РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА
ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ
2.1. Матеріал та методи дослідження
2.1.1. Групи хворих та етапність
досліджень
При проведенні наукової роботи ми дотримувалися етапності досліджень, що дозволяє зробити перехід від клініко-статистичних даних до прогнозування та профілактики, а на заключному етапі до реабілітації хворих, які перенесли релапаротомії з приводу масивних акушерських кровотеч.
І етап - клініко-статистичний
* група 1.1- 140 жінок, які перенесли релапаротомії
з приводу акушерських кровотеч з летальним закінченням;
* група 1.2 - 59 жінок, які перенесли релапаротомії
з приводу перитоніту після кесарева розтину з летальним закінченням;
* група 1.3- 108 жінок, які перенесли релапаротомії з
приводу акушерських кровотеч без летального закінчення.
ІІ етап - прогнозування
* група 2.1 - 1000 жінок, розроджених абдомі-
нальним шляхом з загальноприйнятим
прогнозуванням акушерських крово-
теч;
* група 2.2 - 1000 жінок, розроджених абдомінальним шляхом з прогнозуванням акушерських кровотеч за нашою методикою.
ІІІ етап - профілактика
* контрольна 1 група - 50 жінок без акушерської та соматичної патології, розроджених через природні пологові шляхи;
* група 3.1 - 50 жінок з матковими кровотечами та загальноприйнятою профілактикою релапаротомій;
* група 3.2 - 50 жінок з матковими кровотечами та профілактикою релапаротомій за нашою методикою;
ІV етап - реабілітація
* контрольна 2 група - 50 гінекологічно та соматично здорових жінок репродуктивного віку;
* група 4.1 - 50 жінок після релапаротомій з приводу кровотеч за загальноприйнятою реабілітацією;
* група 4.2 - 50 жінок після релапаротомій з приводу кровотеч з реабілітацією за нашою методикою.
Більш змістовно на загальноприйнятих та розроблених нами методиках прогнозування, профілактики та реабілітації ми зупинимося в наступній частині даного розділу.
Клініко-статистичні та клінічні дослідження проведено за загальними принципами, які використовуються при виконанні наукових робіт.
2.1.2. Ендокринологічні методи дослідження
Гормональні дослідження у плазмі крові включали визначення вмісту естрадіолу, прогестерону, тестостерону, ФСГ, ЛГ, пролактину, кортизолу, альдостерону, тиреотропного гормону, трийодтиронину (Т3) та тироксину (Т4) [91, 99, 159, 218].
Враховуючи зміни вмісту гормонів впродовж доби (циркадні ритми), забір крові з кубітальної вени пацієнтки здійснювали натще: з 10.00 до 12.00. Кров переносили в охолоджену пробірку та центрифугували. Отриману сироватку розділяли на рівні частини та приміщували в ампули. Запаяну в ампули сироватку заморожували та зберігали при температурі -20? С. Радіоімунологічний метод уявляє собою варіант радіотестування "in vitro" та грунтується на конкурентному зв'язуванні зі специфічними антитілами міченого гормону, що міститься в пробі, який вноситься зовні. В результаті цього, імунологічне зв'язування міченого гормону з антитілами гальмується, що призводить до пропорційного зниження кількості зв'язаної та збільшенню вільної фракції міченого гормону. Зв'язану та вільну форми міченого гормону розділяли, використовуючи метод подвійних антитіл, заснований на преципітації антитіл до гормону (антитіло першого порядку) відповідної антигамаглобулінової сироватки (антитіло другого порядку). Одну з фракцій радіометрували на автоматичному гама-лічильнику фірми "СЕА- IRE SORY" (Франція). Будували криву залежності між величиною радіоактивності зв'язаного (або вільного) гормону в аналізованих пробах, зумовленої даними пробами з аналогічною дією відомої кількості гормону-стандарту. Радіотестування проводили за допомогою комерційних наборів (KIT) фірми "СЕА- IRE SORY" (Франція), які містять мічений гормон. Чистий, негайний гормон використовували для побудови стандартної кривої, а також специфічну антисироватку до гормону та препарати для преципітації зв'язаного антитіла або адсорбції вільного антигена [181, 274, 327, 328].
2.1.3. Імунологічні методи дослідження
Моноцити крові мають рецептори, за допомогою яких вони взаємодіють з лімфоцитами та імунологічно активними факторами - антигенами, імунними комплексами, комплементом та ін. [20, 21, 22, 67, 112, 144, 274, 302, 356]. Для виявлення рецепторів моноцитів периферійної крові використовуються ті ж маркери, що і для визначення відповідних (містящих Fc та C3- рецептори) лімфоцитів - тест розеткоутворення з еритроцитами барана, навантаженими імуноглобулінами класу 4 G (частки еритроцит-антитіло-ЕА-частки) та тест комплементарного розеткоутворення (ертироцит-антитіло-комплемент-ЕАС-частки) [49, 74, 160, 245, 263, 324, 342]. Так як моноцити є основними клітинами, для реакції розеткоутворення нами застосовувалася методика з використанням моношару клітин на предметному склі [96]. Для дослідження впливу статевих стероїдних гормонів на експресію моноцитами головних імунорегуляторних молекул Fc-рецепторів та рецепторів до C3-компонента комплементу нами додатково проводилися указані реакції розеткоутворення у варіантах "навантажувальних тестів" [41, 42, 138, 139, 150, 184]. Для цього на етапі постановки реакцій ЕА-РУМ та ЕАС-РУМ вводився додатковий етап інкубації клітин з людськими статевими стероїдними гормонами виробництва хімічної компанії SIGMA-17-?-естрадіолом (purity by HPLC 99,9%) та прогестероном (4-pregnance-3,20-dione, assay (HPLC) - 99,4%). Для розчинення досліджуваних жиророзчинних стероїдів використовувався хімічно чистий ацетон. При підборі дозування гормонів ми виходили з того, що для створення коректної експериментальної біологічної моделі необхідно створити концентрацію стероїду, яка декілька перевищує фізіологічний рівень гормону. При цьому, інкубація стероїду не повинна здійснюватися з цільною кров'ю (в нашій роботі інкубація проводилася з сумішшю клітин), щоб запобігти впливу речовин, що активно взаємодіють з досліджуваним гормоном та досліджуваними клітинами. Цей же принцип використовувався і при додатковому вивченні впливу
- Київ+380960830922