Ви є тут

Методологічні аспекти історії економічної теорії в контексті її розвитку.

Автор: 
Леоненко Петро Михайлович
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0504U000315
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ІСТОРІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ У ПРАЦЯХ ВІТЧИЗНЯНИХ УЧЕНИХ
2.1. Становлення історії політичної економії в Україні
2.1.1. Перші аналітичні висвітлення розвитку вітчизняної науки. Розвиток національної економічної науки у ХІХ ст. відзначався парадоксом, який ще й до цього часу не отримав належного пояснення. При досить всебічному висвітленні вітчизняними вченими історії світової економічної думки фактично аж до 20-х рр. ХХ ст. білою плямою залишалося з'ясування процесу формування та розвитку вітчизняної економічної науки. Серед його проблем були такі важливі, як загальне і специфічне у цьому розвиткові, здобутки та прорахунки вітчизняної економічної думки. Автор дисертації приділив увагу розкриттю цих питань у своїй монографії [158, с.314-353].
Доречно звернути особливу увагу на національний аспект прогресивного розвитку економічної теорії та її історії. На думку Й.А. Шумпетера, економічна наука до останньої чверті XVIII ст. була переважно італійською. Іспанці, французи та англійці в цілому поділяли друге місце, хоч співвідношення сил між ними з плином часу сильно змінювалось. З кінця XVIII ст. Англія легко вийшла на перше місце за рівнем досягнень в економічній науці і міцно утримувала його до 70-х р. ХІХ ст. У подальшому відбулася зміна національної першості у розвитку загальної економічної теорії. Настав край відчутній перевазі Англії попереднього періоду в економічних дослідженнях. Набагато сильніше порівняно з попереднім часом проявилась тенденція до створення основоположних робіт, особливо оригінальних, представниками інших країн.
Щоправда, австро-американський вчений не згадує жодної із слов'янських країн щодо розвитку у них економічної науки і співвідношення його з процесами у західноєвропейських країнах. Між тим безперечно, що слов'янські країни брали ту чи іншу участь у процесі розвитку економічної науки і мали як певні здобутки, так і значні проблеми на цьому шляху. На відміну від Й.А. Шумпетера це показано у працях видатного італійського економіста професора Міланського та Павійського університетів Луїджі Косса (1831-1896).
Л. Косса констатував посилене вивчення економіки в Росії з 1865 р. На його думку, воно стало частково наслідком ліквідації кріпосництва і безпосередньо викликаної цим господарської кризи, частково ж наслідком зміни системи податків та розмноження акціонерних товариств, особливо залізничних, заснування Державного банку і зміни у грошово-кредитних відносинах [127, с.395]. Як показав далі Л. Косса, вчені Російської імперії плідно працювали у різних галузях економічних наук [127, с.395-397]. Італійський вчений називав "дивним явищем" рясноту в російській літературі (яка для нього існувала безвідносно до національності авторів) творів з історії економічної думки та історії народного господарства, статистики і порівняльного законодавства. Вчений пояснював це явище суворими цензурними утисками, особливо за царювання Миколи І, які заважали багатьом видатним умам займатись теоретичними задачами і множиною прикладних питань [127, с.393]. Дійсно, не можна виключити впливу строгості попередньої цензури на вибір пріоритетних напрямків наукових досліджень. Очевидно, для розвитку історико-економічних наук та статистики умови були справді порівняно більш сприятливі, ніж для економічної теорії, управлінської науки чи економіки сільського господарства, враховуючи існування кріпосництва до 1861 р.
Цілком закономірно, що лише у ХІХ ст. з'явились перші класифікації теоретичних систем економічного знання. Їх поява обумовлювалась накопиченням достатнього матеріалу і досить зрілим розвитком самої економічної науки. У вітчизняній економічній літературі вперше таку класифікацію здійснив і дав її розгорнутий виклад видатний український вчений-політеконом та фінансист почесний доктор Київського університету з 1835 р. професор Михайло Андрійович Балудянський (1769-1847). Звернемо увагу на те, що це було майстерно зроблено ще на початку століття (1806-1808 рр.). Для порівняння: Дж.Р. Мак-Куллох, перший англійський історик політичної економії, видав свій "Історичний нарис виникнення політичної економії" ("Historical Sketch of the Rise of the Science of Political Economy") лише через двадцять років (1826 р.). У 1849 - 1858 рр. І.В. Вернадський в ряді своїх праць поглибив класифікацію економічних теорій. Йдеться про такі його відомі праці як "Критико-исторические исследования об итальянской политико-экономической литературе до начала ХІХ века" (М., 1849), "Проспект политической экономии" (СПб., 1852), "Очерки истории политической экономии" (СПб., 1858) та ін. Згодом до питання класифікації теорій, враховуючи його значущість для успішного розвитку економічної науки, неодноразово повертались і інші відомі українські дослідники, передусім М.Х. Бунге, М.І. Туган-Барановський, В.Ф. Левитський, К.Г. Воблий.
Поодинокі згадки про вітчизняних економістів були розкидані у різних працях вітчизняних та зарубіжних дослідників. Серед них цікавий матеріал про вітчизняних науковців подано, наприклад, у примітках до другого російськомовного перекладу книги Дж.К. Інгрема "История политической экономии" (1897) перекладачем книги майбутнім професором О.М. Миклашевським.
Лише у 1899 р. в енциклопедичному словнику Ф. Брокгауза та І. Єфрона з'явилася перша аналітична стаття про розвиток політичної економії в Російській імперії, написана М.І. Туганом-Барановським. Вона заслуговує на увагу з кількох точок зору. По-перше, щодо тодішнього бачення стану і розвитку вітчизняної економічної науки. По-друге, відносно виявлення спільного та відмінностей у розвитку української і російської економічної думки. По-третє, стосовно співставлення аналізу цього розвитку з подальшими дослідженнями питання у сучасні економічній літературі.
Розгляд питання М.І. Туган-Барановський свідомо обмежив ХІХ ст. Тому проблема вітчизняних витоків економічної науки залишилася осторонь дослідження. Справедливості ради слід зазначити, що джерельна база д