РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ
2. 1. Об'єм клініко-лабораторних і інструментальних досліджень
Для досягнення поставленої мети нами обстежено 786 хворих на остеохондроз поперекового відділу хребта, які знаходились на лікуванні в неврологічних відділеннях Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні (головний лікар канд. мед. наук П. Г. Мартинюк) в 1993-2000 роках. З них 207 пацієнтів пройшли курс реабілітації в обласній фізіотерапевтичній лікарні (головний лікар З.А. Ясеник) або санаторії "Медобори" (головний лікар В. І. Мартинюк), природними лікувальними факторами яких є сірководневі ванни. У всіх хворих проведено ретельне клінічне обстеження з обов'язковим виясненням наявності чи відсутності побутових або професійних механічних перевантажень, а також факторів, які сприяли появі або загостренню ОХХ (функціональні перевантаження окремих відділів хребта, переохолодження, гострі респіраторні та інфекційні захворювання, клімактеричний період тощо).
Всі пацієнти підлягали загальноприйнятому клініко-лабораторному і клініко-інструментальному обстеженню. Особлива увага приділялась вивченню стану опорно-рухового апарату і неврологічного статусу. При встановленні діагнозу користувались класифікацією вертеброгенних захворювань нервової системи, розробленою під керівництвом И. П. Антонова [11]. Застосовані клінічні і інструментальні методи дослідження були спрямовані на уточнення діагнозу, а також на визначення ефективності використаних методів медикаментозного, фізіотерапевтичного і санаторно-курортного лікування.
В своїй роботі з метою об'єктивізації неврологічного стану дослідження проводили згідно рекомендацій Я. Ю. Попелянського [325], А.І.Верес і співавт.[64], К. Lewit [531]: визначали об'єм активних і пасивних рухів в поперековому відділі хребта; величину фіксованих вертебральних деформацій з допомогою курвіметра; одночасно вираховували коефіцієнт вертебрального синдрому за методикою В. П. Веселовського і співавт. [70]; досліджувався ступінь вираженості сколіозу; коефіцієнт симптому Ласега; коефіцієнт згинання і розгинання хребта в поперековому відділі; оцінювали інтенсивність больового синдрому за вираженістю іпсілатерального напруження паравертебральних м'язів; зниження м'язової сили; виявляли вегетативні порушення і зміни в чутливій і руховій сферах. Спостереження проводились в динаміці до та після лікування.
1 Об'єм рухів в поперековій ділянці хребта (в сагітальній площині) та вираженість поперекового лордозу і кіфозу визначали за допомогою курвіметра [299]. Після вимірювання абсолютних показників об'єму рухів вираховували відповідні коефіцієнти, які в нормі дорівнюють відносній одиниці:
а) коефіцієнт згинання хребта (КЗ):
, (2.1)
де З - кут згинання хребта (в нормі 30 мм), мм;
Зх - кут згинання хребта в хворого, мм.
б) коефіцієнт розгинання хребта (КР):
, (2.2)
де Р - кут розгинання хребта (в нормі 12 мм), мм;
Рх - кут розгинання хребта у пацієнта, мм.
в) ступінь кіфозу і гіперлордозу визначали на основі цифрових значень коефіцієнта вертебрального синдрому за методикою В. П. Веселовського [70], який показує відношення суми показників лордозування і кіфозування здорової людини до таких же параметрів хворого. В нормі він дорівнює 1, значення КВС від 1 до 2 свідчить про І ступінь кіфозу або гіперлордозу, а при КВС більше 2 - про ІІ ступінь;
г) визначали також два ступеня сколіозу: І ступінь - точка проекції основи самої латеральної точки голови попадає на ступню або медіальніше. При ІІ ступені - точка вказаної проекції лежить латеральніше ступні.
2 Кількісна оцінка больового синдрому проводилась згідно рекомендацій И. П. Антонова і співавт. [10] за 4-х бальною системою:
- слабо виражений больовий синдром (1 бал) - біль лише при значних фізичних навантаженнях, під час різких, раптових рухів можуть відмічатися слабо позитивні симптоми натягу (стан на межі компенсації);
- помірно виражений (2 бали) - спонтанний біль у стані спокою відсутній, але він виникає вже при звичайних рухах. Спостерігаються помірно виражені симптоми натягу, хворі рухаються відносно вільно;
- при вираженому больовому синдромі (3 бали) - больові відчуття не зникають у стані спокою, відмічаються різко позитивні симптоми натягу, слабо виражені вегетативні порушення. Хворим важко рухатися самостійно;
- різко виражений больовий синдром (4 бали) - постійний сильний біль навіть в стані спокою, який посилюється за будь-яких рухів і супроводжується різними вегетативними реакціями (розширення зіниць, стогін, зміни артеріального тиску, пульсу, блідість шкіри, пітливість та ін.), положення в ліжку вимушене (анталгічна поза), хворі не рухаються, не переміщаються без допомоги.
3 Для об'єктивізації больового синдрому досліджували коефіцієнт симптому Ласега і ступінь вираженості симптому іпсілатерального напруження паравертебральних м'язів [327].
а) коефіцієнт симптому Ласега [324] - це відношення кута підйому ноги догори у положенні лежачи на спині здорової людини (в нормі 90о) до кута підйому ноги хворого. В нормі цей показник дорівнює 1.
, (2.3)
де Зн - кут згинання ноги в нормі, град;
Знх - кут згинання ноги у хворого, град;
б) в нормі опір на одну ногу супроводжується напруженням контрлатеральних м'язів, особливо багатороздільного [70], а на стороні опорної ноги (іпсілатерально) цей м'яз виключається. При наявності гострого або підгострого люмбоішіалгічного або корінцевого синдромів, якщо хворому вд
- Київ+380960830922