Ви є тут

Лісівничо-екологічна роль трав'яного покриву в культурах сосни звичайної Східного Полісся

Автор: 
Ковалевський Сергій Борисович
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0503U000377
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТИ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
Підвищення біологічної стійкості та продуктивності лісових культур є важливою
проблемою сучасного лісового господарства. Для виконання поставлених перед
лісівниками завдань щодо вирішення цієї проблеми необхідно розробити
раціональну систему господарських заходів, які будуть використовуватись при
створенні лісових культур, а також передбачатимуть своєчасне втручання в штучні
та природні насадження. Науково обґрунтована система господарських заходів
повинна враховувати передовий досвід вирощування та формування біологічно
стійких та високо продуктивних штучних насаджень.
Нагромадження органічної маси деревними рослинами та їх вплив на навколишнє
середовище із збільшенням віку змінюється. З віком за розвитком окремих органів
рослин можна судити про інтенсивність росту останніх і їх стан. Вивчення
насаджень в цілому або їх компонентів у різні фази розвитку дозволить виявити
фактори, які впливають на біологічну стійкість та продуктивність штучних
деревостанів.
На основі матеріалів лісовпорядкування та обліку лісового фонду визначені
найбільш характерні ділянки культур сосни звичайної в умо­вах свіжих борів у
Київському ДЛГ Київської області та Остерському ДЛГ Чернігівської області;
свіжих суборів у Боярській ЛДС Київської області та Шосткинському ДЛГ Сумської
області.
В якості об’єктів дослідження використовувались культури сосни звичайної
різного віку та повноти, асоціації трав’яних рослин у культурах і на свіжих
зрубах:
Свіжі зруби, що відповідають умовам свіжих борів на території Остерського та
Козинського ДЛГ і умовам свіжих суборів – Шосткинського ДЛГ і Боярської ЛДС.
1-, 5-, 10-річні чисті культури сосни звичайної в свіжих борах Козинського та
Остерського ДЛГ, у свіжих суборах Шосткинського ДЛГ і Боярської ЛДС.
Чисті культури сосни звичайної різного віку (від 15 до 90 років) з різною
повнотою та інтенсивністю проведення доглядових рубань у свіжих борах
Козинського та Остерського ДЛГ, у свіжих суборах Шосткинського ДЛГ і Боярської
ЛДС.
Змішані 30-річні культури сосни звичайної з березою повислою (різного складу) в
свіжих борах Козинського та Остерського ДЛГ.
Змішані 11- і 18-річні культури сосни звичайної з дубом звичайним (різного
складу), різної повноти у свіжих суборах Боярської ЛДС і 20-річні соснові
культури у Шосткинському ДЛГ.
2.1. Характеристика вкритих лісовою рослинністю земель Полісся
Рівнинна частина території України поділена на три природні зони: Полісся,
Лісостеп і Степ. На долю степу припадає лише 7 % загальної кількості вкритих
лісовою рослинністю земель України. Зона Лісостепу становить 26,7 % загальної
кількості вкритих лісовою рослинністю земель (табл. 2.1). Найбільша частка –
39,5 % вкритих лісовою рослинністю земель становлять ліси Полісся (табл. 2.1).
Як видно з табл. 2.1, за ступенем зволоження найбільша частка площі – 46,9 % –
припадає на ділянки, які за класифікацією П.С.Погребняка відносяться до. Що
стосується географічних умов, то в Поліссі найбільш розповсюдженими є субори та
бори, відповідно - 44,9 і 24,8 % (табл. 2.1). Площа свіжих суборів становить
49,9 %, а свіжих борів – 39,3 %, а разом свіжі бори і субори займають 89,2 %
від загальної вкритої лісовою рослинністю землі Полісся. Найбільша частка
площі, яка приходиться на свіжі бори та субори, стала одним із головних
критеріїв у питанні вибору місця та об’єктів дослідження.
Адміністративно ліси Полісся входять до складу 50 держлісгоспів Волинської,
Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської та Сумської областей.

Таблиця 2.1
Типи лісорослинних умов по природних зонах України, % вкритих лісовою
рослинністю земель
Природна зона
Трофотопи
Гігротопи
Всього
% по зоні
га
Полісся
18,6
39,3
22,3
10,1
9,7
538,8
24,8
4,2
49,9
29,9
12,0
3,9
975,3
44,9
0,9
42,0
38,2
15,4
3,5
477,5
22,0
1,3
66,8
19,5
6,9
5,5
181,4
8,3
Разом
6,8
46,9
29,0
11,9
5,4
2173,0
100
39,5
Лісостеп
Разом
12,0
74,7
9,7
2,4
1,9
1458,7
100
26,7
Степ
Разом
39,0
49,3
7,2
3,9
0,6
383,1
100
7,0
Полісся поділяється на три райони – західне, центральне та східне, які
відрізняються природними умовами, а також інтенсивністю і специфікою лісового
господарства. Відносно поділу Полісся на райони одностайної думки немає. Деякі
дослідники [358] вважали, що доцільно виділяти два райони: західний та східний.
Для східного Полісся характерна наявність найбільшої кількості свіжих борів і
суборів.
Східне (Києво-Чернігівське) Полісся (за А.Г.Соладатовим, 1960; Д.Д.Лавриненко,
1960; А.С.Генсіруком, 1992). Заболочених лісів тут менше, ніж в інших поліських
районах –1,6%, вони розташовані, переважно, між Дніпром і Десною. В лісах
переважають свіжі субори і бори. Середня річна температура 6,70С, з кількістю
атмосферних опадів 554 мм на рік, коефіцієнт зволоження 1,16. Це район найбільш
інтенсивного лісового господарства на Поліссі. В його межах 38% насаджень
штучного походження, спостерігається повний збут деревини від доглядових рубань
та багато лісів першої групи. У Східному Поліссі розташовані держлісгоспи:
Поліський, Іванківський, Димерський, Вище-Дубечанський, Тетерів­ський,
Першотравневий, Святошинський, Київський, Боярська ЛДС (Київська область);
Новгород-Сіверський, Добрянський, Городнянський, Корюківський, Чернігівський та
Остерський (Чернігівська область); Середино-Будський, Ямпільський і
Шосткинський (Сумська область).
Середня лісистість Східного Полісся 29%, в Західному Поліссі вона збільшується
до 34,4%, в Центральному дорівнює 28,8%. Розподіл лісів на Поліссі залежить від
клімату, геоморфоло