Ви є тут

Протеоліз, ендотоксикоз та метаболізм фібриногену в патогенезі акушерських хвороб у корів

Автор: 
Краєвський Аполлінарій Йосипович
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0505U000474
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ВИБІР НАПРЯМІВ ДОСЛІДЖЕНЬ,
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ
Дослідження з теми дисертаційної роботи проведені протягом 1995– 2004 рр. на
кафедрі акушерства і штучного осіменіння сільськогосподарських тварин. Частина
досліджень виконувалася на кафедрі хірургії, міжкафедральній лабораторії
факультету ветеринарної медицини та лабораторії новітніх методів досліджень
Білоцерківського державного аграрного університету, а також на кафедрі
лабораторної діагностики інфекційних хвороб тварин Інституту післядипломного
навчання керівників і спеціалістів ветеринарної медицини при Білоцерківському
ДАУ.
Матеріалом для виконання дисертаційної роботи були корови чорно-рябої молочної
та голштинизованих червоної степової і симентальської порід сухостійного і
післяродового періодів, що належали ПОСП “Радівське” Калинівського району
Вінницької області, дослідному господарству “Шевченківське” Тетіївського району
Київської області, навчально-дослідному господарству Білоцерківського ДАУ та
колгоспу ім. Енгельса Ново-Псковського району Луганської області.
У ПОСП “Радівське” розводять корів української чорно-рябої породи з середньою
молочною продуктивністю 4–5 тис. кг молока за рік. Тварини утримувалися у
одному чотири- та двох дворядних корівниках на прив’язі. В пасовищний період
всі корови випасалися або знаходилися в загонах, а у приміщення їх заганяли
тільки для доїння. Запуск корів проводили протягом півтора – двох тижнів за
прийнятою методикою і переводили в цех сухостою за 60–45 діб до передбачуваних
родів.
Для проведення родів, на фермі обладнано два родильних відділення, які
використовувалися за принципом “пусто–зайнято”. У кожному родильному відділені
обладнано передродову, післяродову секції і родильні бокси. У пасовищний період
у передродову секцію тварин розміщали за 7–10 діб до передбачуваних родів, які
визначали за записами техніка штучного осіменіння корів і за розвитком
передвісників родів з урахуванням розслаблення крижово-сідничних зв’язок,
набряку зовнішніх статевих органів та виділення слизу із них, зміни стану
молочної залози. В зимово-стійловий період передродова секція повністю
заповнювалася сухостійними коровами з урахуванням терміну майбутніх родів. У
родильні бокси тварин переводили безпосередньо перед родами при максимальному
розвитку передвісників родів. Основними орієнтирами були стан крижово-сідничних
зв’язок, наявність молозива у молочній залозі, набряк статевих органів та
розрідження слизової пробки шийки матки. В родильних боксах тварин утримували
безприв’язно під час родів та протягом першої доби після них. Експлуатацію
родильних боксів проводили за принципом “пусто–зайнято” з очисткою і
дезінфекцією після кожних родів. Через добу після родів корів переводили у
післяродову секцію, яка була розділена на дві половини. В одну із них
переводили тварин з фізіологічним перебігом родів, в іншу – корів з
ускладненими пологами, де за ними спостерігали і при потребі проводили
симптоматичне лікування. Телят переводили в індивідуальні будиночки, які
розташовувалися на подвір’ї біля родильного відділення. Період безперервного
функціонування кожного родильного відділення тривав 30–45 діб і залежав від
кількості отелень у той чи інший період. Після звільнення післяродової секції
за останньою твариною проводили очистку та дезінфекцію родильного відділення і
залишали його пустим на два – три тижні.
У дослідному господарстві “Шевченківське” також утримували корів української
чорно-рябої породи з середньою продуктивністю 4–5 тис. кг молока за рік.
Технологія утримання тварин відрізнялася від попереднього господарства
відсутністю пасовищ та особливостями роботи родильного відділення. По-перше, в
господарстві на фермі обладнано одне стаціонарне родильне відділення, яке в
літню пору, як і в попередньому господарстві, постійно поповнювалося тваринами
із цеху сухостою. У зимово-стійловий період всі сухостійні корови утримувалися
в ньому, тут же був обладнаний профілакторій для новонароджених телят.
По-друге, роди у корів проходили в стійлах, тут же формувалася післяродова
секція без урахування їх перебігу, що можливо було однією з причин значного
поширення післяродової інфекції. Дезінфекцію родильного відділення обов’язково
проводили 2 рази на рік: навесні при переході на літньо-вигульне утримання
корів та на початку зимово-стійлового періоду. Крім того, її могли проводити ще
1–2 рази під час зимівлі, при значному поширенні шлунково-кишкових захворювань
у телят.
У колгоспі ім. Енгельса розводили голштинизованих корів симентальської і
червоної степової порід з молочною продуктивністю 4 тис. кг молока на рік.
Технологія утримання тварин відрізнялася від двох попередніх насамперед
безприв’язним утриманням у переобладнених приміщеннях, які використовувалися
для відгодівлі. Крім того, для корів був організований регулярний активний
моціон на відстань 3–4 км.
Під родильне відділення використовувалися такі ж два приміщення, але їх
переобладнали для прив’язного утримання тварин. В одному приміщені корів
утримували за 5–7 діб до родів і добу після них. У цьому ж приміщенні був
обладнаний профілакторій для новонароджених телят. На другу добу після родів
відбирали тварин із здоровою молочною залозою та продуктивністю, достатньою для
вигодовування не менше п’яти телят і залишали в як годувальниць на 7–10 діб.
Всіх інших корів переводили у друге приміщення, де їх утримували на прив’язі
протягом 7–10 діб. Після цього всіх корів переводили у приміщення з
безприв’язним утриманням.
На першому етапі досліджень вивчали вгодованість, стан молочної залози і опорно