Ви є тут

Кизил (Cornus mas L.) у природі і культурі Закарпаття (біологія, екологія, формове різноманіття)

Автор: 
Мельничук Отілія Андріївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0408U005522
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
СИСТЕМАТИКА РОДУ CORNUS L.
2.1. Походження і систематичне положення роду Сornus L.
Положення родини Cornaceae в новій системі А.Л. Тахтаджяна [130] таке:
Відділ Magnoliophyta (Angiospermae)
Клас Magnoliopsida (Dicotyledones)
Підклас Rosidae
Надпорядок Cornanae
Порядок Cornales - включає 8 родин, серед них і родину Cornaceae Dumortier,
1829. За Міжнародним кодексом ботанічної номенклатури автором родини є
Dumortier Barthelemy Charles (1797-1887) [60]. Порядок кизилові раніше
відносили до зонтикоцвітих (називаючи Cornales чи Umbelliflorae), але будова
квітки, суцвіття говорять про окреме його положення. Поряд з цим порядок має
споріднені зв’язки з Saxifragaceae, Celastrales, Terebinthales [176].
Родина Деренові (Cornaceae Dumort.) - це дерева чи кущі, рідко напівкущі з
багаторічними дерев’янистими повзучими стеблами. Листорозміщення супротивне чи
почергове. Листки прості, цілокраї. Квітки двостатеві, іноді роздільностатеві,
правильні, зонтиковидні, головчасті чи віникоподібні. Пелюсток 4 чи 5, тичинок
4-5, зав’язь нижня. Плід - кістянка чи ягода, звичайно м’ясиста [72, 176].
Вивчаючи будову зрілих плодів представників Cornaceae, Е.Ю. Ємбатурова вказує,
що для представників родини переважають (і, ймовірно, були вихідним типом)
нижні перинарії – ценокарпні кістянки [41]. У більшості Кизилоцвітих – ди- чи
псевдомономерні перинарії, з потужним соковитим ендомезокарпієм
гіпантіально-карпелярного походження і кам’янистим ендокарпом [40]. В родині 10
родів і біля 100 видів, розповсюджених в основному в помірних і субтропічних
областях обидвох півкуль. У флорі Східної Європи поширені види 1 роду (13
видів) - дерен (Cornus L.) та інтродуковано 3 роди (28 видів): корокія (Corokia
A. Cunn), аукуба (Aucuba Thunb.), гризелінія (Griselinia Forst.). А.В.
Кустовська в результаті критичного аналізу системи родини приєднується до
розуміння обсягу Cornaceae, запропонованому А.Л. Тахтаджяном – це 55 видів, які
об’єднані у 7 родів, з них рід Сornus L. містить 4 види [76]. Відомий ботанік
Р. Шоу зазначає, що родина Cornaceae має споріднені зв’язки з Caprifoliaceae та
Garryaceae [206].
У Європі рід Сornus відомий з відкладів верхньокрейдяного періоду (датський
ярус), а на території CНД – з палеоценових відкладів [60]. Зокрема, вид Сornus
mas L. знайдений в аксагільських відкладах Закавказзя (в південній Кахетії), що
відповідає середньому пліоцену. Ймовірно, специфічні умови місцезростань, які
не дозволяють зберегтися викопним решткам, а також недостача досліджень з даної
епохи не дозволяють з достовірністю судити про розповсюдження цього виду в
минулому. Тому види роду Сornus можуть вважатися реліктами. Диз’юнкція роду
поряд з мінімальною видовою диференціацією свідчать про дуже давній вік і
одночасно про його регресивну природу [134].
За часом походження родина Cornaceae дуже давня. Один з родів Mastixia відомий
в Європі з олігоценових відкладів (біля 50 млн років назад), а на території СНД
ще раніше - з верхньокрейдяних відкладів Арало-Каспію [34]. На території
України кизил з’явився значно пізніше. А.Н. Криштофович описує його серед
рослин сарматських лісів (третинний період) (цит. за [43]). С.С. Фодор
зазначає, що у пліоцені при просуванні флори з півночі на південь Cornus mas
разом з іншими видами затримався у западинах Карпатського прогину [137].
Рід Сornus надзвичайно поліморфний, тому систематики мають різні точки зору на
його об’єм і родинні зв’язки. На думку монографа родини Cornaceae В.Вангеріна
(1910) рід Сornus L. в систематичному відношенні досить консервативний, види,
які входять до нього, дуже близькі між собою (цит. за [134]). Тому
вчений-систематик до складу роду відносить 46 видів і виділяє у ньому 7
підродів (цит. за [76]). Д. Ф. Чемберлейн (1972) теж зазначає, що всі види
родини включені в один рід Сornus (біля 50 видів), який найширше представлений
і розповсюджений у порядку кизилових [161].
У праці «Деревья и кустарники СССР» (1960, обробка Ф.С. Пилипенко) родина
Cornaceae поділяється на 4 роди, а рід Сornus на 5 секцій (цит. за [60]):
Секція 1. Thelycrania (Endl.) C. A. Mey
30 видів Сornus L.
Секція 2. Macrocarpium Spach.
С. mas L.
C. officinalis Sieb. et Zucc.
Секція 3. Artrocrania Endl.
C. suecica L.
C. сanadensis L.
C. unalaschkensis Ldb.
Секція 4. Cynoxylon Raf.
C. florida L.
C. nuttalii Audub.
Секція 5. Benthamia (Lindl.) Benth. еt Hook.
C. kousa (Buerg.) Hance
C. capitata Wall.
Більшість вчених виділяють з роду Сornus ряд інших родів. Ще в 1838 р.
К.Рафінеску з роду Сornus описав рід Cynoxylon, проте він не був визнаний
систематиками. Т. Накоі виділив рід Afracrania з одним видом A. volkensii (цит.
за [60]). Дж. Хілл об’єднав в рід Chamaepericlymenum види Сornus suecica і C.
canadensis L. (характеризуються трав’янистою життєвою формою) (цит. за [113]).
А.І. Пояркова розділила родину Cornaceae на 6 самостійних родів, один з яких
(рід Bothrocaryum) виділила вперше. Рід Сornus за працею «Флора СССР» (1951,
обробка А.І. Пояркової) включає 4 види: С. mas L., C. officinalis S. et L., C.
сhinensis Wanger., C. sessilis Torr [113].
У праці «Сосудистые растения СССР» С.К. Черепанов теж розділяє родину Cornaceae
Dumort. на 6 родів, де Сornus L. представлений тільки С. mas [140].
І.Ф. Удра стверджує, що рід Сornus L. має роз’єднаний ареал і на земній кулі
представлений всього 4 видами; в Євразії росте 3 види: на заході материка - С.
mas L., на південному сході, в Центральних районах Китаю - C. сhinensis
Wanger., в Японії - C. officinalis Sieb. et Zucc. Лише 1 вид цього