Ви є тут

Маркетинг підприємств туристичної галузі.

Автор: 
Шульгіна Людмила Михайлівна
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0506U000364
129 грн
Додати в кошик

Вміст

розділ 2
МЕТОДОЛОГІя впровадження МАРКЕТИНГУ
СПІВПРАЦІ в туризмі
2.1. Генезис концепції маркетингу співпраці в умовах інформаційної,
глобалізованої економіки
Серед атрибутів сучасної економіки, що вказують на характер та напрями процесів
її трансформації, особливо часто вживаються такі два: "інформаційна" та
"глобалізована".
Інформаційною сучасну економіку називають, оскільки в умовах сьогодення
інформація є важливим ресурсом підприємств, а розвиток новітніх інформаційних
технологій відбувається досить стрімко. Отже, головні ознаки інформаційної
економіки (крім наведених) можна представити у вигляді ланцюгової реакції:
високий рівень розвитку технологій ® розширення і поглиблення асортименту
товарів і послуг (продуктів) ® перенасиченість ринку мало відмінними за своїми
споживчими атрибутами товарами ® перенасиченість інформаційного простору даними
про товари та їх виробників ® розширення можливостей вибору і одночасне
ускладнення процесу вибору для споживачів ® більш виважені рішення щодо розміру
і структури комунікаційних витрат підприємств ® підвищення значення
оперативності отримання необхідної інформації та швидкості прийняття
обґрунтованих маркетингових рішень ® зростання актуальності, ефективності, а
отже, й популярності пропозиції клієнтам індивідуальних продуктів ® залучення
споживачів до виробництва продукту як партнерів [261, с. 299].
Водночас ми вважаємо, що перетворення інформації в один із найважливіших
ресурсів підприємства стало можливим внаслідок глобалізації ринку інформаційних
технологій. Потреба в інформаційному забезпеченні ефективного управління
підприємством (процесом) існувала завжди, однак можливості практично
необмеженого доступу до значної кількості інформаційних джерел і адекватно
швидкої фільтрації, систематизації та аналізу отриманих даних з’явилася завдяки
появі сучасних програмних про­дуктів та інформаційних мереж. Звідси робимо два
висновки: по-перше, глобалізація ринків будь-яких інших товарів була б
неможливою без процесів, що вже відбулися на інформаційному ринку; по-друге,
рівень застосування інформаційних технологій є своєрідним індикатором рівня
конкуренції та глобалізованості певного товарного ринку.
Позитивна динаміка основних показників розвитку міжнародного туризму та
інтенсивні інтеграційні процеси, що відбуваються на ньому, починаючи з 80-х
років ХХ століття, свідчать, з одного боку, про високий рівень економічної
привабливості туристичного підприємництва, а з іншого, – про зростання
конкуренції в туризмі та необхідність забезпечення стабільно сильних
конкурентних позицій для операторів цього ринку.
Туристична галузь України все більше інтегрується в міжнародний економічний
простір, що, з одного боку, веде до зростання обсягів міжнародних прибуттів та
валютних надходжень, а з іншого, може спричинити поглинання національних
підприємств міжнародними корпораціями. В сучасних умовах, коли боротьба
ведеться вже не між окремими підприємствами і навіть не між транснаціональними
компа­ніями (ТНК), а між трансрегіональними угрупованнями ТНК (мегакластерами),
особ­ливо гостро постала проблема розробки і впровадження в практику діяльності
підприємств національної туристичної галузі методів, що дозволять їм
протистояти міжнародній експансії.
Найбільш перспективним, на нашу думку, є авторський підхід, вихідні позиції
якого сформулюємо так:
Нова постіндустріальна цивілізаційна ера вимагає зміни національних стратегій
економічного розвитку. Отже, державна політика не повинна обмежу­ватися лише
контролем та регламентуванням діяльності суб’єктів підприєм­ництва. Натомість
пріоритетним вектором цієї політки має стати всебічна підтримка та активна
співпраця державних органів різних рівнів із підприєм­ствами туристичної галузі
щодо розроблення та просування національного ТПР.
Підприємства національної туристичної галузі в умовах глобальної конкуренції
можуть бути конкурентоспроможними за умови впровадження новітніх
організаційно-управлінських принципів, які передбачають цілеспря­мовану
співпрацю партнерів (суміжників) з виробництва комплексного туристичного
продукту. На відміну від концепції розвитку взаємовідносин з партнерами (PRM),
співпраця передбачає високий рівень узгодженості місій, програм і дій учасників
системи, їх залученості, а отже, і вмотивованості.
Важливим резервом зростання конкурентоспроможності туристичного продукту є
переведення взаємовідносин підприємства із споживачами (у тому числі, на
підставі підходу CRM) на новий (вищий) рівень співпраці.
Це сприятиме підвищенню рівня залученості споживачів, а також усіх
співробітників кожного підприємства-партнера до процесу виробництва / продажу /
купівлі турпродукту, а також зацікавленості кожного учасника у результативності
та ефективності цього процесу.
Підприємства туристичної галузі однакової спеціалізації (тобто прямі
конкуренти) не можуть і не повинні діяти у загальному економічному просторі
лише на принципах протиставлення своїх цілей та інтересів. Адже внаслідок
специфіки туристичного ринку (зокрема, значної залежності попиту від
важкопрогнозованих природних, політичних та інших чинників) економічна синергія
може бути досягнута також завдяки розвитку партнерських відносин між
конкурентами.
Названі позиції пояснюють зміст елементів розробленої нами концепції маркетингу
співпраці, сутність якого розкриває таке визначення:
Маркетинг співпраці (або колабораційний маркетинг) – це недискретний процес
мотивації і залучення співробітників підприємства, партнерів (у тому числі
державних установ різних рівнів) і споживачів до взаєм