. Для цього за принципом аналогів (за віком, статтю та живою масою)
було сформовано 5 груп птиці: 6-, 9- (молоді), 18- (період статевого
дозрівання), 24- (період початку яйцекладки) та 60-місячного віку (період
інтенсивної яйцекладки) по п’ять голів у кожній. Кров у страусів відбирали
шляхом пункції головної (basilic) вени плеча. Частина крові стабілізувалась 10
% розчином трилону Б для дослідження гематологічних показників. Для отримання
сироватки пробірки з цільною кров’ю витримували протягом однієї години у
термостаті за температури 37 °С. Після цього проводили центрифугування при 3000
об/хв протягом 15 хв [85].
У 2-у та 3-у досліді вивчали вплив препаратів КАФІ (комплекс активуючих
факторів імунітету) та МОБЕС (модулятор В-системи) на ліпідний склад,
активність ферментів АОЗ, вміст продуктів ПОЛ та гематологічні показники
страусів 9- та 24-місячного віку. Для проведення досліджень було сформовано три
групи страусів у 9-місячному віці та відповідно три групи птиці в 24-місячному
віці.
Рис. 2.1 Схема експериментальних досліджень
Страуси першої групи слугували контролем (внутрішньом’язово вводили
фізіологічний розчин), птиці другої групи застосовували препарат КАФІ.
Науково-технічна документація на препарат затверджена Головним управлінням
ветеринарії при державній комісії Ради Міністрів СРСР із продовольства і
закупок – ТУ 10.07.45–90 від 12.09.1990 року і пройшла перереєстрацію – ТУ У
46.15.227–98 від 08.12.1997 року. Страусам третьої групи – Мобес
(нормативно-технічна документація на препарат затверджена Державним
науково-дослідним контрольним інститутом ветеринарних препаратів та кормових
добавок ТУ У 46.15.426–99, деклараційний патент України на винахід № 39522 Л,
05.06.2001). Дані препарати розроблені співробітниками кафедри зоогігієни та
основ ветеринарії БНАУ під керівництвом д. вет. наук, професора, академіка
Міжнародної академії ветеринарних наук А.М. Нікітенка. Препарати вводилися
дворазово з інтервалом між введеннями 14 діб, у дозі 0,01 мл на 1 кг маси тіла
в м’язи внутрішньої частини крила. Доза встановлена згідно з існуючими
рекомендаціями [133, 160]. Інтенсивність росту страусів вивчалася шляхом
індивідуального зважування до і після застосування препаратів.
В роботі проводились дослідження ряду показників. При цьому використовували
спектрофотометр СФ-2000 (додаток Б, рис. 7).
Супероксиддисмутаза. Супероксидисмутазну активність у сироватці крові визначали
за методом [184], який ґрунтується на здатності ферменту конкурувати з
нітросинім тетразолієм за супероксидні аніон-радикали, які утворюються
внаслідок взаємодії відновленої форми нікотинаміддинуклеофосфатиду з
феназинметасульфатом.
Каталаза. Активність каталази визначали за методом [102], який базується на
здатності пероксиду гідрогену утворювати із солями молібдену стійкий
забарвлений комплекс.
Церулоплазмін. Метод визначення вмісту церулоплазміну оснований на його
здатності проявляти оксидазні властивості, каталізувати окиснення деяких
поліамінів, зокрема, n-фенілендіаміндигідрохлориду [283]. У результаті реакції,
яка зупиняється азидом натрію, що є специфічним інгібітором церулоплазміну,
утворюється сполука фіолетово-синього кольору. Інтенсивність забарвлення і,
відповідно, ступінь окиснення, пропорційна концентрації церулоплазміну у
пробі.
Відновлений глутатіон. Відновлений глутатіон при взаємодії із реактивом Еллмана
(5,5-дітіобіс-2-нітробензойна кислота) утворює сполуку
(2-нітро-6-меркаптобензойна кислота) жовтого кольору, інтенсивність забарвлення
якої пропорційна вмісту глутатіону [35].
Глутатіонпероксидаза. Активність глутатіонпероксидази визначали за швидкістю
окиснення глутатіону в присутності пероксиду третинного бутилу. В основі
розвитку кольорової реакції лежить взаємодія SH-груп із
5,5'-дітіобіс-2-нітробензойною кислотою з утворенням забарвленого продукту –
тіонітрофенільного аніону [105].
Глутатіонтран-S-трансфераза. Принцип методу ґрунтується на ферментативній
взаємодії глутатіонтрансферази із 1-хлор-2,4-динітробензолом у присутності
відновленого глутатіону з утворенням продукту S- (2,4 дінітрофенил) –
глутатіону, що має максимум світлопоглинання при довжині хвилі 340 нм [237].
Глутатіонредуктаза. Активність ферменту визначається за швидкістю окиснення
НАДФ·Н2, що реєструється за зменшенням поглинання відновленої форми НАДФ·Н при
340 нм [192].
Гідропероксиди ліпідів. Метод визначення гідропероксидів ліпідів базується на
їх здатності окислнювати Fe2+ до Fe3+, що визначається за допомогою кольорової
реакції з тіоціанатом амонію [136].
Дієнові кон’югати. Визначення вмісту дієнових кон’югатів ненасичених вищих
жирних кислот базується на властивості спряжених подвійних зв’я