Методологія та практика удосконалення управління соціально-економічним розвитком підприємств легкої промисловості

РОЗДІЛ 2
ДОСВІД І ПРАКТИКА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
2.1. Оцінка рівня та динаміки соціально-економічних показників легкої
промисловості
Забезпечення широкого спектра потреб населення, зростання його добробуту є
основною засадою розвитку вітчизняної легкої промисло­вості. Зорієнтована
безпосередньо на спо­живача, вона є провідною у виробництві товарів народного
споживання, серед яких - тканини всіх видів, швейний і три­котажний одяг,
взуття, шкіргалантерея і шкіртовари, фурнітура, фарфоровий по­суд та іграшки.
Вітчизняна легка промисловість історично має значний потенціал. Сьогодні вона
налічує понад 4,5 тис. підприємств, де зосереджено майже 186 тис. робочих
місць, або 5,2% від чисельності зайнятих у промисловості.
Ринкові перетворення докорінно змінили економіку України. Однак на фоні інших
видів господарської діяльності підприємства легкої промисловості значно
повільніше та болючіше адаптуються до нових умов господарювання.
До початку 90-х років минулого сторіччя легка промисловість України являла
собою багатогалузевий комплекс, куди входило 25 підгалузей, 500 підприємств із
більше ніж 500 000 робочих місць. Вартість продукції, виробленої легкою
промисловістю у 1990 р., оцінюється в 15 млрд дол. США. Тут формувалося близько
15% надходжень у Державний бюджет, забезпечувалося роботою 7% загальної
чисельності промислово-виробничого персоналу промисловості, частка легкої
промисловості в загальному обсязі промислової продукції України становила 11,6%
[58].
Ще декілька років тому текстильна галузь України майже цілком забезпечувала
потреби країни товарами своєї групи. Вони становили п’яту частину загального
товарообігу і майже половину товарообігу непродовольчих товарів. Ця галузь
забезпечувала роботою 5% працездатного населення України. Висока рентабельність
виробництва товарів текстильної галузі, що становила від 20 до 50%, дозволяла
здійснювати дотацію інших галузей народного господарства, а в багатьох районах
і областях це було основним джерелом для формування місцевих бюджетів і
утримання соціальної сфери.
Ситуація, в якій опинилися підприємства легкої промисловості у процесі
становлення нових ринкових методів господарювання, була характерною для
більшості промислових підприємств України.
Після різкого спаду промислового виробництва з кінця 1999 р. у легкій
промисловості позначилися стабільні позитивні зміни, що особливо помітні
порівняно зі станом і тенденціями змін в інших галузях промисловості.
Так, позиції легкої промисловості, розглянуті під кутом галузевої структури,
виглядають досить слабкими (табл. 2.1) - легка промисловість в обсязі
промислового виробництва 2000 р. займає всього 1,6%.
Але сама по собі галузева структура лише відображає становище галузей одна до
одної, не розкриваючи тенденції їх розвитку. В той же час динаміка розвитку
галузей у 2000 р. порівняно з 1995 р. свідчить про те, що легка промисловість
не тільки не зменшила обсяги виробництва (32% від 100% у 1990 р.), які на той
час відповідали 2,6% галузевої структури, але й збільшила їх на 6% у 2000 р.
Якщо порівнювати динаміку змін у легкій промисловості з іншими галузями, то
вона відзначається значно сильнішими позиціями відносно, наприклад, таких
галузей, як електроенергетика, паливна промисловість і машинобудування та
металообробка, де відбулося помітне зменшення обсягів виробництва відносно 1995
р., хоча структура деяких з них зросла порівняно з 1990 р.
Таблиця 2.1
Структура промисловості України, %
Показники
Галузева структура
Індекс обсягів продукції за галузями
(1990 р.=100%)
1990
1995
2000
1995
2000
Промисловість - всього
100
100
100
52
58
Електроенергетика
3,2
11,0
12,1
70
65
Металургійний комплекс
12,1
23,4
29,8
41
60
Хімічна та нафтохімічна промисловість
5,5
7,0
5,9
39
40
Паливна промисловість
5,7
13,2
10,1
44
41
Машинобудування та металообробка
30,5
16,0
13,4
50
41
Легка промисловість
10,8
2,6
1,6
32
38
Харчова промисловість
18,6
15,1
16,8
47
51
Інші галузі
13,6
11,5
9,6
49
51
Навіть у тих галузях, де відбулися позитивні зміни обсягів виробництва
порівняно з 1995 р. – металургійний комплекс, хімічна та нафтохімічна
промисловість, харчова промисловість, – вагомість структури за індексами
обсягів продукції зменшилася. Тільки у легкій промисловості цей показник зріс
(табл. 2.2).
Наведені у таблиці числові значення показують, скільки процентів нарощення
швидкості галузевого обсягу виробництва припадало на один процент загальної
структури промисловості відповідно у 1990 р. і скільки процентів нарощення
галузевого обсягу виробництва 2000 р., вираженого через обсяг 1990 р.,
припадало на один процент загальної структури промисловості відповідно у 2000
р.
Таблиця 2.2
Вагомість структури за індексами обсягів продукції
Показники
Вагомість структури за індексами обсягів продукції
1990
2000
Електроенергетика
31,25
5,37
Металургійний комплекс
8,27
2,01
Хімічна та нафтохімічна промисловість
18,18
6,79
Паливна промисловість
17,54
4,05
Машинобудування та металообробка
3,28
3,06
Легка промисловість
9,26
23,75
Харчова промисловість
5,37
3,04
Інші галузі
7,35
5,31
Протягом останніх років відбулися сталі позитивні структурні зрушення в
динаміці економічного розвитку України, зміцнилися міжгалузеві зв'язки у
базових галузях, активізувалися інвестиційні процеси. Разом з тим надзвичайно
важливим і відповідальним завданням Уряду є забезпечення зростання добробуту
населення.
У 2000 р. легка промисловість Ук­раїни почала, а у 2001 і 2002 рр. продовжувала
нарощувати обся­ги виробництва, зростання яких відбу­лося у