Ви є тут

Теорія і практика конструктивно-географічного аналізу мінерально-сировинних ресурсів Подільського реґіону.

Автор: 
Сивий Мирослав Якович
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0505U000610
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
УМОВИ ФОРМУВАННЯ МІНЕРАЛЬНО - СИРОВИННИХ РЕСУРСІВ
ПОДІЛЬСЬКОГО РЕҐІОНУ
2.1. Стратиграфія та палеогеографічні умови формування ресурсомістких
відкладів
А р х е й с ь к о – п р о т е р о з о й с ь к и й е т а п. Територія Поділля
розташована в межах двох геоструктурних регіонів – Волино-Подільської плити та
західного схилу Українського кристалічного масиву (щита), які, у свою чергу, є
структурними елементами Східно-Європейської платформи (дод. Б.1).
Волино-Подільська плита характеризується моноклінальним заляганням осадових
верств, полого нахилених в сторону Передкарпатського крайового прогину та
різною глибиною поверхні кристалічного фундаменту – від зовсім неглибокого
залягання в межах власне Українського щита на Вінниччині до поступового
занурення на глибини до 2500 м на заході Тернопільської області. Осадовий
комплекс плити складений широким віковим спектром порід – від рифейських до
антропогенових.
Стислу характеристику основних товщ відкладів регіону подаємо на основі аналізу
праць [ 27, 28, 33, 42, 54, 59, 63, 64, 65, 69, 80, 121, 129, 138, 139, 149,
150, 177, 179, 185, 202, 249, 250, 267, 268, 286, 287, 288, 306, 307, 308, 325,
329, 330, 332, 333, 334, 377, 378, 379, 409, 410, 411, 412, 415, 423, 442, 471
та ін.].
Кристалічні породи щита відслонюються в берегових схилах Південного Бугу,
Дністра та їх допливів. Вони виявлені також у глибоких свердловинах на
Тернопіллі: Залізці-1 (глибина поверхні фундаменту – 1680 м), Кременець-1 –
1328 м, Завадівська-1 – 2396 м, Хмелівка – 1638 м, Бучач-1 – 2032 м, Бучач-2 –
1757 м. Серед архейських комплексів виділяють метаморфізовані та вулканогенні
ут-вори дністровсько-бузької та росинсько-тікицької серій, гранітоїди
гайворонського
та звенигородського комплексів, комплекс основних та ультраосновних порід.
Дністровсько-бузька серія досить широко розповсюджена невеликими за
розмірами полями в однойменному районі і виходить на поверхню y долинах річок
Південний Буг, Дністер, Згар, Рів, Ровець, Мурафа. У складі серії виділяються
гнейси і кристалічні сланці двопіроксенові, амфібол-піроксенові,
амфібол-біотитові, часто з гранатом; гнейси гранат-біотитові із силіманітом,
кордієритом, графітом.
Комплекс основних та ультраосновних порід в Дністровсько-Бузькому районі
представлений невеликими тілами габро, габро-норитів, габро-амфіболітів,
змінених перидотитів. Комплекс контролюється площами розвитку
дністровсько-бузької серії. Габро і габро-норити придатні для використання їх
як облицювальне каміння, проте не утворюють значних родовищ.
Гайворонський комплекс широко розвинений у південній частині
Дністровсько-Бузького району і представлений смугастими ендербітами, а також
невеликими тілами плагіогранітів і плагіомігматитів. Породи майже повсюдно
перетворені ультра-метаморфічними і метасоматичними процесами з утворенням
чарнокітів, ортоклазових гранітів і мігматитів, які використовуються у регіоні
в основному як будівельне каміння.
Росинсько-Тікицька серія розвинута у вигляді тіл різного розміру і невеликих
останців амфіболітів і гнейсів серед гранітоїдів звенигородського і
кіровоградсько-житомирського комплексів у межах Росинсько-Тікицького та
південно-східної частини Дністровсько-Бузького районів (басейни річок Рось і
Гірський Тікич).
Звенигородський комплекс займає незначні площі у Росинсько-Тікицькому і ще
менші у Дністровсько-Бузькому районах і складений плагіогранітами та
плагіомігматитами. Значних за запасами родовищ серед порід комплексу в регіоні
не виявлено.
До нижнього протерозою в регіоні віднесені метаморфічні породи віленської світи
тетерівської серії, комплекс основних порід, гранітоїди бердичівського,
кіровоградсько-житомирського, гайсинського та уманського комплексів.
Віленська світа складена гнейсами та кристалічними сланцями – біотитовими,
гранат-біотитовими, інколи з графітом, кордієритом, андалузитом. Гнейси
знаходять застосування як буто-щебінкова сировина у Полонському районі.
Комплекс основних і ультраосновних порід представлений невеликими тілами
габро-сієнітів, габро-діоритів, габро, габро-норитів, габро-амфіболітів з
підпорядкованою кількістю змінених ультраосновних порід. Відомий, зокрема,
північніше м. Шепетівки. Габро і габро-норити можуть використовуватись як
облицювальне каміння.
Бердичівський комплекс широко розвинений у межах Подільського блоку. У складі
комплексу переважають граніти і мігматити гранатбіотитові чудново-бердичівські,
мігматити гранат-біотитові з гіперстеном і кордієритом – так звані вінницити, а
також чарнокіти, ендербіти, гранодіорити, апліт-пегматоїдні граніти.
З комплексом пов’язані прояви графіту, гранату і ряд пегматитових тіл. Граніти,
мігматити і гранодіорити широко використовуються як будівельне каміння. У
Вінницькій області ними складені найбільші родовища: Стрижавське, Жежелівське,
Писарівське та ін.
Кіровоградсько-житомирський комплекс представлений гранітами і мігматитами
біотитовими та амфібол-біотитовими, гранодіоритами та діоритами. Зустрічається,
зокрема, в північних районах Хмельницької області, де породи комплексу
добуваються для виробництва буту та щебеню (Славутський район), широко
розробляється і у Вінницькій області.
Гайсинський і уманський комплекси поширені в Росинсько-Тікицькому районі й
складені мігматитами та гранітами.
Верхній протерозой у регіоні представлений поліською серією рифею та
волинською, могилів-подільською і канилівською серіями венду.
На розмитій поверхні кристалічного фундаменту у північній частині Поділля
залягає потужна (272 м по св.Кременець-1) поліська серія рифею. Серія ск