РОЗДІЛ 2
УМОВИ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
Польові досліди виконувались на дослідних полях Інституту землеробства
південного регіону УААН в 1978-2003 рр., розташованих на правому березі р.
Дніпро Дніпровського району Херсонської області в зоні Інгулецької зрошувальної
системи.
2.1. Ґрунтовий покрив і агрокліматичні ресурси південного регіону України
Степова зона є основним регіоном України по виробництву зерна, кормів, овочів,
продукції тваринництва і належить до найбільш освоєних ландшафтних територій.
Загальна її площа близько 24 млн. гектарів, що складає 40% території України
[4].
За кліматично-ґрунтовими умовами в степовій зоні виділяють дві підзони –
північного і південного Степу. Підзона південного Степу поділяється на дві
самостійні – підзону південного та підзону сухого Степу. В регіон півдня
України входить територія чотирьох областей (Запорізька, Миколаївська, Одеська,
Херсонська) і Автономна республіка Крим.
Ґрунтовий покрив зони південного Степу представлений переважно південними
чорноземами, темно-каштановими та каштановими ґрунтами [147, 264, 283, 334,
338]. Південні чорноземи займають площу 4662 тис. га [4]. В їх орному шарі
міститься 3-4% гумусу, вміст легкогідролізуємого азоту, в орному шарі, як
правило, не перевищує 8 мг на 100 г ґрунту, а загального фосфору 0,15%. На
глибині 2,5-3 м від поверхні вони мають водорозчинні солі.
Темно-каштанові ґрунти займають площу 1241 тис. гектарів. За своїми
властивостями вони близькі до чорноземів південних, але відрізняються від них
меншим вмістом гумусу (2-3%) і товщиною гумусового шару. Механічний склад
частіше важкосуглинковий. Особливістю їх є твердий перехідний горизонт,
наявність більш близького залягання солей від поверхні ґрунту (2-2,5 м), низька
водопроникність. Валового азоту в ґрунті міститься 0,20-0,25%, фосфору –
0,12-0,14%. Вміст рухомих форм фосфору на зрошуваних темно-каштанових ґрунтах в
останні роки зріс, що пояснюється тривалим зрошенням і систематичним внесенням
фосфорних добрив. Ґрунтовий поглинаючий комплекс насичений переважно кальцієм і
магнієм. Реакція ґрунтового розчину верхніх горизонтів близька до нейтральної
або слаболужна (рН = 6,9-7,4), вниз по профілю, як правило, зростає. Верхні
горизонти темно-каштанових ґрунтів мають значну вологоємність, невелику об’ємну
масу, порівняно з нижче лежачими шарами, а також досить велику щільність.
Каштанові ґрунти розміщені вузькою смугою у Присивашській зоні Причорноморської
низини і займають площу 79,8 тис. гектарів. Вони відзначаються солонцюватістю і
залягають у комплексі з солонцями.
Експериментальна частина дисертаційної роботи виконувалася в Білозірському
природно-сільськогосподарському районі Херсонської області. Територія
господарств району розташована в південній частині Причорноморської низовини на
правому березі Дніпра в межах верхньопліоценової тераси.
В геологічному відношенні верхні горизонти верхньопліоценової тераси складені з
чотирьох горизонтів лесової товщі потужністю 25-30 м, яка підстеляється
червоно-бурими глинами, що залягають на неогенових понтичних вапняках. Між
вапняками і глинами зустрічаються піщані та глинисті відкладення. Основна
ґрунтоутворююча порода – леси.
На землях, які зрошуються з Дніпровського лиману та р. Інгулець проявляється
вторинне осолонцювання, місцями засолення і підтоплення ґрунту [2].
Ґрунт дослідного поля Інституту землеробства південного регіону УААН, де
проводилися досліди, темно-каштановий середньосуглинковий слабосолонцюватий на
карбонатному лесі, типовий для зрошуваної зони півдня України.
В орному шарі ґрунту містилося гумусу 2,8-3,4%, кількість якого з глибиною
поступово зменшувалася. Загальний вміст азоту низький – 0,17%, що вимагало
додаткового внесення азотних добрив. Вміст рухомого фосфору й обмінного калію
високий – відповідно 30-40 мг і 350-350 мг/кг ґрунту, що достатньо для
нормального живлення рослин.
Найменша вологоємність метрового шару складає 21,5%, загальна шпаруватість –
45,0 %, вологість в'янення – 9,0% від маси сухого ґрунту, щільність будови –
1,47 г/см. Вологоємність ґрунту достатньо висока. В метровому шарі може
утримуватись 3160 м3/га води, із яких 41,9% є недоступною. Запаси продуктивної
вологи у цьому шарі, в середньому, становили 1838 м3/га (додаток В.2.1).
Гумусний горизонт темно-сірий із каштановим відтінком, товщиною 0-28 см,
характеризується грудучкувато-зернистою структурою. Він вміщує значну кількість
решток коренів культурних і бур’янистих рослин. Орний горизонт – 0-22 см.
Перехідний горизонт має крупнозернисту або грудкувато-призматичну структуру.
Під гумусним горизонтом залягає карбонатний ілювій у вигляді білозірки.
Ґрунтоутворювальна порода представлена лесом, який збагачений на вапно та гіпс.
Останній залягає на глибині близько двох метрів.
В складі обмінних основ орного шару ґрунту, значне місце належить кальцію
(68,8-71,6% від суміші обмінних катіонів) і магнію (25,4-27,7%). Ємність
поглинання темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтів складає 30,5 мг-екв на
100 г ґрунту. Причому, на частку кальцію приходиться 21,3,
магнію – 6,3, натрію – 1,3, калію – 1,6 мг-екв, тобто ґрунтово-поглинальний
комплекс насичений в основному кальцієм та магнієм. На значну глибину
темно-каштанових ґрунтів виносяться лише легкорозчинні солі. Нагромадження
карбонатів кальцію та магнію спостерігається у верхньому горизонті. У зв’язку з
цим скипання під дією соляної кислоти можна спостерігати на незначній глибині.
Механічні властивості ґрунту характеризуються високим вмістом пилу, що
обумовлює низьку водопроникність і велику в'язкість при висиханні. Крім того,
при висиханні ґрунт відзначаєть
- Київ+380960830922