РОЗДІЛ 2
НЕСТАБІЛЬНІСТЬ КУПІВЕЛЬНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ГРОШЕЙ
ТА НЕОБХІДНІСТЬ РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО ОБІГУ
Своєрідною “больовою точкою” сучасної економічної теорії стало відношення до
вартості як фундаментальної категорії теорії грошей. Марксистська теорія
трудової вартості в достатній мірі в Україні не деідеологізована, що
перешкоджає розробці цієї категорії з позиції теорії трудової вартості в умовах
ринкової економіки. Це призводить до витіснення теорії вартості номіналістичною
та кількісною концепціями грошей. На наш погляд, поза вартісною основою
нелогічно і неправомірно аналізувати економічні категорії ринкового
господарства.
Проблема визначення вартості грошей тісно пов’язана з аналізом сутності грошей,
вона є найбільш суттєвою складовою цього аналізу. В основі сучасного грошового
обігу не лежить ні золото, ні будь-який інший товар, а грошова маса формується
на основі кредиту. Надаючи кредит підприємствам, державним структурам, окремим
особам, банківська система тим самим “вкидає” в господарську систему додаткову
кількість загальної купівельної сили, створює нову грошову масу. Ідея про те,
що сучасні кредитно-паперові гроші втратили товарний характер уявляється нам,
як вже відмічалося (див. 1.1.1. даної роботи) неприйнятною ні теоретично (тому
що відображає фетишистські погляди на природу товару), ні в практичному плані
(тому що відкидає роль Центрального банку і державного регулювання в цілому у
визначенні цінності грошей).
2.1. Методологічні аспекти визначення вартості грошей
При аналізі специфіки товарних грошей було зрозумілим, що їхня вартість
визначається витратами праці на виробництво монетарного товару. І хоча
“виробництво” грошей в сучасній економіці не вимагає співрозмірних з їх
вартістю витрат праці, вони зберігають товарний характер внаслідок їх
“рідкісності” у порівнянні з розмірами попиту на них. Іншими словами,
обмеженість пропозиції грошової маси, хоч і відрізняється своїм характером і
механізмом від обмеженості часів золотого стандарту, все ж дозволяє вважати її
(грошову масу) товаром.
На відміну від грошей-товару сучасні кредитно-паперові гроші є кредитним знаком
вартості, тобто мають відносну вартість. Формування вартості і ціни будь-якого
товару є однією з визначальних функцій ринку.
Ринок за своїм призначенням - це, як відомо, економічний механізм, на базі
якого взаємодіють (реалізуються) попит і пропозиція товарів та послуг, і така
взаємодія опирається на функціонування структурно розчленованої сукупності
відповідних інститутів. Гроші також є товаром, хоча і специфічним, отже у
своєму застосуванні вони регулюються не тільки конкретно визначеними, а й
загальними принципами ринкової економіки. У цьому плані ринок грошей
(монетарний ринок) є мережею спеціальних (кредитно-фінансових) інститутів, що
забезпечує взаємодію попиту і пропозиції на гроші як специфічний товар, їхнє
взаємне врівноваження.
Специфіка ринку грошей полягає, по-перше, в тому, що є предметом
купівлі-продажу на ньому. Чи є таким предметом готівка та трансакційні гроші,
що об’єднуються агрегатом М1 і служать у ринковій економіці засобом обігу? Чи
потрібно брати до уваги їх обіг у функції засобу накопичення, і, відповідно,
виходити з того, що предметом операцій на грошовому ринку можна розглядати лише
агрегати М2, М3 та L? По суті це проблема теоретичного визначення змісту ринку
грошей та ринку капіталів, їх ототожнення або чіткого розмежування.
Але визначальною, на наш погляд, при розгляді специфіки грошового ринку є
проблема визначення вартості грошей та їхньої ціни. Зрозуміло, що гроші як
структурна ланка загального процесу ціноутворення не мають власної ціни. На їх
основі визначається ціна інших товарів. У цьому полягає специфіка реалізації
грошей у функції міри вартості і, відповідно, масштабу цін, які продовжують
діяти і нині. Що ж тоді розуміти під поняттям “ціна” грошей? Адже це необхідний
елемент будь-якого ринку, саме ринок через взаємодію попиту та пропозиції
формує ринкову ціну грошей.
У теоретичному відношенні найперше треба враховувати структурну розчленованість
грошових форм, їхню функціональну спеціалізацію. Гроші, що реалізують себе у
функціях міри вартості та засобу обігу, і гроші, які виступають об’єктом
купівлі-продажу на монетарному ринку, не можуть ототожнюватись, їх
функціональне застосування різне.
Враховуючи структурну множинність функціональних форм грошей і те, що кожна з
них має специфічні механізми реалізації, маємо теоретичну основу для з’ясування
проблеми їхньої ціни і вартості, співвідношення понять “ринок грошей” і “ринок
капіталів”. Але в аналізі цих питань некоректна й інша крайність –
абсолютизація протилежності окремих функціональних форм грошей. Як уже
зазначалось, сьогодні у платіжному обороті розвинутих країн усе більше
поширюються безготівкові розрахунки та інші новітні інструменти монетарного
ринку, де гроші водночас приносять доходи і можуть служити засобом розрахунків
за товари і послуги. Все це розмиває чіткість поняття “гроші”, нівелює межі між
грішми і негрошима, між, власне грошовим обігом та обігом грошового капіталу.
Напевне, саме цю обставину мав на увазі Й.Шумпетер, коли писав, що між
поняттями “ринок грошей” і “ринок капіталу” не існує різниці [277, с.371].
Теоретична проблема визначення вартості та ціни грошей на монетарному ринку в
умовах демонетизації золота не може бути розв’язана на методологічних принципах
старокласичної теорії (принципах теорії трудової вартості). Ця теорія на даному
рівні наукового пізнання себе не реалізує, “вона утворює передумови аналізу
більш глибоких (абстрактних) за змістом визначень грошових відносин – ї
- Київ+380960830922