РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ
2.1. Аналіз клінічного матеріалу
Нами проаналізовано результати лікування 3243 хворих, які перебували в
ортопедичному відділенні Київської міської клінічної лікарні № 12 з 1983 по
2001 роки. Ми користувалися класифікацією ОА по Косинській. Згідно з цим ОА
першої стадії був у 889 хворих, другої стадії ? 1276 хворих, третьої стадії – у
1078 хворих.
Таблиця 2.1.1
Розподіл хворих на ОАКС за стадією, віком та статтю
Стадія ОА
Стадія 1
Стадія 2
Стадія 3
Стать
Чоловіки
Жінки
чоловіки
жінки
Чоловіки
жінки
До 40 р.
201
228
294
321
112
128
Після 40 р.
186
274
302
359
389
449
У 704 хворих першої стадії основним методом лікування був консервативний, який
включав нестероїдні протизапальні препарати, фізіотерапевтичні процедури, ЛФК,
масаж, а також внутрішньосуглобову терапію гормональними препаратами
(депо-медрол, кеналог-40, діпроспан) та хондропротекторами (артепарон,
гіалган).
Для лікування ОАКС ми почали застосовувати артроскопію, яка виконана у 148
хворих цієї групи для видалення пошкоджених менісків, вільних кістково-хрящових
тіл, обробки зон деструкції хряща. У 24 хворих виконано пластику ПХЗ. У 10
хворих виконано коригувальні остеотомії ВГК та у 3 – коригувальні остеотомії
дистального кінця СК. Вищевказане консервативне лікування проводилось після
операцій як реабілітаційне, включаючи нестероїдні протизапальні препарати,
фізіотерапевтичні процедури, ЛФК, масаж, а також внутрішньосуглобову терапію
гормональними препаратами (депо-медрол, кеналог-40, діпроспан) та
хондропротекторами (артепарон, гіалган).
У 1022 хворих другої стадії також застосовували консервативне лікування
(наведене вище), 254 хворих прооперовано: у 11 хворих виконано пластику ПХЗ, у
2 хворих – пластику ЗХЗ, у 55 – коригувальні остеотомії проксимального кінця
ВГК та у 5 – коригувальні остеотомії дистального кінця СК. У 134 хворих
виконано артроскопічний дебридмент КС з видаленням пошкодженого хряща,
пошкоджених менісків, розтинанням внутрішньосуглобових спайок, причому у 12 із
них виконано артроскопічний дебридмент паралельно з коригувальною остеотомією
ВГК, у 14 хворих виконано синов- та синовкапсулектомію, у 4 – артроріз, у 3 –
мобілізацію розгинального апарату по Жюде, у 15 – тунелізацію проксимального
кінця ВГК. Післяопераційна реабілітація була аналогічна.
У 982 хворих третьої стадії переважно застосовували також консервативне
лікування, 116 прооперовано: у 38 ? виконано артроскопічний дебридмент, у 12 ?
артродез, у 66 – тотальне ендопротезування колінного суглоба (моделі Zimmer
MG-ІІ, Aesculap-Mul. – ІІ, Richards-Genesis, Richards-Trigon – C, Zimmer IB –
ІІ, Zimmer Next-Gen).
2.2. Клініко-рентгенологічне обстеження хворих
Всім хворим проводили клінічне і рентгенологічне дослідження. Больовий синдром
оцінювали по його локалізації, інтенсивності, наявності провокуючих факторів.
При дослідженні ходи виявляли наявність накульгування, здатність рухатися по
сходах, робити глибоке присідання. За допомогою симптома баллотації наколінка
виявляли синовіт. Вимірювання обсягу рухів у суглобі проводили за допомогою
гоніометра. Пошкодження менісків виявляли, оцінюючи симптоми Байкова,
МакМуррея, Чакліна, Левенця. Нестабільність суглоба в сагітальній площині
визначали за допомогою симптомів переднього і заднього висувних ящиків,
Лахмана. Стабільність у фронтальній площині визначали шляхом вимірювання
зовнішнього і внутрішнього відхилення гомілки при повному розгинанні та при
згинанні колінного суглоба під кутом 150?. Наявність деформації осі кінцівки
виявляли в положенні хворого стоячи. Паралельно з визначенням обсягу пасивних і
активних рухів виявляли наявність крепітації в суглобі.
Рентгенологічне обстеження включало оглядову рентгенографію КС в
передньо-задній та бокових проекціях, додатково виконували аксіальні проекції.
Аналізуючи рентгенограми, оцінювали висоту та симетричність суглобової щілини,
структурні зміни субхондральної кістки та наявність крайових остеофітів.
2.3. Оцінка функції колінного суглоба
Оцінюючи функцію КС, частіше використовують такі симптоми як біль, обсяг рухів,
стабільність, силу мґязів, наявність контрактур. Проводячи оцінку результатів
лікування, характеризують динаміку окремих симптомів, порівнюючи їх до операції
та після. Ми в своїй роботі розробили схему оцінки функції КС по сукупності
основних сиптомів. В основі розрахунків нами використана методика оцінки
прогностичної цінності (значимості) клінічних параметрів [6]. Визначені при
цьому прогностичні коефіцієнти для зручності практичного використання
представлено у вигляді бальної оцінки з округленням їх абсолютних числових
значень до найближчих цілих чисел, кратних 5. Вказаний підхід, на нашу думку,
сприяє стандартизації оцінки проявів окремих симптомів. Наприклад, прогностичні
коефіцієнти для досліджуваних ознак, що мали 4,3 та 5,6 балів, представлені у
вигляді 5 балів.
Винятком такого підходу є оцінка варусної та вальгусної деформації колінного
суглоба, де мінімальний інтервал для округлення прийнято в 1 бал (до
найближчого цілого числа) у зв?язку з незначними відмінностями прогностичної
оцінки заданих інтервалів величин деформації – 5 інтервалів мають діапазон від
?5 до + 10 балів. Результати представлено у табл. 2.3.1.
Таблиця 2.3.1
Система оцінки функції колінного суглоба
ПАРАМЕТРИ
БАЛИ
1. Біль
1.1. Сильний постійний біль. Сильний біль в неактивному положенні, неможливість
виконувати мінімальну потребу в рухах. Необхідність більш сильних аналгетиків
ніж анальгін. Необхідність в повному розвантаженню кінцівки.
1.2. Посередній постійний біль. Посилення болю
- Київ+380960830922