Ви є тут

Адміністративно-правові засади здійснення державної регуляторної політики в сфері господарювання

Автор: 
Кравцова Тетяна Миколаївна
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0504U000678
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
РЕГУЛЯТОРНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ЯК ОБ'ЄКТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
2.1. Адміністративно-правова природа та принципи регуляторної діяльності органів виконавчої влади у сфері господарювання
Державне регулювання у демократичному суспільстві з ринковою економікою об'єктивно перебуває в організаційній єдності з правом у цілому, з усією системою його галузей. Здійснення державою регулювання господарських відносин неможливе поза правом, без застосування правових норм у процесі регуляторної діяльності державних органів, без використання правової форми у межах окремих її інститутів, функцій, стадій та процедур.
Докладна характеристика правової природи державного регулювання дозволяє виявити його "юридичний зріз". Це стосується межі застосування юридичних засобів у державному регулюванні господарської діяльності. Будучи комплексним явищем, державне регулювання використовує для своїх цілей різні засоби - економічні, матеріальні, кадрові, ідеологічні, юридичні, технічні тощо. Юридичні засоби мають як власну сферу застосування, так і суміжну, де вони опосередковують використання інших засобів.
Насамперед, право впливає на державне регулювання вже самим фактом свого існування, підтримуючи належний рівень урегульованості та порядку всієї сукупності суспільних відносин, які так чи інакше належать до сфери державного регулювання господарської діяльності. Цей аспект правового забезпечення державного регулювання випливає із ролі права як універсального регулятора суспільних відносин у цілому [87, 268]. Інший аспект правового забезпечення державного регулювання пов'язаний із регулюючим впливом права на ті суспільні відносини, через які здійснюється сама регуляторна діяльність держави в сфері господарювання, тобто на власне регуляторні відносини. Треба зазначити, що ці відносини існують лише у формі правовідносин, тобто виникають лише на підставі норм права, яке визначає правові засади державного регулювання господарської діяльності, їх учасники знаходяться у взаємному зв'язку через суб'єктивні юридичні права та обов'язки, та такі зв'язки (відносини) охороняються примусовою силою держави. Поза правовими відносинами регуляторна діяльність держави здійснюватися не може.
Саме за допомогою, передусім, правових норм забезпечуються змістовність регуляторного впливу на суб'єктів господарської діяльності, взаємозв'язки учасників регуляторних відносин, розподіл між ними завдань і повноважень, чіткість визначення компетенції та відповідальності кожного з них. Цей аспект окреслює особливу службову роль права в підтриманні належного "режиму" здійснення власне державного регулювання в сфері господарської діяльності.
Правовий режим державного регулювання являє собою щось подібне до компромісу між системою поліцейської держави і системою приватноправового регулювання. Тому право покликане гарантувати захист інтересів і свободи усіх суб'єктів господарювання, незалежно від форми власності, від сваволі з боку органів, які здійснюють регуляторну діяльність. Для цього право покликане визначити тверді межі, у яких може здійснюватися регуляторна діяльність, а також обмежити форми і методи регуляторного впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання. Крім того, на сучасному етапі регуляторна реформа проголосила метою права також забезпечення ефективної регуляторної діяльності держави та участь суб'єктів господарювання в процесі прийняття регуляторних актів. Тобто право повинне, з одного боку, сприяти стабілізації державного регулювання в сфері господарювання шляхом повного закріплення форм і методів регуляторної діяльності, а з іншого - стимулювати ділову активність громадян і розвиток господарської діяльності в Україні в цілому.
Право в цілому, усі його галузі служать правовим забезпеченням державного регулювання. За допомогою права регулюється весь процес регуляторної діяльності державних органів у сфері економіки. Мається на увазі визначення статусу суб'єктів і об'єктів державного регулювання, динаміки їх прямих і зворотних зв'язків. Обґрунтованість визначення правового статусу суб'єктів державного регулювання та господарювання повинна поєднуватися з точністю встановлення цілей їхньої діяльності, змісту відносин щодо надання органами державної влади адміністративних послуг суб'єктам господарювання, з визначенням способів оцінки регуляторної діяльності. Право опосередковує цикл державного регулювання і покликане створювати для нього оптимальний правовий режим.
Отже, державне регулювання господарської діяльності завжди здійснюється на основі норм права і має юридичні наслідки. Правова природа державного регулювання проявляється в тому, що органи державної влади, їх посадові особи при здійсненні регулювання діють в межах, визначених правовими нормами, на підставі норм права і у відповідності з ними. Тобто, державне регулювання здійснюється у чітких правових межах, за чинними нормами права і завжди має певні юридичні наслідки. Це свідчить про те, що в основі його виникнення і в процесі здійснення лежать правові засади. Вони проявляються і характеризуються низкою ознак. Такими ознаками, насамперед, є те, що регулювання здійснюється уповноваженими державними органами і закріплюється в нормах, які визначають їх діяльність і повноваження. Держава наділяє такі органи відповідними регуляторними повноваженнями у здійсненні конкретних дій і закріплює все це у чинних нормах права.
Регулювання, як вид діяльності держави і її відповідних гілок влади, отримало закріплення в Конституції України. Так, в Конституції України закріплюються основи системи державного регулювання господарською діяльністю, а саме - основи організації влади (ст.6), конкретних цілей побудови демократичного суспільства, правової держави (ст.1), суспільне життя в якій ґрунтується на засадах політичної, економічної і ідеологічної багатоманітності (ст.15). У зв'язку з цим конституційними основами системи державного регулювання слід вважати законність, демократизм, розподіл влади, публ