Ви є тут

Первинні механізми мембраномодулюючої дії біорегуляторів природного і синтетичного походження

Автор: 
Островська Галина Віталіївна
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0505U000085
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Речовини, які використовувались в експериментах
При вивченні мембранотропних властивостей біорегуляторів використовувались такі
речовини таких виробників:
кіоторфіни, меланостатин (Інститут біоорганічної хімії і нафтохімії НАН
України, м.Київ);
Мет- і Лей-енкефаліни і їх синтетичний аналог Љ-77, пентагастрин
(експериментальний завод Інституту органічного синтезу академії наук Латвії,
м.Рига);
тироліберин (у вигляді препарату “Рифатироїн”), нейротензин (науково-виробниче
об’єднання “Вектор”, м.Новосибірськ, Росія)
Хімічна чистота пептидів контролювалась виробником методом високоефективної
рідинної хроматографії і складала 98-99% основної речовини.
гамма-аміномасляна кислота (“Reanal”, Угорщина)
2 форми нестероїдного кардіотонічного прапарату суфан - L-cуфан і D, L-суфан
(останній містить суміш D- і L-триптофану в рівних співвідношеннях) (НДІ
ендокринології і хімії гормонів, м. Харків, Україна)
настоянка “Поліфітол-1” (розробка Медичного інституту Української асоціації
народної медицини, виробник – ЗАТ “Ліктрави”, м.Житомир, Україна); спиртові
настоянки індивідуальних лікарських рослин (Українська фармацевтична академія,
м.Харків, Україна)
2,4-дихлорфеноксиоцтова кислота (“Sigma”, США), N-оксид 2,6-диметилпіридину
(івін) (Інститут біоорганічної хімії і нафтохімії НАН України, м.Київ,
Україна).
Розчини готувались на дистильованій і деіонізованій воді, у дослідах на
модельних мембранах використовували воду, додатково очищену від
поверхнево-активних домішок за допомогою апарату « Аквілегія».
Для проведення експериментів з фітопрепаратами використовували їх фільтрати,
отримані в результаті фільтрації настоянок через паперові фільтри з діаметром
пор 1-2,5 мкм. Всі досліди виконували у перерахунку на вміст сухої речовини у
препараті, який визначали при висушуванні фільтратів в термостаті при
температурі 75 0 С.
Інші реактиви, які використовувалися в роботі, представлені в табл.2.1.
Таблиця 2.1
Інші реактиви та речовини, що використовувалися в роботі
Найменування
Виробництво
Країна
KCl, NaCl, NaOH, Na2HPO4, MgCl2, CaCl2, етанол, метанол, хлороформ
Химлаборреактив
Україна
Трихлороцтова кислота,
УкрРеаХим
Україна
Сироватковий альбумін людини, Сахароза, дитіотрейтол, гістидин, АТФ,
глюкозо-6-фосфат
Reanal
Угорщина
Сукцинат Na
Завод хімічних реактивів. Ленінград
Росія
Триптофан
Реахим
Росія
ЕДТА
Sigma
CША
Фосфатидилсерин, фосфатидилхолін
Завод бактеріальних препаратів,
Україна (м.Харків)
Азолектин, холестерин, Трис-гідроксиметиламоній
Serva
Німеччина
2.2. Розрахунки параметрів гідрофобності пептидів
Параметри гідрофобності пептидів розраховувались за критеріями, запропонованими
Ч.Тенфордом [350], і описаними в [30]:
– шкала середньої гідрофобності пептиду:
Нш=SDGiперci (2.1),
де DGiпер – вільна енергія переносу для амінокислотного залишку і-го типу, а ci
- мольна доля останнього;
– співвідношення полярних і неполярних залишків в молекулі пептиду:
R=Sck /Sci (2.2),
де k відповідає полярним, а і – неполярним групам;
– дискримінантна функція Z, яка об’єднує два попередні параметри:
Z = – 0,345R + 0,60 Нш (2.3).
Внесок бічної групи певного амінокислотного залишку у вільну енергію переносу
ДGiпер з етанолу в воду (що залежить від взаємодії розчинника як з бічними
ланцюгами, так і з зарядженими аміно- і карбоксильними групами) за Тенфордом
визначається як різниця між ДG для відповідної амінокислоти і ДG для гліцину.
Дані про ДGпер використані також для розподілу амінокислот на гідрофобний і
гідрофільний класи. На даний час існує багато шкал гідрофобності [116], за
якими для окремих амінокислот властивості гідрофобності або гідрофільності не
завжди співпадають. Параметри амінокислот, які використовувались для
розрахунків властивостей пептидів в представленій роботі, наведені у табл.
2.2.
Таблиця 2.2
Класифікація властивостей амінокислот (за [30])
Залишок
Тип амінокислоти
ДGпер,
ккал/моль EtOH>H2O
Trp
Неполярна
3,00
Ile
Неполярна
2,95
Tyr
Неполярна
2,85
Phe
Неполярна
2,65
Leu
Неполярна
2,40
Val
Неполярна
1,70
Met
Неполярна
1,30
Cys
Неполярна
1,00
Ala
Неполярна
0,75
Gly
Неполярна
0,00
His
Полярна
1,41
Pro
Полярна
2,60
Ser
Полярна
0,04
Thr
Полярна
0,45
Asn
Полярна
-0,01
Gln
Полярна
-0,1
Asp
Заряджена
0,54
Glu
Заряджена
0,55
Lys
Заряджена
1,50
Arg
Заряджена
0,75
2.3. Дослідження поверхневої активності біорегуляторів та їх взаємодії з
моношаровими мембранами
Вимірювання параметрів поверхневої і мембранотропної активності речовин
проводили за методикою, основаною на методах Ленгмюра і Вільгельмі,
модифікованою Геводом В.С. і Ксенжеком О.С. [18, 35]. Електрична схема
установки для вимірювання характеристик моношарів складається з двох
функціональних блоків: блоку для реєстрації поверхневого тиску (р) та блоку
реєстрації граничного стрибка потенціалу (ГСП) (рис. 2.1). Вимірювання
поверхневого тиску проводиться за методом Вільгельмі за допомогою
напівзануреної платинової пластинки з периметром 9 см, яка з’єднана
перехідником з рухомим катодом механотронного перетворювача МХ-6. Оскільки
механотрон включений у вимірювальний ланцюг за мостовою схемою, в плечах мосту
виникає струм розбалансу, якщо змінюється зусилля, що діє на платинову
пластинку зі сторони розподілу фаз. Сигнал підсилюється і подається на одну з
координат (Y) двокоординатного потенціометра Н 307/1. Чутливість вимірювання –
0,1 мН/м. За допомогою рухомого бар’єру (швидкість – від 0,002 до 5,4 м/хв)
можна змінювати площу моношару та знімати залежність поверхневого тиску та ГСП
від п