РОЗДІЛ 2
ОСВІТНІЙ ПОТЕНЦІАЛ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА
2.1. Теоретичні основи дослідження економічної природи освітнього потенціалу
Визнання того факту, що освіта може бути фактором соціального і економічного зростання суспільства, що витрати на освіту мають продуктивну природу, тобто здатні приносити віддачу, стало основою багатьох досліджень цього феномену. Особливу увагу вчених привертає проблема квантифікації параметрів економічної функції освіти. Визначення кількісних параметрів економічної функції освіти в суспільстві включає дві групи показників: перша - це показники, що характеризують ресурсну, витратну частину, і друга - це показники результативності.
Застосування термінів "потенціал" і особливо - "капітал" відносно освіти стало дуже популярним у світлі визнання її продуктивної природи. Однак, у визначенні цих категорій не існує єдиної точки зору. Так, А.Анчишкін, Є.Комаров, В.Корчагін під освітнім потенціалом розуміють "показник, що характеризує кількість людино-років освіти, нагромаджена всіма зайнятими в народному господарстві. Він може бути виражений у вигляді тривалості загальної і професійної освіти, а також у вартісній формі, яка відображає народногосподарські витрати на навчання наявної робочої сили" [57,с.53].
Для багатьох вчених характерним виступає ототожнення категорій "освітнього потенціалу" та "фонду освіти". С.Костанян і В.Жамін під освітнім потенціалом або фондом освіти розуміють "нагромаджені витрати суспільства на навчання, підвищення кваліфікації і перепідготовку сукупної робочої сили" [57,с.26] або "народногосподарські витрати на освічення робочої сили"[57,с.280].
Для цих визначень характерною також є ще одна особливість: зведення освітнього потенціалу або фонду освіти до тієї його частини, яка стосується лише робочої сили. На нашу думку, таке звуження є неправомірним. По-перше, саме поняття "робоча сила" уособлює в собі сукупність фізичних і розумових здібностей людини щодо продуктивної праці. Тоді як призначення людини в суспільстві не обмежується цим аспектом діяльності, хоча він є дуже вагомим. В сучасному розумінні більш виправданим буде застосовувати більш містке поняття - "людські ресурси". До того ж, не тільки суто виробнича, а й інші види діяльності людини можуть мати, не прямо, опосередковано, економічні наслідки.
По-друге, фонд освіти суспільства включає не тільки витрати на освіту робочої сили, зайнятої або незайнятої у суспільному виробництві. Є категорії населення, виробнича діяльність яких не передбачається за різними причинами. Але це не означає, що вони не можуть виконувати дуже важливі соціальні функції, які також можуть проявитися у економічних результатах. Наприклад, інваліди можуть виконувати важливі функції по вихованню, організації суспільних рухів, підтримці та ін. Формування впевненості, що такі люди не знаходяться поза спільнотою і мають таке ж право на життя, є важливою рисою, складовою створення сприятливого суспільного середовища. Такий неекономічний елемент, поряд з багатьма іншими, разом з тим є частиною комплексного соціуму, розвиток якого є результатом дії всіх складових його внутрішньої структури.
Не можна погодитись з іншим трактуванням категорій "освітній потенціал" та "фонд освіти". В.П.Щетинін, М.О.Хроменков, Б.С.Рябушкін освітнім потенціалом або фондом називають частину людського капіталу, в якій відображені витрати суспільства на освіту [261,с.287]. В даному визначенні освітній потенціал розуміється як поняття, що є основою людського капіталу. Якщо говорити про освітній потенціал людського капіталу, то таке визначення правомірне. Взагалі ж освітній потенціал, на нашу думку, в широкому змісті є більш складним поняттям.
Категорія "фонд освіти" за своїм змістом скоріше фінансового характеру, воно уособлює в собі фінансові ресурси, які виділені на освіту суспільством. Ототожнювати її з освітнім потенціалом, на нашу думку, можна тільки із значними застереженнями.
До речі, схожі спроби в економічній науці були здійснені відносно іншого важливого феномену - здоров?я населення. В докторській дисертації В.Паламарчука (1992) висловлюється і всебічно обгрунтовується виділення такої категорії, як "народногосподарський фонд здоров?я".
В самому загальному змісті категорія потенціалу означає можливість, ресурси, використання яких за відповідних умов може давати набагато більший результат, це ресурсна база можливого збільшення суспільного багатства. Потенціал (від латинського potentia - сила, міць) означає "сукупність наявних засобів, можливостей в будь-якій області" [222, с.484]. Економічний потенціал розвитку - це можливість, реальність якої підкріплена ресурсами, що є у суспільства для збільшення сукупних показників свого виробництва і розвитку. Капітал - це ресурс, який вже працює, який включений в певну систему відносин, задіяний у процесі виробництва, і який має обов?язково давати віддачу.
Потенціал уособлює в собі всі наявні можливості розвитку суспільства. Але не всі можливості реалізуються, задіюються, під впливом багатьох чинників вони можуть бути втрачені. Категорія капіталу охоплює ті можливості, відносно яких складаються соціально-економічні відносини і які залучені у використання. В принципі також не всі можливості, не весь капітал стають продуктивними, але це вже залежить від конкретних виробничих обставин.
Відмінність між цими категоріями полягає також ще в одному моменті. Якщо ми говоримо про потенціал розвитку, то мова іде не обов?язково тільки про економічні можливості. Потенціал розвитку включає в себе всю сукупність можливостей: економічних, соціальних, політичних та інших. Також як і розвиток сам по собі є комплексним, багатоаспектним поняттям. Економічний потенціал виражає максимально можливу здатність по виконанню робіт, послуг, виробництву продукції.
Категорія капіталу за своїм змістом є економічною категорією, яка означає, що задіяна певна система суспільно-економічних відносин в процесі здійснення економічної діяльності, націле