РОЗДІЛ 2
МІЖСЕКТОРАЛЬНІ МОДЕЛІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
2.1. Система міжсекторальних макроекономічних моделей
Ефективне державне регулювання та програмування стійкого розвитку економіки
України неможливе без використання загальновизнаного світового досвіду в
області модельних розробок оцінки економічної динаміки і формування нових
методологічних підходів до моделювання функціонування національної економіки в
умовах трансформаційних процесів. Фундаментальні дослідження в цьому напрямку
мають базуватися на створенні імітаційних макроекономічних моделей, що
дозволяють аналізувати альтернативні сценарії шляхів, умов і факторів розвитку
основних секторів економіки країни, а також оцінювати економічні перспективи
національного господарства в цілому. Проблеми «ефективного» прогнозування
набули величезного значення, особливого в умовах пошуку потенційних можливостей
стійкого розвитку та спрямування економічного вектора до тривалого зростання.
Розробка макромоделей національної економіки вимагає знань не тільки основ
економічної теорії, але й основ економічної статистики і економетрики,
володіння основами математичного аналізу. Інтеграція у світове співтовариство
та міжкраїнові порівняння за конструктивними моделями економічного розвитку
накладають додаткові вимоги і обмеження щодо використання системи національних
рахунків, загальновизнаної “західної” методології бухгалтерського обліку і
фінансової статистики.
При розробці агрегованої моделі розвитку економіки України ставилось за мету:
побудувати та реалізувати макромодель на рівні визначаючих секторів економіки:
реальний, зовнішньо-економічний, грошово-кредитний, загально-державного
управління;
розробити секторальні макромоделі прогнозування економічного розвитку
відповідно до методології економетричного моделювання та національних
рахунків;
отримати генеруючі характеристики ймовірної динаміки ключових макроекономічних
індикаторів у середне- та довгостроковій перспективі;
здійснити прогнозні розрахунки і макроекономічний аналіз за заданої сукупності
умов та засобів економічної політики;
скоригувати у вигляді сценарних варіантів перспективний розвиток прогнозних
ситуацій та їх відхилення від цільових планових макроорієнтирів.
Моделювання економіки України грунтується на взаємопов'язаних статтях
національних рахунків при збереженні необхідного балансу між основними
секторами економіки. Змінними економічної політики визначаються: реальне та
державне споживання, валові інвестиції, ставки окремих податків, експорт,
імпорт, а також процентні ставки, зміна індексу інфляції, індекси цін
агрегованих макропоказників.
Модель зорієнтована на прогноз економічного зростання за одночасного
ітераційного наближення до збереження головних макроекономічних пропорцій.
Реально взаємодія блоків моделі проявляється у побудові та узгодженні основних
показників СНР, балансу державного бюджету, платіжного і монетарного балансів.
До цього ж виробництво, дохід і витрати (або заощадження) пов`язуються, як
відомо, трьома основними балансовими взаємозалежностями: виробництво і дохід;
дохід і витрати; заощадження і придбання активів.
Поточні і капітальні взаємозв`язки СНР між державним, приватним, зовнішнім
секторами і монетарною системою як посередницьким сектором, та вищенаведені
базові взаємозалежності складають тотожності національного доходу і
відображають обмеження бюджетного, зовнішнього, грошово-кредитного секторів, і
використовуються в подальших розділах монографії для розробки системи
секторальних макромоделей оцінки та прогнозування економіки України.
Для економіки на макрорівні вартість внутрішнього виробництва має бути рівною
вартості доходів, за винятком трансфертів, що утворюються шляхом виробництва в
межах країни. Отже, дохід, створений в країні, походить як від вітчизняних
економічних агентів - резидентів, так і іноземних. Крім того, резиденти можуть
отримувати факторні доходи (платежі) із-за кордону. Валовий внутрішній продукт,
за винятком чистих факторних доходів (платежів) із-за кордону, дорівнює
національному доходу або доходу, який нагромаджується в національній економіці.
Для кожного економічного агента характерно, що зароблений дохід (не беручи до
уваги джерело надходжень - внутрішнє чи іноземне) плюс отримані трансферти
фінансують загальні витрати. Отже, дохід плюс трансферти не обов`язково повинні
дорівнювати витратам. Заощадження, які можуть бути позитивними або негативними,
є тим агрегатом, що балансує вищезазначену тотожність. Виходячи з цього,
базовою взаємозалежністю, що пов`язує дохід і витрати, можна визначити
наступну: для кожного економічного агента дохід плюс трансферти мають бути
рівними витратам плюс заощадження. Третя базова взаємозалежність пов`язує
заощадження і придбання активів (інвестиції). Для кожного економічного агента
має виконуватись балансова тотожність: заощадження плюс запозичення дорівнюють
сумі придбання активів як у вигляді матеріальних цінностей (земля, житло,
будинки, обладнання машин, офісні споруди і т.д.), так і фінансових
інструментів (акції страхових компаній, страхові поліси та інші нематеріальні
активи). Вищевказана тотожність не містить в собі припущення про те, що
заощадження або запозичення мають бути обов‘язково позитивними чи негативними,
або одна з двох чи обидві змінні можуть бути негативними.
В економіці можна показати місце кожного економічного агента і всі економічні
угоди, які здійснюються між ними. Наприклад, в СНР випуск кожної виробничої
одиниці можна подати, з одного боку, як суму проміжного споживання, валової
доданої вартості, виплачених чистих непрямих податків,
- Київ+380960830922