РОЗДІЛ 2
БІОЛОГО-ЕКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ЛІСОутворЮЮЧИХ ПОРІД ДЛЯ
ПЛАНТАЦІЙНОГО ЛІСОВИРОЩУВАННЯ
Сприятливі кліматичні та едафічні умови України створюють обўєктивну основу для
успішного вирощування високопродуктивних деревостанів, у тому числі –
плантаційних. Розмаїття лісорослинних умов дозволяє культивувати в умовах
плантації цілий ряд деревних порід.
Вибір обйєктом наших досліджень таких видів, як сосна звичайна, ялина
європейська (родина соснових) та тополі і верби (родина вербових) зумовлений їх
здатністю формувати у стислі строки чисті, високопродуктивні деревостани і тим,
що сприятливі умови для росту кожного з цих видів зокрема, у цілому охоплюють
майже всю палітру вітчизняних лісорослинних умов: від борів до дібров, а також
цінною деревиною (особливо – хвойних) і наявністю певного вітчизняного і
зарубіжного досвіду їх плантаційного культивування.
2.1. Біолого-екологічна характеристика сосни звичайної (Pinus sylvestris L.)
У світі відомо понад 100 видів сосен, що поширені переважно у помірній зоні
Північної півкулі. В Україні зустрічаються 17 видів, із них в культурі – 11
[157, 167, 265]. Соснові ліси України у своїй переважній більшості утворені
сосною звичайною. Вони займають площу 2243 тис.га і мають запас 349 млн. м3, що
складає відповідно 37% від загальної площі лісів і 35% – від їх запасу.
Сосна звичайна – вічнозелене дерево, що досягає висоти 20–45 м і діаметра до 1
м і більше – одна з найцінніших вітчизняних лісоутворюючих порід. Вона
представляє у нашій дендрофлорі секцію двошпилькових сосен підроду Pinus
(Diploxylon). ЇЇ крона, як і у більшості сосен, спочатку конусоподібна, а у
зрілому віці – близька до округлої. Окремі представники даного виду живуть до
400-500 років і більше [38, 43, 157, 167]. У насадженнях формує стрункий,
високо очищений від сучків стовбур. Кора у верхній частині
жовто-червоно-коричнева, у нижній – бурувато-сіра, як правило з глибокими
тріщинами. У молодих сосенок і на тонких гілках кора сіро-зелена. Бруньки –
загострені червоно-бурі, розміщуються на кінцях пагонів мутовками. Хвоя
сірувато-зеленого кольору, довжиною від 1 до 10 см (в основному – 5-7 см),
зібрана у пучки по дві шпильки. На молодих деревах, серед двошпилькових пучків
іноді трапляються тришпилькові. Живе хвоя, в основному, 3 роки, хоча на півночі
Волинської області нам доводилось спостерігати і 4-річну хвою, а іноді бувають
випадки, коли вона не опадає протягом 6–7 років і більше [39, 479].
Чоловічі колоски (мікростробіли) жовті, рідше – червонуваті, яйцеподібні,
довжиною 5–7 мм. Появляються біля основи пагонів поточного року на 2–3 дні
раніше, ніж жіночі. Лускоподібні тичинки мають по два пиляки. Пилок з двома
повітряними мішками, здатен розлітатися на значну відстань. Мегастробіли
(жіночі колоски), появляються по 1–3, іноді – більше, на кінцях молодих пагонів
поточного року у вигляді 5–6-міліметрових шишечок червонуватого кольору.
Запилення відбувається навесні за допомогою вітру. В умовах Українського
Полісся початок вильоту пилку приходиться, як правило, на останні дні першої
декади травня. Після закінчення пилконошення мікростробіли всихають і опадають,
а обпилені макростробіли до осені збільшуються приблизно у два рази,
перетворюючись у зелену шишечку. Навесні наступного року вона починає рости, у
ній відбувається запліднення яйцеклітин і до осені – визріває насіння. Дозрілі
шишки продовгуваті, яйцеподібні, бурувато-сірі, коричневі, часто з зеленим
відтінком, довжиною 3–7 см. Їх насінні луки дерев’янисті, на кінцях потовщені у
щиток (апофіз) ромбічної форми з виступом посередині.
Насіння з шишок висипається навесні наступного року, коли розкриваються насінні
луски. До нього прикріплена крилатка, з допомогою якої вітер відносить насіння
від материнського дерева. Насіння без крилатки має довжину від 3 до 5 мм.
Крилатка – у 3–4 рази довша від насінини. Маса 1000 насінин - від 3 до 13,6 г
(в середньому – 5–7 г), у залежності від грунтово-кліматичних умов (як правило
збільшується при просуванні з півночі на південь) [31, 38, 39, 43, 90, 96, 97,
109, 145, 167, 316, 479]. За кольором насіння буває чорним, коричневим, рябим і
білим.
Сосна звичайна, за даними ряду авторів [43, 90, 100 та інші], починає
плодоносити у 10–15 років, коли росте поодиноко, і з 20–40 років – у
насадженнях. Нами встановлено, що початок плодоношення її настає дещо раніше.
Так, влітку 1996 року у 8-річних культурах сосни у кварталі 26 виділ 1
Дзвінківського лісництва Боярської ЛДС на окремих деревцях ми виявили по 6–8
розвинених шишок. Такі ж дані наводяться А.П. Шиманюком [479] та М.Є.
Булигіним [39]. Стиглі зімкнуті соснові деревостани продукують від 1 до 20
кг·га-1 насіння [90]. Врожайні роки в Україні повторюються через кожні 2—4
роки, а неврожайні бувають дуже рідко [96, 97]. Насіння має високу схожість
(близько 90%) і зберігає її протягом кількох років.
Сосна звичайна має цінну деревину, що широко використовується у народному
господарстві, крім того – це основна порода, з якої добувають живицю, що йде на
виготовлення ряду важливих хімічних речовин (скипидару, каніфолі тощо). З хвої
одержують вітамін С, ефірні олії а також виготовляють борошно, що
використовується як вітамінний додаток до кормів у тваринництві. Дуже цінна для
лісорозведення на пісках і супіщаних грантах. Декоративна рослина, придатна до
вирощування у лісопаркових зонах великих міст, однак безпосередньо у міському
середовищі відзначається низькою стійкістю [39, 100, 157, 167, 173].
Сосна звичайна - швидкоросла (у сприятливих умовах) деревна порода, вона має
надзвичайно пластичну кореневу систему,
- Київ+380960830922