Розділ 2
Об’єкти та методи досліджень
Для досягнення поставленої мети щодо комплексного клініко-імунологічного,
біохімічного обстеження та терапії хворих на дифтерію в якості головної
клінічної бази було використано клініку кафедри інфекційних хвороб Харківської
медичної академії післядипломної освіти на базі Обласної клінічної інфекційної
лікарні. Лабораторні дослідження виконувались в лабораторіях Інституту терапії
АМН України, Інституту медичної радіології АМН України, центрі
медико-екологічних досліджень.
До клінічної розробки було включено 640 хворих на дифтерію. Клініко-лабораторне
обстеження та динамічний нагляд за хворими проводили у процесі лікування з
урахуванням результатів бактеріологічного та серологічного обстеження. У всіх
обстежених діагноз дифтерії був підтверджений бактеріологічно (100 %). Легку
форму дифтерії було діагностовано у 335-ти осіб (52,3±1,9 %), середньої
тяжкості - у 180-ти (28,1±1,8 %), тяжку - у 90-та (14,2±1,3 %) і у інших 35-ти
хворих були гіпертоксичні форми захворювання (5,4±0,8 %).
Експериментальні дослідження виконувалися на 64-х морських свинках, вагою 470±8
г, які поділяли на 4 групи [207]. До 1-ої групи увійшли 16 тварин, у яких
токсично-інфекційний процес середнього ступеня тяжкості моделювали шляхом
підшкірного введення в область живота по 1/100 DLM /250 г маси нативного
субстрату дифтерійного екзотоксину виробництва заводу «Биолек» щогодини
протягом 20 годин; 2-га група нараховувала 18 тварин, що одержували по 1/100
DLM токсину протягом 24 годин (тяжкий токсикоз); 3-я група складалася з 14-ти
морських свинок, яким вводили токсин за схемою 1-ї групи та емоксипін
(антиоксидант, дезагрегант) внутрішньом'язово по 10 мг/кг протягом 7 діб; 4
група мала 16 морських свинок, які одержували екзотоксин протягом 24 годин, а
також емоксипін протягом 7 діб. Тварин виводили з експерименту на 2, 4, 7 добу
методом декапітації. Під час вибою висікалися шматочки тканин міокарду, легень,
печінки, нирок, що були матеріалом для дослідження [207]. У 12 тварин 2-ї групи
у внутрішніх органах також визначали показники ПОЛ/АОЗ. Контрольну групу склали
6 інтактних тварин.
Напрямки клінічних та експериментальних досліджень
У таблиці 2.1 представлені напрямки та обсяги клінічних та експериментальних
досліджень з метою вивчення дифтерії.
Таблиця 2.1
Напрямки та методи вивчення дифтерії
Кількість обстежених хворих
Нарямки
Показники
Форма
вивчення
Легка
Середньої тяжкості
Тяжка
Всього
Ендогенна інтоксикація
СМО / ФІПІ
56/100
39/50
48/100
143/
220
Нітроксидергічні процеси
NO2-
35
30
37
102
Секреторний імунітет
sIgA, IgA, IgM, IgG, ЦІК, С3-КК
64
31
46
141
Гуморальний імунітет
IgA, IgM, IgG, IgE, ЦІК, С3-КК
64
31
46
141
Аутоімунні процеси
ААТ до: міокарду, легень, нирок, печінки, тонкого і товстого кишечника, ДНК,
колагену, еластину, ЛТ
45
39
48
132
Продовження табл. 2.1
Протеоліз *
ЗАП, a1- ІП, ЕІА-a1- ІП, a2-МГ
64
ПОЛ/АОЗ *
ДК, МДА, СОД, КАТ, ГП
12
Примітка. * - експериментальні дослідження
1. Оцінка рівня ендогенної інтоксикації. Визначали рівень середньомолекулярних
олігопептидів (СМО) у сироватці крові та сечі за методом В.В. Ніколайчика і
співавт. [184] Вимірювання проводили на спектрофотометрі СФ-46 в
ультрафіолетовому світлі при довжині хвилі 254 нм. Рівень СМО виражали в
умовних одиницях оптичної щільності. Також обчислювали формалізовані
інтегративні показники ендогенної інтоксикації [153]:
Лейкоцитарний індекс інтоксикації запропонований Я.Кальф-Каліфом (ЛІІ)
вираховували за формулою: ЛІІ = (4М + 3Ю + 2П + С) х (Пл + 1) : (Лф + Мон) х (Е
+ 1), де М - мієлоцити, Ю - юні, П - паличкоядерні, С - сегментоядерні
лейкоцити, Пл - плазмоцити, Лф - лімфоцити, Мон - моноцити, Е - еозинофіли.
Інтекс зсуву лейкоцитів крові (ІЗЛК). ІЗЛК = (Е + Б + Н) : (Лф + Мон), де Б -
базофіли, Н - нейтрофіли, Лф - лімфоцити, Мон - моноцити, Е - еозинофіли.
Лімфоцитарний індекс (Ілф). Ілф = Лф : Н, де Лф і Н - процентний вміст
лімфоцитів і нейтрофілів за даними лейкоцитарної формули.
Гематологічний показник інтоксикації (ГПІ). ГПІ = ЛІІ х Кшое х Кл, де Кшое -
поправний коефіцієнт, який обчислювали за схемою: при величинах ШОЕ від 5 до 15
мм/год дорівнює - 1,0, згодом підвищується на 0,1 при збільшені ШОЕ на кожні 5
мм/год до 30 мм/год та на 0,2 після 30 мм/год. Кл - поправний коефіцієнт, який
розраховують за кількістю лейкоцитів: при 6 - 8 х 109/л дорівнює 1,0, а згодом
його збільшують на 0,1 при підвищені лейкоцитів на кожні 1 х 109/л до загальної
кількості 20,0 х 109/л та на 0,2 після 20,0 х 109/л.
2. Рівень стабільних продуктів деградації NO (NO3- / NO2-) вимірювали в плазмі
крові за допомогою реактиву Гріса після попередньої її депротеїнізації [26].
Депротеїнізацію сироватки крові проводили 75 ммоль/л ZnSO4 1,25 ммоль/л NaOH.
Калібровочний графік будували в діапазоні від 10-7 до 10-6 г/мл нітриту
(1,43-14,3 мкмоль/л).
Аналіз проводили за наступною схемою:
до 0,5 мл сироватки або плазми (цитратної) крові послідовно додають 1 мл 75 Мм
ZnSO4 та 1,25 мл NaOH, ретельно перемішують та інкубують 10 хв. при кімнатній
температурі, потім центрифугують 15 хв. при 3000 об/хв, збирали надвідсадкову
рідину;
до 2 мл надосадкової рідини додавали 0,4 мл реактиву Гріса (готували
безпосередньо перед аналізом, шляхом утворення суміші 1:1 з розчином
сульфанілової кислоти - 0,5 г в 150 мл 10% оцтової кислоти), інкубували 30 хв.
та фотометрирували на ФЕК-3 при 530 нм проти холостої проби, в яку додавали
замість зразка плазми 0,5 мл дистильованої води;
концентрацію нітриту вимірювали за калібровочним графіком. Для побудови
каліб
- Київ+380960830922