РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика хворих
Згідно з метою і задачами дослідження в реабілітаційному відділенні Інституту
нейрохірургії з 1992 до 2002 року було обстежено і проліковано 630 хворих, які
постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. Будь-якого спеціального відбору хворих не
проводилось (за виключенням пацієнтів з невизначеною дозою), вони
госпіталізовувались по мірі звернення, а показами були ознаки ураження нервової
системи. 89 з цих хворих лікувались в відділенні неодноразово. Крім того,
обстежено 20 хворих з дисциркуляторною енцефалопатією, які опромінення не
переносили. Вони склали групу порівняння. Для нормативного контролю обстежено
також 20 донорів для встановлення контрольних значень для біохімічних і 20
донорів – для імунологічних показників.
В розподілі хворих на групи ми намагались враховувати особливості опромінення,
якого вони зазнали. У зв’язку з цим визначені наступні групи:
1. Хворі, які отримали, переважно, гостре зовнішнє опромінення – це ліквідатори
1986 року. В цю групу увійшли також евакуйовані з м.Прип’яті в квітні 1986р. –
66,4% (418 хворих).
2. Хворі, які крім гострого зовнішнього опромінення отримували тривале
внутрішнє опромінення – це ліквідатори 1986-1987рр., які після участі в
ліквідації наслідків аварії (ЛНА) на ЧАЕС продовжували працювати або жити в
зоні жорсткого контролю. В цю групу увійшли також робітники станції – 27,1%
(171 хворий).
3. Жителі зони, які гострого зовнішнього опромінення не зазнали, але весь
післяаварійний період постійно жили і працювали на радіоактивнозабруднених
територіях (м. Коростень, м. Полісся). В цю групу увійшли також працівники ЧАЕС
і об’єкту “Укриття”, що розпочали роботу з 1988-89рр. – це 6,5% (41 хворий).
Отже, загальна характеристика обстежених була наступною (табл. 2.1, 2.2, 2.3).
Таблиця 2.1
Загальна характеристика хворих
Хворі
Ліквідатори
Ліквідатори з зони
Жителі зони
Чоловіки
Жінки
Всього
Кількість (n)
418
171
41
526
104
630
66,4
27,1
6,5
83,5
16,5
100
Таблиця 2.2
Розподіл хворих в залежності від статі (% хворих)
Стать
Ліквідатори
Ліквідатори з зони
Жителі зони
Чоловіки
84,9
77,9
44,9
Жінки
15,1
22,1
55,1
Всього
100
100
100
Таблиця 2.3
Вікова структура обстежених
Вік
(років)
До 30
31-40
41-50
51-60
61-64
Всього
Всього
Діти (1986 р.)
Кількість (n)
30
184
306
100
10
630
% хворих
4,8
1,43
29,2
48,6
15,9
1,6
100
Всього (%)
4,8
77,8
17,5
100
З наведених таблиць видно що серед обстежених переважали чоловіки (83,5%) і
ліквідатори (66,4%), що узгоджувалось з літературними даними по розподілу
когорти ліквідаторів [17]. Серед ліквідаторів і ліквідаторів з зони також було
більше чоловіків (84,9% і 77,9% відповідно), а серед жителів зони – жінок
(55,1%). Переважний вік становив 41-50рр. – майже половина всіх хворих (48,6%),
а разом з хворими 31-40рр. – 77,8%. Середній вік - 43,5±1,12 років. Серед
пацієнтів в віці до 30 років було 9 хворих, які на момент опромінення (квітень
1986р.,
м. Прип’ять) були дітьми (4-13 років).
Не зважаючи на те, що вірогідність дози опромінення викликала сумніви, в
залежності від офіційно встановленої дози обстежені хворі розподілились
наступним чином:
доза не визначена – 24,3% (153 хворих);
до 40 бер – 53,5% (337 хворих);
41-99 бер – 15,4% (97 хворих);
> 100 бер – 6,8% (43 хворих).
Серед останніх діагноз ГПХ встановлено у 3,2% (20 хворих). Тобто більшість
обстежених зазнала опромінення в дозі до 100 бер (68,9%). У частини хворих доза
опромінення встановлена не була (24,3%), але в цю групу, крім жителів зони,
були включені лише хворі, що працювали в м.Прип’яті і біля ЧАЕС, тобто отримали
дозу, співставлену з іншими постраждалими. Включення цієї групи в дослідження
було обумовлено також і тим, що за даними деяких дослідників зміни в них,
зокрема виявлення хромосомних аберацій, перевищували показники у пацієнтів з
визначеною дозою в 10 разів, тобто свідчили про імовірність отримання дози
більше, ніж 250 мЗв [520].
Враховуючи те, що радіаційний фон суттєво змінювався на протязі всього 1986р.
та в інші роки після аварії, було встановлено, що в залежності від часу роботи
в зоні обстежені хворі розподілились наступним чином:
працювали в квітні-травні – 43,2% (272 хворих);
в травні-червні – 30,2% (190 хворих);
в інші місяці 1986р. – 15,7% (99 хворих);
з 1987р. – 5,1% (32 хворих);
з 1988-89рр. – 2,5% (16 хворих).
Тобто, основна кількість обстежених, яка вважається найбільш “критичною групою”
[260], працювала в перші дні і місяці (квітень-червень) після аварії (73,4%
хворих), тобто в так званий “йодний період”, що може свідчити про імовірність
отримання достатньо високої дози опромінення більшістю потерпілих, як
зовнішнього, так і за рахунок радіоактивного I`131 та інших радіонуклідів, яка
за розрахунковими даними у більшості цих хворих перевищувала 0,5Зв, а у
реконвалесцентів ГПХ – декілька Зв [260]. Взагалі ліквідатори 1986 року склали
основну групу хворих – 89,1% (561 хворий), яка також відноситься до “критичної”
в плані значних післярадіаційних наслідків [260] і розрахункова доза в яких
була не менше 100-200мЗв, а у основної більшості – до 500мЗв і більше [5]. На
протязі всього 1986р. працювало 49 хворих, які розпочали роботу в
квітні-травні, а після 1986р. – ще 122 хворих з тих, хто працював в перші
місяці після аварії.
За особливістю виконуваних робіт (тобто за спеціальністю) були отримані
наступні групи:
– Співробітники МВС (пожежники, по евакуації, охороні, – 37,1% (234 хворих)
дезактивації, організаційній роботі)
– Водії (в т.ч. і співробітники МВС) – 13,5% (85 хв.)
– Будівель