РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Методи дослідження
Для розв’язання поставлених задач в програму дослідження були включені такі
методи:
Історико-архівний (розробка медичної та медико-експертної документації).
Клініко-фізіологічний:
клінічний огляд спеціалістами;
обстеження функціональними методами (електрокардіографія, ехокардіографія,
сегментарна реовазографія, реоенцефалографія, допплерографія судин кінцівок,
термографія, кон’юнктивальна біомікроскопія, дослідження антропометричних
показників - зріст, вага, біомас-індекс Кетле);
Соціологічний.
Статистично-математичний (на етапі обробки отриманих цифрових даних).
Логічний (в процесі аналізу та узагальнення даних дослідження).
Клінічний.
Соціально-гігієнічний.
Метод експертних оцінок.
Біохімічний.
Морфологічний.
Дослідження біоелектричної активності серця проводилось методом
електрокардіографії за загальноприйнятою методикою у 12 відведеннях. Ступінь
вираженості змін ЕКГ оцінювався за такими градаціями: норма, помірні зміни ЕКГ,
виражені зміни, значно виражені зміни.
Ехокардіографія та допплерехокардіографія проводились за стандартною методикою
з використанням апарату SIM 7000 (Італія) та SonoAce 6000 C фірми Medison з
частотою датчика 2,5-3,5 МГц.
Стан систолічної функції серця оцінювали за такими показниками в М-режимі:
кінцево-діастолічний (КДР) та кінцево-систолічний (КСР) розміри лівого шлуночка
(ЛШ), товщина задньої стінки лівого шлуночка в діастолу (ТЗЛШ), товщина
міжшлуночкової перетинки (ТМШП) в діастолу. Обчислювали кінцево-діастолічний
(КДО) та кінцево-систолічний (КСО) об’єми, масу міокарда лівого шлуночка (ММЛШ)
за формулою L. Teihholz та індекс маси міокарда лівого шлуночка (ІММЛШ), а
також відносну товщину стінок лівого шлуночка (ВТС).
ВТС вираховували як співвідношення суми товщини задньої стінки ЛШ та
міжшлуночкової перегородки до кінцево-діастолічного розміру ЛШ. ВТС =
(Тзд+Тмд)/КДР. Збільшення ВТС більше 0,45 у.о. свідчило про концентричні зміни
ЛШ, тобто суттєве збільшення товщини стінок відносно розміру його порожнини.
Досліджували фракцію викиду (ФВ), швидкість циркулярного скорочення волокон
міокарду (V cj). Визначали передньо-задній розмір лівого передсердя (ЛП) як
додатковий показник стану діастоли. Для характеристики діастолічного наповнення
ЛШ в режимі імпульсно-хвильової допплерехокардіографії аналізували криву
трансмітрального потоку та визначали такі параметри: максимальну швидкість
кровотоку в період раннього наповнення (Е), максимальну швидкість передсердної
систоли (А), співвідношення Е/А, час ізоволюмічного розслаблення (IVRT), час
сповільнення раннього діастолічного наповнення ЛШ (Тdec), час акселерації
(Тасс), час раннього діастолічного наповнення (Те) та час пізнього
діастолічного наповнення (Та), тривалість серцевого циклу (R-R).
На підставі допплерехокардіографічних даних виділяли такі типи діастолічної
дисфункції: порушення процесів розслаблення, „псевдо нормальний” та
рестрективний. Проявами порушення розслаблення є зменшення співвідношення
швидкості раннього та пізнього діастолічного наповнення (E/A) менше 1,
збільшення часу ізоволюмічного розслаблення (IVRT) більше 105 мсек, часу
децелерації (Тдес) – перевищення 220 мсек; суттєве подовження константи
активного розслаблення (Та) більше 48 мсек; при рестриктивному типі
співвідношення E/A було більше 3,5; IVRT – менше 60 мсек, Тдес – менше 150
мсек.
Для визначення вираженості ендотеліальної дисфункції проводили триплексне
дослідження (В-режим, кольорове допплерівське картування, спектральний аналіз
допплерівського зсуву частот) судин шиї, плечових артерій на апараті SonoAce
6000 C фірми Medison з використанням лінійного датчика 7,5-10 МГц за методикою,
яка розроблена D. Celermajer та співавт. (1992). Дослідження починали після
10-хвилинного перебування пацієнта в горизонтальному положенні. Для виявлення
вираженності ендотеліальної дисфункції вимірювали діаметр плечової артерії (ПА)
в повздовжньому розрізі на 2-15 см вище ліктьового згину до і після проби з
реактивною гіперемією через 30 та 90 секунд, для цього накладали манжету
сфігмоманометра та накачували її до тиску на 50 мм.рт.ст. більше за систолічний
АТ. Тривалість фази оклюзії становила 5 хвилин. Крім цього, оцінювали пікову
систолічну (Vs) і діастолічну (Vd) швидкості, їх співвідношення (S/D), середню
швидкість (Vmean), індекс резистентності (RI) та пульсаційний індекс (PI).
Нормальною реакцією ПА вважали її дилятацію на фоні реактивної гіперемії на 10%
і більше від початкового діаметру, менші показники або вазоконстрикцію
розцінювали як патологію [269, 270].
Стан церебральної гемодинаміки вивчався за даними реоенцефалографії (РЕГ) з
допомогою реографа РГ4-02. Реєстрація проводилась на чорнильнопишучому 4-х
канальному електрокардіографі. Використовувалися стандартне лобно-сосцеподібне
(F-М) та потилично- сосцеподібне (О-М) накладення електродів. Проводився
візуальний та цифровий аналіз реографічних показників за методикою Л.З.
Зенкова, М.А. Ронкіна [272] з використанням комп’ютерної програми, яка
дозволяла обчислювати 14 показників і давати висновок про кровонаповнення
мозку, тонус, еластичність судин та ін.
Дуплексне сканування (ДС) екстракраніальних судин мозку проводилось на апараті
SonoAce-6000 С фірми Medison з використанням лінійного датчика з частотою 6-7,5
МГц у В-режимі, імпульсному і кольоровому допплерографічному, а також у режимі
енергетичного допплера. Методом ДС вимірювали діаметр загальних сонних (ЗСА),
внутрішніх (ВСА) та зовнішніх сонних артерій (ЗСА), внутрішніх яремних вен,
товщину комплекса інтима-медіа (ТKІМ). Оцінювали
- Київ+380960830922