Ви є тут

Контролінг інформаційної системи підприємства в умовах невизначеності

Автор: 
Оліфіров Олександр Васильович
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0504U000322
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2. ВИБІР ПОКАЗНИКІВ КОНТРОЛІНГУ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ТА ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ ЗАСОБІВ ЇХ ФОРМУВАННЯ
2.1. Аналіз складу показників контролінгу інформаційної системи підприємства
Модель бізнес-процесів підприємства складається з трьох основних блоків: системи управління, інформаційної системи і операційної системи (рис. 2.1). Кожний блок містить відповідні бізнес-процеси, які впливають на певні показники. У моделі відображені основні показники контролінгу інформаційної системи та ключові показники результату діяльності підприємства, на які впливає інформаційна система.
Інтеграція показників контролінгу інформаційної системи підприємства полягає в можливості застосування показника чистої теперішньої вартості для оцінки інтегрального впливу проектів інформаційної системи на збільшення акціонерної вартості капіталу підприємства.
Планування цілей, потенціалу й операцій підприємства, а також виконання відповідного контролю здійснюються на основі вартісних показників виробничого і фінансового обліку, а саме [245]:
надходжень та виплат;
витрат і доходів;
витрат і вартісних результатів виробництва;
балансових результатів і рентабельності власного капіталу;
розрахункових (калькуляційних) витрат.
Перераховані вартісні показники можуть бути компонентами результатної мети, а надходження і виплати коштів є компонентами тільки мети ліквідності.
Оцінка і підтримка так званої фактичної ліквідності, тобто платоспроможності в будь-який момент, можливі тільки на базі даних про надходження і виплати грошей з урахуванням початкового стану платіжних коштів.
Рис. 2.1. Концепція контролінгу ІС (підхід, який ґрунтується на бізнес-процесах підприємства)
Якщо при оцінці господарської діяльності на підприємстві немає необхідності в періодизації одержуваних сальдо фінансових коштів, то послідовно розраховують показник результату як позитивну чи негативну різницю між надходженнями і виплатами коштів. Для того, щоб привести в порівняльний вид показник результату на момент ухвалення рішення і результати майбутніх періодів, здійснюють дисконтування, тобто приводять результати до одного періоду за допомогою обраної ставки відсотка (норми дисконту). Така операція називається розрахунком приведеного доходу чи цінності капіталу, чи капіталізованого доходу, який використовують часто при визначенні ефективності й оцінці окремих інвестиційних об'єктів і оцінці вартості підприємства в цілому [91, 124, 245].
Показники витрат і доходів повинні планувати і контролювати керівники всіх підрозділів підприємства за допомогою якісних, кількісних показників з урахуванням фактора часу.
Прагнення керівництва підприємства одержувати із систем фінансового й управлінського обліку інформацію для оцінки впливу процесів, що відбуваються на підприємстві, на результати і ліквідність обумовлює традиційний поділ області завдань управлінського і фінансового обліку на дві головні сфери:
розрахунки калькуляційних і балансових результатів (розрахунок витрат і виторгу (витрат і доходів), балансові розрахунки);
розрахунки ліквідності (розрахунок надходжень і виплат).
Крім того, інформація обох сфер необхідна керівництву при розрахунках цінності капіталу.
Планування і контроль витрат різного виду, а також інвестованого капіталу, виторгу і розрахункового прибутку здійснюється на рівні [245]:
підприємства (системи) у цілому;
підсистем підприємства (дочірні підприємства, заводи, філії, центри витрат, місця виникнення витрат, ринкові сегменти);
проектів;
окремих продуктів і продуктових груп;
потенціалу;
операцій (процеси обробки і переробки, транспортування, складування);
об'єктів операцій (сировина, матеріали, інформація і гроші).
Для цілей планування і контролю розрахункового прибутку і його компонентів, а також для прийняття рішення при розрахунках витрат оперують:
1. Фактичними показниками (кількість, вартість), зокрема фактичних витрат і фактичного доходу.
2. Середніми показниками минулих періодів, зокрема нормативних витрат і виторгу.
3. Плановими показниками, зокрема планових витрат і виторгу.
4. Показниками, розрахованими на базі фактичних, нормативних і планових значень.
При цьому проектні чи планові витрати можуть бути стандартними (нормативними) і кошторисними.
Стандартні (нормативні) витрати використовуються там, де можна точно розрахувати нормативи витрат на споживання ресурсів у виробничому процесі - переважно при плануванні прямих виробничих витрат, таких, як заробітна плата і матеріали.
Звітність про господарські результати за певний період складають на базі даних про фактичні витрати.
Розрахунок витрат за видами (елементами витрат) складається з оцінки в натурально-речовинній і вартісній формах спожитих для цілей виробництва і реалізації продукції матеріалів, товарів і послуг. Для цілей планування і контролю, в залежності від можливостей віднесення витрат тих чи інших видів на вироби, розрізняють прямі і непрямі (накладні) витрати; в залежності від поводження витрат при зміні завантаження потужностей (за місцями виникнення) - постійні і перемінні (пропорційні). Якщо на витрати впливають інші фактори, можлива їхня подальша диференціація.
Розрахунок витрат за місцями їхнього виникнення (функціональні сфери, підрозділи і робочі місця) служить для подальшого віднесення накладних витрат на групи виробів і інші об'єкти калькуляції (носії витрат) і забезпечує якісне планування і контроль витрат та доходів.
Розрахунок витрат за носіями в часі (розрахунок короткострокових результатів) показує виробничий результат за період через порівняння виниклих у цьому періоді витрат і відповідного виторгу.
Визначення розрахункового результату для підприємства в цілому, його підрозділів і груп носіїв витрат відбувається шляхом зіставлення виторгу і витрат у різній формі. Виторг і витрати можуть бути віднесені на підприємство в цілому, його пі